Варшавська конфедерація 1573
Варшавська конфедерація 1573 — сконсолідована угода протестантів, православних і частини поміркованих католиків, ухвалена на конвокаційному сеймі у м. Варшаві 28.01.1573, що визначила засади релігійної свободи і політичної толерантності в Речі Посполитій. У 2003 текст Варшавської конфедерації був включений до переліку нематеріальної всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Характеристика
Конвокаційний сейм було скликано під час т. з. безкоролів’я (1572–1573), після смерті першого монарха Речі Посполитої Сигізмунда II Августа. У конфедерації взяли участь представники Великої та Малої Польщі, Великого Князівства Литовського, Волині, Підляшшя, м. Києва; Руської, Пруської, Поморської, Жмудської й Ліфляндської земель та коронного міста Варшави. Варшавська конфедерація мала за мету подолати міжконфесійні проблеми, які виникли в умовах співіснування на теренах Речі Посполитої різних церковних структур і конфесій (католиків, православних, протестантів, юдеїв, мусульман тощо).
Учасники Варшавської конфедерації зобов’язалися бути взаємно толерантними; зберігати терпимість до чужої думки і віросповідання у наступних поколіннях; бути солідарними в боротьбі за свободу віри при будь-якому уряді, якби той вдався до переслідування тієї чи іншої конфесії. Акт проголосив рівні права католиків та «інакодумців», забороняв світським можновладцям підтримувати релігійну нетерпимість духовенства.
Католицькі єпископи не підписалися під статтями документу (за винятком єпископа Краківського Францишека Красинського), розцінили останній як такий, що «ображає велич Бога» та руйнує основи польської державності, бо проголошує свободу «іновірцям» (мусульманам, юдеям) і «схизматикам» (протестантам).
Опір Католицької церкви
Постанови Варшавської конфедерації стали об’єктом гострої боротьби на сеймах різних земель і воєводств. Ортодоксальні католики вбачали у ній індульгенцію для поширення «схизми, сект, розпусти». Водночас Варшавська конфедерація була важливим актом захисту прав для протестантів і, особливо, православних, які впродовж усього існування Речі Посполитої посилалися на статті конфедерації й королівську присягу 1573, виборюючи свободу для Православної церкви в Україні.
Конфедерація була засуджена католицькими єпископами на соборі 1577 в м. Пйотркуві (тепер м. Пйотркув Трибунальський, Польща) як «противна законам Божим, канонам церковним, загальним законам і самому розуму». Заради її скасування чинився тиск на короля Стефана Баторія, котрий, втім, не наважився скасувати цього акту. Боротьба за збереження законів про релігійну свободу між католицькою ієрархією і прихильниками релігійної свободи загострилася у період чергового безкоролів’я (1586–1587). Було утворено низку воєводських конференцій з метою підтвердження Варшавської конфедерації 1573 та збереження гарантій вільного віросповідання для «іновірців».
Папа Сікст V закликав католицьку ієрархію в Польщі докласти всіх зусиль, аби скасувати Варшавську конфедерацію 1573 як «ненависну для Католицької Церкви» та виключити її з тексту присяги новообраного короля — Сигізмунда III Вази. Однак, рішучий опір з боку православних і протестантів завадив реалізації цих планів. Король зобов’язався проводити «судові процеси і екзекуції» проти осіб, які порушували б державний і громадський спокій через невизнання і непошану релігійної свободи громадян Речі Посполитої (хоча прийняття закону про судову відповідальність за порушення засад Варшавської конфедерації 1573 відкладалося на кожному щорічному сеймі внаслідок спротиву вищої ієрархії Католицької церкви і Святого престолу).
Значення
Акт Варшавської конфедерації 1573 вважається початком законодавчо гарантованої релігійної толерантності в Польсько-Литовській державі та є першим подібним документом в Європі. Цим актом не були припинені релігійні конфлікти, але рівень релігійної свободи і толерантності сприяв утворенню на теренах Речі Посполитої поліконфесійного суспільства. Країна стала відносно безпечним притулком для послідовників різних віросповідань і вільнодумців. Діяльність іноземних просвітників, проповідників, друкарів, митців, учених сприяла розвитку і збагаченню культури, науки, філософії.
Література
- Jobert А. La tolerance religieuse en Pologne au XVIc siecle // Studi di onore di Ettore Lo Gato Giovanni Maver. Firenze : Sansoni, 1962. P. 337–343.
- Korolko М., Tazbir J. Konfederacja warszawska 1573 roku wielka karta polskiej tolerancji. Warszawa : Instytut Wydawniczy PAX, 1980. 54 p.
- Історія релігії в Україні : у 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 1997. Т. 2: Українське православ'я / За ред. П. Яроцького. Київ : [б. в.], 1997. 373 с.
- Stone D. The Polish-Lithuanian State, 1386–1795. Seattle; London : University of Washington Press, 2001. 392 р.
- Tolerance and Intolerance in the European Reformation / Ed. by O. P. Grell, B. Scribner. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 308 р.
- Davies N. God’s Playground. A History of Poland : in 2 vol. New York : Columbia University, 2005. Vol. 1: The Origins to 1795. 638 р.
- Черкасов С. С. Акт Варшавської конфедерації 1573 р. та проект скликання національного собору у політичній програмі польського реформаційного руху XVI ст. // Проблеми всесвітньої історії. 2017. № 2 (4). С. 51–66.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Варшавська конфедерація 1573 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Варшавська конфедерація 1573 (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
