Хата (житло)
Ха́та (від давньоугор. ház — дім, з авест. kata — дім, яма) — традиційний український сільський житловий будинок із пічним опаленням.
Містить одну чи кілька кімнат, неопалювані сіни та господарські приміщення (комору).
Історична довідка
Хата — наймасовіший витвір дерев'яної архітектури в Україні. Народне житлове будівництво було консервативним, зберігаючи тисячолітні традиції, і водночас сприйнятливим до новацій. Метод створення традиційного народного житла — хати — відрізнявся від сучасного проєктування: житло будували не за проєктами, а за зразками вже наявних будівель згідно з традиціями, властивими певному регіону чи навіть окремому селу. Народні будівельні традиції, як і фольклор, передавали з покоління в покоління. З найдавніших часів хати будували з дерева як «курні» — з кам’яною чи глинобитною піччю, без димоходу: дим виходив назовні через отвір у стелі. Димоходи почали масово застосовувати з середини 19 ст. У районах розповсюдження лісів хати складалися з одного або кількох дерев’яних зрубів, які ставили на землю або на стояни. Вікна були спершу волоковими (заввишки в діаметр колоди, в якій вікно прорізали), з 19 ст. — рамними, тобто значно більшими. У зоні лісостепу хата мала комбіновані конструкції стін, в яких дерев’яний каркас поєднано з різноманітними заповнювачами (пліт, очерет, глиняні вальки тощо). У південних регіонах стіни зводили з глини, саману, каменю (пісковик, ракушняк, вапняк).
З кінця 19 — початку 20 ст. хати почали будувати з цегли. Хата незалежно від конструкції мала здебільшого побілені стіни. Тільки у районах Карпат і Полісся, де було вдосталь високоякісної деревини, рублені стіни залишалися у натуральному вигляді без обмазки глиною та побілки. Чотирисхилі та двосхилі дахи по дерев’яних кроквах покривали соломою, ґонтом, дранкою, очеретом, у 20 ст. — покрівельною сталлю, хвилястими асбестоцементними аркушами (шифером), у західних областях — іноді черепицею.
Характеристика
Хата поєднує раціональність задуму й високу майстерність виконання. Найчастіше її робили з одним житловим приміщенням, до якого могли прилягати допоміжні — сіни, комора. При збільшенні селянської родини хата мала два житлові приміщення, поєднані через сіни; з ними поєднувалися у різних комбінаціях допоміжні й навіть виробничі приміщення. План хати — простий прямокутник; дах із широкими звисами по периметру, накривав від дощу призьбу й іноді — галерейку на чолі. Такий будинок нескладно збудувати й ремонтувати, а також легше обігрівати в холодну пору року.
Розпланувальні типи хати:
- однокамерний;
- двокамерний (хата і сіни);
- трикамерний (хата, сіни, комора);
- хати з двома житловими приміщеннями відомі в чотирьох варіантах, що мають народні назви: «хата і хатина», «дві хати підряд», «хата через сіни», «хата на дві половини».
Кольорове й конструктивне вирішення хати відрізняється залежно від регіону. Застосування в оздобленні хати кольору характерне для всіх регіонів: на Поділлі стіни хат фарбували в синій колір. В інших регіонах фасади, як правило, білили вапном. Тильні стіни хат в усіх регіонах фарбували глиною кольором жовтої чи червоної вохри. Призьби мазали жовтою глиною.
Декор хати різноманітний і вишуканий (розписи, різьблення, кераміка), заснований на двох суто раціоналістичних засадах:
- прикрашали тільки ті частини будівлі, які завжди були на виду;
- застосовували принцип художнього контрасту (кольорів, форми, матеріалу, фактури), який при мінімумі ужитих засобів дає максимальний художній ефект.
Фасади хати прикрашали різьбленням одвірків порталів, дверей і стовпчиків на галерейках, активною поліхромією віконниць, настінними розписами. Найбільшою мірою декорували інтер'єр. Центр житлового приміщення хати — велика вариста піч. Біля неї був піл — дерев’яний настил, на якому спала родина. Уздовж стін стояли лави, на покуті під іконами — стіл, поряд — розмальована або різьблена скриня. Біля вхідних дверей містився мисник — полиці для керамічного посуду. Піч здебільшого мала вишуканий і різноманітний декор (рельєфні та поліхромні кахлі, розписи). Головну балку, на яку спиралася стеля (сволок), прикрашали різьбленням, християнською символікою, пам'ятними написами.
|
Література
- Самойлович В. Українське народне житло (кінець XIX — початок ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 1972. 51 с.
- Гудченко З. Хата // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 103.
- Вечерський В. Українська народна дерев’яна архітектура // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. 2006. Вип. 3 (2). С. 29–46.
- Вечерський В. Українська дерев’яна архітектура. Київ : Балтія-Друк, 2013. 120 с.
- Євсєєва Г. П., Савицький М. В. Історія та традиції українського народного житла Придніпровського регіону. Дніпропетровськ : Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, 2016. 269 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Хата (житло) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хата (житло) (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Оновлено: 11.02.2024
