Вельзевул
Вельзеву́л [Веєльзевул, Вельзебуб, Бельзевул та ін.; від івр. נעל זנונ (Baʿal-zəḇūḇ)] — у юдейських та християнських віруваннях — демонічна істота, злий дух.
У Біблії
Лише один раз згаданий у Старому Завіті, кількаразово — у синоптичних Євангеліях.
У Старому Завіті постає як божество філістимлян, культ якого існував у м. Екроні (ін. назви — Аккарон, Акка). За текстом 2 книги Царів (Четверта книга Царств) ізраїльський цар Ахазія (Ахаз’ягу), захворівши, відправив послів запитати Ваал-Зевува («екронського бога»), чи видужає він від своєї хвороби. Цим вчинком накликав на себе гнів Ягве та його пророка Іллі (Еліягу). За цю образу Ягве прирік царя на смерть (2 Царів 1:1–17).
У Септуагінті згаданий як Ваалзевув (Ваалзебуб; грец. Βααλζεβούβ).
У євангельських текстах (грец. Βελζεβούλ) фігурує уже як злий дух, «князь демонів». У Новому Завіті головні опоненти Ісуса, фарисеї-книжники, звинуватили Христа в тому, що він «виганяє бісів не інакше, як Вельзевулом, князем бісівським!» (Мт. 12:24–27; Мк. 3:22; Лк. 11:15–19). Припускають, що за часів Ісуса Христа в юдейській традиції Вельзевул уособлював злого демона високого рангу, ватажка (або одного з ватажків) інших бісів. Таку трансформацію філістимлянського божества на демонічну істоту в юдаїзмі пояснюють поширеним в історії релігії процесом, коли боги чужого (часто ворожого) народу сприймалися іншим як демони.
У Вульгаті використано ім’я Біельзебуб (лат. Beelzebub), яке увійшло до багатьох європейських мов.
Етимологія
Співіснують кілька гіпотез щодо етимології імені. За панівною версією, є навмисним спотворенням автентичного імені язичницького бога. Юдеї дали філістимлянському божеству глузливе прізвисько Баал-Зебуб, букв. — Повелитель мух, або Бог купи гною (від Baʿal — господар, володар і zabal — удобрювати, викидати нечистоти). Археологічні знахідки 20 ст. виявили, що в культі цього божества дійсно використовували фетиші у вигляді мух. Відомі також припущення про зв’язок цього божества з релігією персів (зороастризм), що зчинила помітний вплив на юдейську демонологію. У зороастризмі поширені уявлення про муху як трупоїдну демоницю, втілення нечистоти, гниття й розпаду; в юдаїзмі цих комах також вважали нечистими.
Ім’я безпосередньо співвідносять з найменуваннями ханаанського бога Баала (Ваала), проти культу якого повставали єврейські пророки. В угаритських текстах він згаданий як Бааль-Зебуль (בעל זבול — Володар-Князь, Піднесений Володар). У рабінистичній традиції його ім’я пов’язують з дієсловом «забаль», яке використовують і для позначення ідоловклоніння, відступництва, духовної нечистоти.
Відомі й інші гіпотези. За однією з них, ім’я Забулус — спотворене грецьке «діаболос» (грец. Διάβολος — диявол) побутувало в єврейському середовищі доби еллінізму на позначення Сатани (звідси Бааль-Забулос тлумачать як Володар-Диявол).
У демонології
Пізніше у християнській традиції Вельзевул постає могутнім демоном, одним із воєначальників Сатани, часто ототожнений з ним. В апокрифічному Євангелії від Никодима, що містить оповідь про сходження Ісуса в Гадес, Вельзевул названий «князем пекла». У демонології середньовіччя та 16–17 ст. Вельзевул фігурує як один із головних злих духів, поруч із Аполліоном і Веліалом.
Часто згаданий у гримуарах. Зокрема, у гримуарі «Червоний дракон» має титул князя; разом із Люцифером та Астаротом утворюють трійцю злих духів. За класифікацією інквізитора П. Бінсфельда (16 ст.), з-поміж смертних гріхів уособлює ненажерливість.
Зображення Вельзевула різноманітні: мають як антропоморфні, так і зооморфні варіанти. Найчастіше уявлений у вигляді велетенської мухи, але відомі також образи потворного теляти, триголової істоти на павучих лапах, часом — козла з довгим хвостом.
Переносно — одне з імен диявола.
Література
- Arndt W., Danker F., Bauer W. Βεελζεβούλ // A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature. 3rd ed. Chicago : University of Chicago Press, 2000. 1108 р.
- Eerdmans Dictionary of the Bible / Ed. by D. N. Freedman. Repr. ed. Grand Rapids : Eerdmans, 2019. 1480 р.
- Marc-Roberts-Team. Lexikon des Satanismus und des Hexenwesens. 3 aufl. Graz : V. F. Sammler, 2015. 312 p.
- Кузєв В. Вельзевул // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 3 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 292–293.
Автор ВУЕ
В. В. Кузєв
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
