Бідняк, Микола Петрович
Бідня́к, Мико́ла Петро́вич (01.02.1930, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада — 28.11.2000, м. Львів, Україна) — живописець, графік, педагог, меценат. Член Національної спілки художників України (з 1992), лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1995).
|
Бідняк, Микола Петрович | |
|---|---|
| Народження | 01.02.1930 |
| Місце народження | Торонто |
| Смерть | 28.11.2000 |
| Місце смерті | Львів |
| Напрями діяльності | живопис |
Життєпис
Народився у сім’ї емігранта (див. Еміграція). З 1937 проживав на Буковині в родині дядька. 1940 з родичами виїхав до Німеччини.
1945 через вибух міни пошкодив око, втратив руки. Навчився писати й малювати, тримаючи пензель вустами.
1950 повернувся до Канади. Узяв участь у виставці в Мистецькому центрі в м. Едмонтоні.
1950–1954 навчався в Інституті технології і мистецтва в м. Калгарі. 1955–1957 — студії в Онтарійському коледжі мистецтв у м. Торонто.
З 1958 працював як професійний художник (реклама, плакати, живопис станковий, іконопис, монументальні розписи).
Учасник колективних виставок у м. Торонто (1958, 1959), м. Детройті (1960), м. Гавені (1961, до 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка), м. Чикаго (1963), м. Баффало (1970; усі — США), м. Вінніпезі (Канада, 1972), м. Парижі (Франція, 1980, 1981, 1986), м. Токіо (Японія, 1982), м. Брюсселі (Бельгія, 1983).
Повернувся 1991 до України. Від 1992 — професор кафедри сакрального мистецтва у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).
Ініціював меценатські проекти (підтримка учнів дитячої Академії мистецтв у смт Підбуж Львівської області; фінансова допомога Науковій бібліотеці імені В. Стефаника у м. Львові, стипендія для здібних студентів Львівської національної академії мистецтв).
Персональні виставки: в м. Івано-Франківську, м. Львові (обидві — 1994), м. Києві (1994, 2000), м. Каневі Черкаської області, м. Краматорську Донецької області, м. Коломиї Івано-Франківської області, м. Луганську та м. Чернівцях (усі — 1995).
Творчість
Живописна спадщина художника різноманітна за жанрами, технікою виконання, використанням матеріалів та прийомів, кольоровою палітрою. Стилістика образотворення — в діапазоні від реалізму до символізму. Твори 1950–80-х (натюрморти, портрети, історичні полотна, плакати, іконопис) відтворюють особливості світобачення українців.
У реальних історичних сюжетах утверджено тему любові до України: «Олекса Довбуш» (1952), «Бій під Крутами» (1957), «Козак Мамай» (1960), «Дума про козака Полікарпа Туху» (1974), «Гайдамака» (1976).
Історичні портрети вирізняються детальним опрацювання емоційного виразу облич героїв та відтворенням символічних історичних деталей доби: «Іван Франко» (1956), «Андрей Шептицький» (1964), «Кардинал Йосип Сліпий» (1968), «Княгиня Ольга» (1969), «Владика Липківський» (1972), «Василько Теребовельський» (1975).
Серед патріотичних плакатів митця — «Москалі, геть з України!» (1962), «Бог і Батьківщина» (1979), «В єдності сила» (1990).
У церковному живописі Бідняка поєднано надбання візантійської культури, українського ікономалярства та власного яскравого творчого методу. В іконах художник використовував золоте тло як доповнення, акцентував увагу на ликах святих: ікони для іконостасів українських церков у Канаді (м. Калгарі, 1954; м. Оттава, 1965; м. Кітченер, 1979).
У стінописі для церкви м. Оттави використав історичну тематику: «Хрещення Русі», «Коронація князя Данила Галицького».
Після переїзду до України створив полотна: «Ангел над Львовом» (1991), «Сотник Іван Андрух, розстріляний у Києві в 1921», «Стерня» (обидва — 1993), що продовжують патріотичну тематику. Картина «Чорнобильська Богоматір» (1992) є символічним образним трактування цієї трагедії.
Нагороди та визнання
Подяка й благословіння Папи Римського Павла VI за «Плащаницю» для Колегії святого Йосафата в м. Римі (1964).
Член Всесвітньої асоціації художників, які малюють вустами та ногами (з 1964).
Член Львівської організації Національної спілки художників України (з 1992).
Державна премія України імені Т. Шевченка (1995).
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000).
Література
- Коваль Я. Молитва героя // Дзвін. 2010. № 1. С. 148–149.
- Герегова С. Микола Бідняк: важка доля та незвичайний талант художника // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. 2011. Т. 2. С. 59−65.
- Дундяк І. Постать Миколи Бідняка в контексті розвитку українського церковного мистецтва другої половини ХХ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Мистецтвознавство. 2015. Вип. 32: На пошану доктора мистецтвознавства, проф. Карась Г. В. С. 120–125.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дундяк І. М. Бідняк, Микола Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бідняк, Микола Петрович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
