Декомунізація
Декомунізація — система заходів у знаково-символьному просторі, спрямована на знищення маркерів минулої доби, звільнення від впливу та наслідків комуністичної ідеології не лише в громадському побуті, але й усіх сферах життя країни та суспільства.
Зміст
Мета
Стратегічною метою є системне й повне усунення радянської ідеологічної та символічної спадщини не лише з публічного простору, а й із суспільної свідомості.
Декомунізація в Україні — процес позбавлення від ідеології та практики тоталітарного режиму, що розпочався в часи розпаду СРСР, стихійно активізувався під час «ленінопаду» в період Революції гідності, актуалізований політичними подіями останніх років. Декомунізація стала символічним проявом політичних змін. У процесі декомунізації увиразнилося кілька моделей її репрезентацій: патріотично-націєтворча, ліберальна, ностальгійно-радянська.
Декомунізація — складова значно глибшого процесу деколонізації.
Є кілька складників порушеної проблеми: декомунізація як державна політика та як суспільнокультурне явище. Декомунізація в обох вимірах необхідна для відмежування України від панівного російсько-імперського наративу «спільної» історії, оприсутнення України в ширшому контексті світових подій, пам’ятей та інтерпретацій як цілком окремого й суверенного історичного суб’єкта. Одним із наслідків і водночас засобів такої реконтекстуалізації має стати очищення українського публічного простору від «совєтсько-комуністичного», а фактично – колоніального, символізму.
Нормативно-правова база процесу
За активного лобіювання Інституту національної пам’яті внесено на розгляд, а 31.03.2015 на засіданні Кабінету Міністрів України схвалено чотири проєкти декомунізаційних законів (для подання у Верховній Раді України):
- «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» (закон № 314-VIII);
- «Про увічнення перемоги над нацизмом в Другій світовій війні 1939–1945» (закон № 315-VIII) [4];
- «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років» (закон № 316-VIII);
- «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» (закон № 317-VIII).
09.04.2016 Верховна Рада України ухвалила одним пакетом відразу чотири закони, що отримали у повсякденному дискурсі умовну назву «декомунізаційних». Відтак було узаконено процес декомунізації в Україні. Однак фактично відразу (квітень-травень 2015 – між ухваленням законів Верховною Радою та затвердженням Президентом України) навколо ухвалених законів розгорнулися жваве обговорення та суперечки. Попри розгортання бурхливих дискусій, 15.05.2015 закони підписав Президент України П. Порошенко. 20.05.2015 закони були опубліковані та набули чинності з 21.05.2015.
Ухвалений пакет законів про декомунізацію засвідчив наміри змінити політичний ландшафт України як у фізичному аспекті (через руйнацію пам’ятників та перейменування вулиць), так і в інтелектуально-моральному (через відкидання рудиментів радянського світобачення з пам’яті українців).
Реалізація процесу та засоби декомунізації
16.12.2015 Окружний адміністративний суд Києва за позовом Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України про заборону її діяльності та за участю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини заборонив діяльність Комуністичної партії України.
На відміну від попередніх спроб «декомунізації», зроблених свого часу Леонідом Кравчуком (1992), Леонідом Кучмою (2001) та Віктором Ющенком (2007) у формі декретів, котрі вимагали усунення пам’яток тоталітаризму, а проте не передбачали жодних правових механізмів для свого втілення і в цьому сенсі залишалися лише декларативними, новий закон покладає чітку відповідальність за його виконання на Кабінет Міністрів та місцеві органи влади і окреслює порядок і терміни реалізації його положень.
Фактично процес декомунізації в суспільному житті України розпочався значно раніше. Перша хвиля декомунізації формально відбулася ще у 1990-х роках. Зокрема, зі здобуттям державної незалежності об’єктивно постала потреба декомунізації освіти та виховання. З навчальних програм навчальних закладів були виведені дисципліни, присвячені вивченню основ комуністичної ідеології, історії Комуністичної партії тощо. На підприємствах та у військових частинах були ліквідовані так звані «Ленінські кімнати», прибрані бюсти Леніна та інших комуністичних партійних діячів.
Серед засобів декомунізації – усунення пам’ятників минулої епохи. Одним із перших пам'ятників комуністичному режиму, знесених в Україні, був монумент Великій жовтневій соціалістичній революції в Києві. Знесення відбулось відповідно до рішення Київради у вересні 1991.
12.06.2009 наказом Президента України В. Ющенка в Україні розпочато всезагальний демонтаж пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в країні у радянські часи.
25.02.2010 з приходом на президентство В. Януковича та поступовим заміщенням посадових осіб органів влади представниками «Партії регіонів» та Комуністичної партії, реалізація наказу Президента України від 12.06.2009 фактично призупинилася та розпочалася активна популяризація ідеології «Русского мира». Поступово антидемократичні дії В. Януковича спричинили наростання в суспільстві гострого обурення, яке наприкінці 2013 досягло піку та переросло в масовий стихійний антикомуністичний рух за очищення України від символів тоталітарного минулого.
Під час Революції гідності 08.12.2013 в Києві був повалений пам'ятник В. Леніну. Це викликало ланцюгову реакцію — почався «ленінопад», в ході якого масово знищувалися пам'ятники радянським державним діячам та радянська символіка. За перший рік пам'ятники Леніну були демонтовані в усіх підконтрольних Україні обласних центрах, окрім Запоріжжя. Станом на грудень 2014 від початку року в Україні повалили 504 пам'ятники Леніну.
Навесні 2018 в українських ЗМІ з'явилися повідомлення про успішне завершення декомунізації (принаймні щодо публічного простору). Однак з погляду своєї стратегічної мети, декомунізація є незавершеним проектом. Декомунізаційна кампанія 2015-2019 виявилася радше загальнонаціональним публічним ритуалом символічного очищення.
Додатково
Тривала комунізація в Україні накладалася на ґрунтовні результати попередньої 250-річної русифікації. Після 1917 в країні ці два процеси відбувалися синхронно, взаємно підтримуючи й посилюючи один одного.
Застереження. Декомунізація – справа не лише політичних інституцій, але й всього суспільства. Водночас для сучасного суспільства України характериними є: диференційованість, конфліктність інтересів, асиметрія орієнтацій, амбівалентність ціннісних настанов, «віктимізація свідомості», псевдосинкретизм політичної культури з виразними ознаками регіональних розмежувань, етноконфліктність, розбалансованість міжцерковних відносин, конгломеративний характер партійної системи тощо. «Радянськість» не зникає після перейменування вулиць, знесення пам’ятників та демонтажу атрибутів комуністичного правління. Необхідною є декомунізація свідомості. Водночас варто замислитися над проблемою про незнання і нерозуміння радянського; усвідомити його неоднорідність і суперечливість (що не заперечує злочинного характеру радянського режиму). Декомунізація має розглядатися комплексно, як інструмент, а не самоціль, з відповідним виробленням тактики й стратегії, чіткого окреслення перспективи (не тільки знати «від чого звільняємось», але й задля чого). Неприпустимою є емоційна імпульсивність у її проведені. Необхідним є забезпечення належного інформаційного супроводу на виконання законів.
За підрахунками відомого історика С. Кульчицького, дерадянізація перестане бути актуальною на 2023–2028.
Джерела
- Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті (закон № 314-19) // Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/314-19
- Про увічнення перемоги над нацизмом в Другій світовій війні 1939–1945 (закон № 315-VIII) // Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/315-VIII
- Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років (закон № 316-VIII) // Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/316-19
- Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки (закон № 317-VIII) // Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/317-19
Література
- Портнов А. Про декомунізацію, ідентичність та історичні закони дещо інакше // Критика. 2015. Травень. URL: https://krytyka.com/ua/solutions/opinions/pro-dekomunizatsiyuidentychnist-ta-istorychni-zakony-deshcho-inakshe
- Умланд А. Сильвестр Сталлоне как боксер: по поводу законов о декоммунизации и (псевдо-)экспертной среде в постсоветской Украине // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. 2015. №1. URL: http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/inhaltruss23.html
- Кульчицький С. Незалежною в 1991-му стала радянська Україна, і цим усе сказано // Тиждень. 2016. 17 листопада. URL:http://tyzhden.ua/News/178684
- Руденко С. «Декомунізаційний» закон на сторожі збереження нерухомих пам’яток // Праці Центру пам’яткознавства. 2016. № 30. C. 283–300.
- Рябчук М. Декомунізація чи деколонізація? Що показали політичні дискусії з приводу «декомунізаційних» законів? // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАНУ. 2016. № 2. С. 104–117.
- Судин Д. «Чорно-білі» рішення декомунізації // Україна модерна. 07.05.2016. URL:http://uamoderna.com/blogy/danilo-sudin/black-and-white-decommunization
- Киридон А.М. Декомунізація в Україні: природа та сутнісні характеристики процесу // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 6 / відп. ред. М. І. Михайлуца. Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2017. С. 157-163.
- В’ятрович заявив про фактичне завершення декомунізації в Україні. / УНІАН. 10.02.2018. – URL: https://www.unian.ua/ politics/2390440-vyatrovich-zayaviv-pro-faktichne-zavershennyadekomunizatsiji-v-ukrajini.html
- Касьянов Г. Past Continuous : Історична політика 1980-х –2000-х: Україна та сусіди. К.: Лаурус, 2018. 420 с.
- Гриценко О.А. Декомунізація в Україні як державна політика і як соціокультурне явище. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України; Інститут культурології НАМ України, 2019. 320 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Киридон А. М. Декомунізація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Декомунізація (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.05.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
