Білобог
_--_Maxim_Sukharev.jpg)
Білобо́г — у реконструкціях дохристиянських вірувань давніх слов’ян (див. Слов'янська міфологія) — бог, який створив світло, землю та воду, уособлював добрі («білі») сили, вважався джерелом та покровителем всього позитивного для людини: світлого дня, щастя, добра, багатства, здоров’я, плодючості, удачі тощо. Антипод — Чорнобог.
У міфології
Суголосні імена трапляються у фольклорі різних слов’янських народів: Бялбог, Білун, Біловіт, Белібог, Белбог та ін., що дало підстави їх співвідносити з одним прадавнім міфологічним божеством.
Дотепер серед дослідників немає згоди щодо автентичності культу Білобога. Поряд із поглядами на місце Білобога в давньослов’янському пантеоні як сина Рода, батька Перуна, існує гіпотеза, що Білобог є тільки прізвиськом інших богів (зокрема Перуна, Святовита) або результатом пізніших реконструкцій міфології.
У світогляді стародавніх слов’ян навколишній світ та всі явища в ньому уособлювались та поділялись на дві царини — доброзичливу (світлу) та ворожу (темну) щодо людини. Кожною з них керувало відповідне божество, одне з яких було джерелом всякого добра (білий бог), а інше — лиха (чорний бог). Білобог як покровитель доброї долі вів постійну боротьбу з Чорнобогом, захищаючи людей від можливих негараздів і зла. Водночас для уявлень слов’ян була характерною радше дуальність світосприйняття, ніж категорична дихотомія. Відтак Білобог і Чорнобог постають не так запеклими супротивниками, як двома аспектами неподільного цілого, у взаємодії й протидії яких народжується життя, гармонія та циклічність Всесвіту. Наприклад, світла частина доби (день) знаходилась під покровительством Білобога. Аналогічно й річний астрономічний цикл від весняного до осіннього рівнодення (коли добова тривалість дня є більшою за тривалість ночі), був часом діянь Білобога.
У фольклорі образ Білобога набув вигляду дідуся з довгою білою бородою, в білому одязі, з білим носом, який вдень із посохом в руках мандрував дрімучими лісами та виводив звідти на вірний шлях заблукалих подорожніх. Уявляли, що Білобог мешкає у золотому сонячному храмі, посеред якого стоїть золота чаша, по вінця сповнена усілякими благами. За твердженням історика О. Бичкова, відомі зображення сонцеголового Білобога, що тримав перед собою вогняне колесо як солярний символ.
Популярність Білобога серед стародавніх слов’ян обґрунтовують посиланнями на середньовічні писемні свідчення. Зокрема, німецький чернець і місіонер Гельмольд із Босау, який відвідав слов’янські країни в 12 ст., згадував у своїй хроніці («Chronica Slavorum») про ритуали вклоніння слов’ян богу добра, удачі та Чорнобогу.
За припущеннями, що ґрунтуються, втім, на джерелах 16–17 ст. головний храм на честь Білобога знаходився на о. Руян (тепер о. Рюґен, Балтійське море, Німеччина) у м. Аркона (тепер не існує), де його вшановували разом зі Святовитом, особливо серед приморських слов’ян. Пожертви Білобогові були безкровними. На його честь справляли учти з ігрищами та забавами.
Додатково
- Згадки в антропоніміці та топоніміці, що дійшли до наших часів, розглядають як аргумент на те, що Білобог був важливим слов’янським божеством, віра в яке з часом була втрачена. Так, в українській антропоніміці зустрічаються прізвища Білозір, Білобран, Білоус, Білобожиця тощо. В топоніміці згадки про Білобога простежуються у назвах: с. Білобожниця (Чортківського р-ну Тернопільської обл.), Білогорща (колишнє село, тепер мікрорайон м. Львова), гори Білобог і Чорнобог в історичному регіоні Лужиця (тепер на території землі Саксонія, Німеччина), с. Бялобоже (Буський повіт Свентокшиського воєводства, Польща) та ін.
- Народне повір'я про те, що білий колір сприяє удачі в справах також вважають відгоміном стародавнього вшанування Білобога.
- У сучасному рідновірстві/неоязичництві Білобога (Білоба) вважають втіленням сили, мудрості та знання всіх світлих Богів, світлим проявом Роду Всевишнього. Він постає при цьому не так персоніфікованою, як метафоричною сутністю. Особливо популярною в середовищі сучасних рідновірів України є цитата з «Велесової книги»: «Білобог і Чорнобог перуняться (б’ються) — і ті Сваргу удержують, аби Світу не бути поверженому».
Література
- Бычков А. А. Энциклопедия языческих богов. Мифы древних славян. Москва : Вече, 2000. С. 54.
- Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. С. 39.
- Капица Ф. С. Тайны славянских богов. Москва : РИПОЛ классик, 2007. С. 24–25.
- Чуйко В. О. Аксіоконстанти в стародавній святковій обрядовості українців // Культура України. 2013. Вип. 40. С. 160–167.
- Войтович В. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2017. 664 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Білобог // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білобог (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
