Біг з бар'єрами

Біг з бар’є́рами — дисципліна атлетики легкої, яка входить до програми Олімпійських ігор.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Біг з бар’єрами в Україні
4 Література
5 Автор ВУЕ
6 Важливо!

Історична довідка

Перші зареєстровані змагання з бар’єрного бігу відбулися близько 1837 в Ітонському коледжі (Велика Британія). Перші правила з бар’єрного бігу увійшли до зводу — Оксфордського протоколу (1864). У них визначена висота бар'єрів — 3 фути 6 дюймів (106,7 см). Усі 10 бар’єрів були вкопані у землю та мали стояти на відстані 10 ярдів (9,14 м) один від одного.

Бар’єри спочатку були дерев’яними. Жердини, з яких складали бар’єр, з гострими зазубнями, були розфарбовані «під зебру».

Подолання бар’єрів перетворювалося на своєрідне мистецтво, оскільки учасники експериментували з послідовністю кроків між перешкодами. У 1885 спортсмен A. К . M. Крум (1866–1930; Велика Британія) з Оксфордського університету започаткував нову техніку «пряма нога — нога». Він долав кожну перешкоду, нахиляючись вперед, витягнувши одну ногу прямо вперед. Цю техніку надалі використовували бар’єристи. Чотириразовий олімпійський чемпіон Е. К. Кренцлейн (1876–1928; США) також заклав основи сучасної бар’єрної техніки: першу перешкоду долають під час бігу з опущеною верхньою частиною тіла, а не перестрибуванням і з трьома кроками між перешкодами.

Уперше «L»-подібний бар’єр був застосований 1935. Його винайшов триразовий олімпійський чемпіон і тренер Г. Л. Гіллман (1881–1945; США). Поява синтетичних доріжок наприкінці 1960-х призвела до зростання результатів та деяких змін в техніці бігу.

Чоловічий біг на 110 м з бар’єрами дебютував на Літніх Олімпійських іграх 1896 у м. Афінах і був представлений на всіх сучасних Олімпійських іграх. На Літніх Олімпійських іграх 1900 у м. Парижі чоловіки змагалися у бігу на 200 м з бар’єрами та 400 м з бар’єрами.

Жінки приєдналися до змагань на Літніх Олімпійських іграх 1932 у м. Лос-Анджелесі. Вони змагалися на дистанції 80 метрів з бар’єрами. Дистанція була подовжена на Літніх Олімпійських іграх 1972 у м. Мюнхені та відтоді становить 100 м.

Біг на 400 метрів з бар’єрами став стандартною дисципліною для чоловіків на Літніх Олімпійських іграх 1900 у м. Парижі, для жінок — на Літніх Олімпійських іграх 1984 у м. Лос-Анджелесі.

У бігу з бар’єрами домінують спортсмени США. На 2023 вони завоювали 19 золотих олімпійських медалей на дистанції 110 м і 19 — на дистанції 400 м серед чоловіків, 4 на дистанції 100 м і 3 — на дистанції 400 м серед жінок.

Серед найтитулованіших спортсменів (усі — США): дворазові олімпійські чемпіони Л. К. Калгун (1933–1989) — на 110 м (1956, 1960); Р. Кінгдом (нар. 1962) — на 110 м (1984, 1988), Г. Е. Девіс (1934–2009) — на 400 м (1956, 1960), Е. Мозес (нар. 1955) — на 400 м (1976, 1984), Е. Тейлор (нар. 1978) — на 400 м (2000, 2008). Єдиний дворазовий олімпійський чемпіон з бігу на 400 м з бар’єрами серед чоловіків (2004, 2012), що не є представником США, — Ф. Санчес (нар. 1977; США, виступає за Домініканську Республіку).

Серед жінок Ш. Стрікленд (1925–2004; Австралія) — дворазова олімпійська чемпіонка з бігу з бар’єрами на 80 м (1952, 1956).

З-поміж перших найтитулованіших спортсменів — Ф. Бланкерс-Кун (1918–2004; Нідерланди) — чотириразова олімпійська чемпіонка (1948; з бігу на дистанції 100 м, 200 м, 80 м з бар’єрами та в естафеті 4х100 м). Дебютувала на Літніх Олімпійських іграх 1936 як стрибунка у висоту. Через початок Другої світової війни не виступала на олімпіадах до 1948. Стала першою жінкою в історії, яка виграла 4 золоті олімпійські медалі, причому зробила це на одних іграх. В. Г. Діллард (1923–2019; США) — чотириразовий олімпійський чемпіон (1948, 1952; з бігу на 100 м; бігу на 110 м з бар’єрами; двічі в естафеті 4х100), єдиний спортсмен, який переміг і у спринті на 100 м, і на дистанції 110 м з бар’єрами.

Характеристика

Бар’єрний біг на усіх дистанціях починається з низького страту. Спортсмени біжать кожен своєю доріжкою. L-подібні бар’єри розміщують через рівні інтервали так, щоб ніжки бар’єра були спрямовані у напрямку старту (бар’єр не має травмувати бігуна). Висоту бар’єрів встановлюють згідно з правилами змагань для конкретної вікової групи та статі. Кожен спортсмен повинен подолати усі бар’єри на дистанції.

Заборонено проносити ногу збоку бар’єра, навмисно збивати бар’єр. Бігун може бути дискваліфікований, якщо він виходить за межі призначеної для нього смуги, долає бар’єр не на своїй доріжці, навмисно збиває бар’єр на своїй чи іншій доріжці.

Змагання вимагає швидкості, вибухової сили, спритності та точності.

Правила визначення переможця ідентичні правилам для бігу на короткі дистанції, переможцем вважають спортсмена з найкращим результатом.