Велняс
Ве́лняс (Велінас, Веленас, Вельніас, Велнс, Велс, Вієлона; лит. Velnias, Velinas; латис. Velns, Vels) — у міфології балтійських племен — бог потойбічного світу, опікун мертвих, пастир душ, покровитель худоби, багатства й родючості, віщування.
Одне з найважливіших хтонічних божеств язичницького пантеону та персонаж фольклору балтійських племен. Супротивник громовержця Перкунаса. Хитрун, бешкетник, що ховається від громовиць Перкунаса під великими скелями, у лісах, болотах, печерах, вологих місцинах (з цим пов’язують, зокрема, численні топоніми на території сучасної Литви, Латвії), міняє подоби. Може підійматися у повітря і тоді є носієм шторму, бурі. Серед найважливіших рис — пророкування, яснобачення, лукавство. За переказами, часто мандрував землею у людський подобі, тісно пов’язаний із тваринами (особливо кіньми, волами, коровами, козами; творець «нечистих» тварин і птахів), може перевертатися на ведмедя, вовка, кролика, змію тощо або ж набирати зооморфної подоби (з ріжками, копитами, коров’ячим хвостом). Пов’язаний із водою: будівничий кам’яних мостів і річкових гребель, може викликати дощ. Одночасно покровитель мудрості й віщунів, музики і танців.
За свідченнями історика й богослова Я. Ласицького (16 ст., Польща; «De diis Samagitarum caeterorumque Sarmatarum et falsorum Christianorum»), Велнясу приносили жертви (див. Жертвоприношення), щоби він охороняв (пас) душі (пор.: лит. vėlė — душа). Богові були присвячені спеціальні дні й трапези, коли вшановували померлих, імовірно й місяць жовтень.
Зв’язок функцій опіки над худобою й царства мертвих пояснюють задавненими індоєвропейськими уявленнями про потойбічний світ як пасовище. Дослідники проводять паралелі з давньослов’янським Велесом, давньогрецьким Паном, давньоримським Фавном, а також давньоіндійськими демонами Валою, Врітрою (супротивниками Індри), божеством Варуною та ін.
До нашого часу дійшли численні казки, легенди, перекази про Велняса. Після християнізації балтійських земель (14 ст.) його образ був поступово демонізований, ототожнений з чортом, дияволом, господарем пекла.
Література
- Gimbutas М. The Lithuanian god Velnias // Myth in Indo-European Antiquity / Ed. by G. J. Larson. Berkeley : University of California Press, 1974. Р. 87–92.
- Vëlius N. Chtoniškasis lietuvių mitologijos pasaulis: folklorinio velnio analizė. Vilnius : Vaga, 1987. 322 р.
- Laurinkienė N. Senovės lietuvių dievas Perkūnas. Vilnius : Lietuvių literatūros tautosakos institutas, 1996. 238 p.
- Vëlius S. Baltø religijos ir mitologijos ðaltiniai : in 4 vol. Vilnius : Mokslo ir Enciklopediju̜ Leidybos Inst, 1996. Vol. 1: Nuo seniausiø laikø iki XV amþiaus pabaigos. 743 р.
- Beresnevičius G. Lithuanian Religion and Mythology / Transl. from litv. by L. Tamošiūnienė // Folklore, Traditions, Folk Knowledge, Folk Art, National Costume, Traditional Foods, Religion and Mythology. URL: http://www.lnkc.lt/eknygos/eka/mythology/relmyth.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Велняс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Велняс (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
