Вохра
Во́хра (від давньогрец. ὠχρός — блідо-жовтий, помаранчевий) — природний пігмент, що складається з гідрату оксиду заліза з домішками глини та піску.
Зміст
Історична довідка
Доведено використання вохри в Африці та Європі 300 тисяч років тому, в Австралії — 50 тисяч років, в Азії — 40 тисяч років. Зокрема, вохру застосовували в кам’яного віці на півдні Африки як барвник для прикраси тіла, декоративних равликів тощо; північноамериканські індіанці племені беотуки — для малювання.
Вохру використовували в наскельному живописі європейського верхнього палеоліту. Розсипи червоної вохри є типовою ознакою поховань від гравету до мадленської культури. У печері Бломбос (Південно-Африканська Республіка) знайдено шматки вохри з вигравіруваними абстрактними орнаментами, датовані віком приблизно 75 тисяч років. У Вельсі (Велика Британія) палеолітичне поховання у печері Павіленд з покриттям з червоної охри датують віком приблизно 33 тисячі років. Наскельні рисунки тварин, виконані червоною та жовтою вохрою, знайдені у Франції на палеолітичній стоянці Пеш-Мерль (регіон Окситанія; віком близько 25 тисяч років) та у печері Ласко (регіон Нова Аквітанія; вік оцінюють у 17,3 тисяч років), а також у печері Альтаміра (провінція Кантабрія, Іспанія — близько 16,5–15 тисяч років до н. е.; відносять до Солютрейської культури).
У часи античності та у середньовіччі вохра була однією з основних теплих палітр у мистецтві всього світу.
В Україні знайдена в печерних містах Криму.
Характеристика
Вохра — сімейство природних пігментів, що включає вохру жовту, червону, фіолетову, сієну та умбру. Колір — від блідо-жовтого до темно-бурого, якого їй надають мінерали лімоніт та гематит відповідно.
Вохра жовта або золота — гідратований гідроксид заліза (лімоніт), формула — FeO(OH)·nH2O.
Вохра червона — пігмент червонуватого кольору від мінералу гематиту, який є безводним оксидом заліза (Fe2О3).
Вохра фіолетова за хімічним складом ідентична червоній вохрі, але має інший відтінок, викликаний різною дифракцією світла, пов’язаною з більшим розміром частинок.
Вохра коричнева (гетит) — частково гідратований оксидо заліза FeO(OH).
Сієна містить лімоніт і невелику кількість оксиду марганцю (менше 5 %), що надає їй темного кольору.
Пігменти умбри містять більшу частку марганцю (5–20 %), що робить їх темно-коричневими.
У процесі нагрівання природні пігменти сієни та умбри зневоднюються, частина лімоніту перетворюється на гематит, надаючи пігментам більш червонуватих кольорів. Такі пігменти називають випаленою сієною та випаленою умброю.
Поширення
Найвідоміші в Європі кар'єри вохри розташовані у Франції поблизу м. Руссільйона (регіон Прованс — Альпи — Лазуровий берег). Золота охра вирізняється гарною якістю, вишуканим жовтим кольором, типовим для стилю бароко. За 20 км на схід від м. Руссільйона (поблизу м. Бувена) відоме значне родовище вохри. Обидва родовища використовували ще в часи Римської імперії, пізніше були забуті і знову відкриті в 1780.
У Німеччині поблизу м. Гослара (земля Нижня Саксонія) вохру добували з відстійних басейнів (так званих вохристих боліт), що очищали шурфові води з шахт м. Раммельсберга. У Баварії поблизу міст Нойкірхена та Зульцбах-Розенберга вохру добували в шахтах до 1920-х.
В Австралії вохру одержують з родовища Вілгі Міа поблизу м. Перта (штат Західна Австралія).
В Україні родовища вохри розробляють на Донбасі, Харківщині, Закарпатті, зокрема: Яснополянське (вохра жовта, Донецька область), Ільницьке, Іршавське, Малоком’ятське, Новоселицьке (вохра жовта, червона Закарпатська область), Марківське (вохра жовта, Луганська область), Суха Кам’янка (вохра жовта, Харківська область). Також незначні кількості барвистої вохри, яку використовують на потреби художників і реставраторів, видобувають з невеликих скупчень (так званих гнізд).
Використання
Вохра нетоксична, дешева у видобуванні, сумісна з іншими пігментами.
Завдяки стійкості мінеральних пігментів до впливу світла, хімічних речовин та погодних умов вохру широко застосовують у виробництві фарб. Також використовують як зв’язувальну речовину (за відповідного розтирання).
Джерело
- Перелік ділянок надр рудних та нерудних корисних копалин / Держгеонадра. URL: https://plast.vn.ua
Література
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вохра // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- I. Watts: Ochre in the Middle Stone Age of southern Africa: ritualized display or hide preservative? In: The South African Archaeological Bulletin. Vol. 57, No. 175, June 2002.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
- Helwig K. Iron Oxide Pigments, in Artists’ Pigments, Berrie, B.H., Ed., National Gallery of Art Washington, 2007. Pp. 38–109.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вохра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вохра (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
