Білокінь, Надія Аврамівна
Білокі́нь, Наді́я Авра́мівна (20.09.1893, с. Петриківка, тепер селище Дніпровського району Дніпропетровської області, Україна — 05.02.1981, с. Радсело, тепер с. Радісне Дніпровського району Дніпропетровської області, Україна) — майстриня народно-декоративного розпису, майстер народної творчості УРСР (з 1936), представниця петриківського розпису.
|
Білокінь, Надія Аврамівна | |
|---|---|
| Народження | 20.09.1893 |
| Місце народження | Петриківка |
| Смерть | 05.02.1981 |
| Місце смерті | Радісне, Дніпропетровська область |
| Напрями діяльності | петриківський розпис |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Дипломи | І ступеня за участь у Республіканській виставці |
Життєпис
Народилася в незаможній багатодітній селянській сім’ї. Не мала можливості отримати початкову освіту. Технікам малювання навчалась у матері (з 12 років допомагала оздоблювати стіни хати). Виконувала на замовлення «мальовки» на папері (фрагменти розпису печей, рушників, вишивок). У 14 років узимку продавала свої малюнки на базарі, розмальовувала хати, улітку наймитувала.
На творчість майстрині 1920 звернув увагу місцевий учитель малювання О. Статива (1898–1965; тепер Україна), який забезпечував її матеріалами (фарбами, папером тощо).
Після вступу родини до колгоспу (1929) працювала там на різних роботах і малювала рідше.
Разом із групою народних майстрів 1935 Білокінь запросили до м. Києва на роботу в Центральні експериментальні майстерні народної творчості при Українському управлінні в справах мистецтв при Раді народних комісарів УСРР (тепер на їхній базі створена Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука). Учасниця І Республіканської виставки народної творчості (м. Київ). Згодом твори експонувались у містах Москві, Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, обидва — Росія) на Декаді українського мистецтва (усі виставки — 1936).
Тимчасово проживала з родиною в Солонянському районі (тепер у складі Дніпровського району Дніпропетровської області, Україна), потім 1940 — в Бессарабії. 1941 повернулися до с. Петриківки.
Під час Другої світової війни загинув чоловік, самостійно виховувала п’ятьох дітей. Часто змінювала місце проживання.
Після Другої світової війни оселилася у с. Радсело (тепер с. Радісне Дніпровського району Дніпропетровської області, Україна), мешкала там до кінця життя.
1961 брала участь у Ювілейній виставці до 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка (виконала два панно та рушник із зображенням Кобзаря).
Член Спілки художників України (з 1962). Учасниця міжнародних виставок.
Творчість
Сформувала власний стиль петриківського розпису. Створювала традиційні орнаментальні рослинні композиції.
Олівцем не користувалась, виконувала малюнки саморобними пензлями з котячої шерсті («квачиками»).
У своїх «мальовках» використовувала місцеві традиції стінопису, вишивки, витинання (див. Витинанка). Виконувала «мальовки» аніліновими фарбами, віддавала перевагу композиціям «букет», «вазон», «гілка», «віночок», які компонувала між собою. Характерні візерунки: «цибулька», «жоржини», «кучерявки».
У композиції квітів спостерігаються такі типи побудови: по трикутнику, по діагоналі, від центра і віночком. У великих композиціях застосовувала середню осьову лінію і вже тоді рівномірно заповнювала весь аркуш квітами та листочками.
Серед палітри кольорів: червоний, синій, жовтий, зелений, рідше рожевий, фіолетовий.
Створювала декоративні килимки, рушники, панно, сюжетні композиції, пейзажі, у двох останніх явні перегуки з «народною картинкою».
Крім традиційного квіткового малювання, зображувала краєвиди та сюжетно-жанрові фігурні картини. Художньо виділяла образ української жінки чи нареченої. Створила композиції із дівчатами в національному вбранні — «Наречена» (1931), «Засватана дівчина» (1931), «Дівчата і калина» (1961).
Часто зверталася до теми весілля та «весільного поїзду» (урочистої процесії, що вирушала на весілля), де за статичної та площинної побудови основних фігур передавала рух за допомогою деталей та кольору. Стилістика композицій була близька до реалізму і примітивізму, але буквальність трактування поступово змінювалась у бік декоративності.
У 1960–1970-х весільні композиції становили вагому частину творчого доробку Білокінь. У стилістиці виконання переважав декоративізм, орнаментом моделювала раму картини. Оригінально трактоване дійство демонструють твори «Весілля» (1960, 1961, 1968). Наприкінці 1970-х художниця суцільно заповнювала картинну площину дрібними, дещо абстрагованими елементами («Весілля», 1978; 1979).
Серед творів: жанрові композиції на папері — «Колодязь у садку», «Дівчина в садку» (обидві — 1929) «Качки пливуть», «Сільська вулиця» (обидві —1931), «Краєвид», «Дві молодиці» (обидві — 1935), «Роман та Оксана» (1961), «Весільний поїзд» (1979); декоративні рушники на цигарковому папері (1968).
Твори Білокінь зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Дніпровському художньому музеї, Одеському національному художньому музеї, Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Нагороди та визнання
За участь у Республіканській виставці нагороджена Дипломом І ступеня та грамотою (1936).
Додатково
Під час перебування у м. Києві на І Республіканській виставці 1936 майстриня вперше побачила павичів. Зображення цих птахів стали одними з найулюбленіших («Павич», 1963, 1979).
Література
- Статива О. Майстер декоративного розпису Надія Білокінь. Київ : Мистецтво, 1966. 30 с.
- Білокінь Надія Аврамівна // Митці України / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. С. 70.
- Глухенька Н. О. Білокінь Надія Аврамівна // Мистецтво України : в 5 т. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 205.
- Юр М. Українські мальовані весільні скрині. Типологія, іконографія, художні особливості. Київ : [б. в.], 2010. 276 с.
- Петриківка: мальовничий дивосвіт / Уклад. О. О. Скаченко. Київ : Київський національний університет культури і мистецтв, 2017. 96 с.
- Петриківський розпис. Джерела. Київ : Мистецтво, 2018. 80 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білокінь, Надія Аврамівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білокінь, Надія Аврамівна (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
