Бібліотека публічна
Бібліоте́ка публі́чна — тип загальнодоступних книгозбірень, створюваних і фінансованих суспільством через місцеві (муніципальні), регіональні або національні (центральні) органи влади, інші громадські структури та, як правило, орієнтованих на всіх членів суспільства, з безкоштовним наданням їм основних бібліотечних послуг.
Зміст
Історична довідка
Публічні бібліотеки в Європі та світі набули поширення з 18 ст.
Активно розвиваються з 1960-х під впливом досвіду установ цього типу у США та Великій Британії, де їх вважають важливими соціальними та культурними осередками, інструментом і оплотом демократичних держав.
Інституціоналізація терміна «публічна бібліотека» та визначення ознак книгозбірень цього типу відбулись у 1990-х у процесі прийняття секцією публічних бібліотек Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА) низки документів — «Керівництва для публічних бібліотек», «Керівництва для дитячих бібліотек», а також ІФЛА та ЮНЕСКО — «Маніфесту про публічні бібліотеки» (у чотирьох редакціях — 1949, 1972, 1994, 2022).
Від початку 21 ст. відбувається трансформація діяльності публічних бібліотек. Вони намагаються стати центрами соціального, культурного життя на територіях громад, розвивають різні канали комунікації, співробітництво з місцевою владою (зокрема шляхом участі в розробці та реалізації різноманітних соціально-культурних програм, проєктів тощо). Удосконалюється довідково-інформаційна діяльність, формуються та наповнюються банки соціальної інформації (освіта, комунальні послуги, ринок праці, право, органи місцевої влади тощо).
Характеристика
Публічними вважають як найбільші бібліотеки країн (національні, державні, академій наук, деякі університетські, спеціалізовані, регіональні, в Україні — обласні), так і районні, міські, сільські книгозбірні (останні у вітчизняній бібліотечній практиці у 2-й половині 20 ст. мали загальну назву «масових»).
Сучасну публічну бібліотеку фахівці розглядають як загальнодоступну платформу для обміну інформацією, культурного розвитку та заохочення громадянської активності, інструмент у побудові справедливого і гуманного суспільства. На ці бібліотеки покладені завдання забезпечення інклюзії, доступу до інформації та участі в культурному житті користувачів з особливими потребами, маргінальних соціальних груп, усіх громадян, незалежно від національності, раси, статі, мови, віросповідання, рівня освіти, майнового становища тощо.
Сучасна публічна бібліотека покликана забезпечити користувачам не лише традиційне, а й віртуальне обслуговування шляхом надання віддаленого доступу до інформаційних ресурсів. Вона має дбати про медійну та інформаційну грамотність та цифрові навички користувачів, сприяти формуванню поінформованого демократичного суспільства.
Публічна бібліотека в Україні
Згідно з Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (1995, зі змінами) вітчизняна бібліотечна система включає, серед інших, як самостійний тип установ і бібліотеки публічні (загальнодоступні), зокрема спеціалізовані (для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами).
У другій половині 19 — на початку 20 ст. на теренах України було небагато публічних бібліотек, водночас їхні функції частково виконували народні, земські, міські бібліотеки, а також книгозбірні при громадських просвітніх, благодійних організаціях, товариствах. Однією з перших в Україні публічних бібліотек в Україні стала Одеська національна наукова бібліотека, заснована 1829 як міська публічна книгозбірня.
На початок 2020-х в Україні (без урахування тимчасово непідконтрольних територій) налічувалося близько 15 тис. публічних бібліотек (з них 12,5 тис. — у сільській місцевості), де працювали понад 34 тис. осіб. Кількість користувачів — близько 13 млн.
Значення
Публічні бібліотеки задовольняють освітні, самоосвітні, професійні, дозвільні та інші потреби шляхом комплектування своїх фондів універсальними за змістом джерелами інформації та надання доступу до них.
Джерела
- Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України № 32/95-ВР від 27 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 7. Ст. 45. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32/95-%D0%B2%D1%80#Text
Література
- Ашаренкова Н. Г. Гуманістичні засади соціокультурного розвитку публічної бібліотеки // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2000. № 4. С. 98–103.
- Ашаренкова Н. Г. З історії формування публічних бібліотек у Великій Британії (XIX–XX ст.) // Бібліотечна планета. 2003. № 2. С. 21–24.
- Ашаренкова Н. Г. Історія та еволюція поняття «публічна бібліотека» // Бібліотечний вісник. 2006. № 1. С. 9–14.
- Будинська Б. Публічні бібліотеки в нових адміністративних, соціальних і культурних умовах // Бібліотечний вісник. 2006. № 4. С. 28–33.
- Пашкова В. Публічні бібліотеки: виклики XXI століття // Бібліотечний форум України. 2010. № 4. С. 16–19.
- Вилегжаніна Т. Публічні бібліотеки України на зламі століть. Київ : Національна парламентська бібліотека України, 2015. 271 с.
- Медведєва В., Шендрик О. Міжнародне співробітництво публічних бібліотек України. Київ : Ліра-К, 2020. 248 с.
- Богун Н. На шляху реновацій: публічні бібліотеки світу // Бібліотечна планета. 2021. № 2. С. 25–28.
- Черняк І. В. Трансформація мережі публічних бібліотек під впливом децентралізації // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2022. № 2. С. 31–38.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зворський С. Л. Бібліотека публічна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бібліотека публічна (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
