Вирій
Ви́рій (ирій, ірій, вирай, урай, вирей та ін) — багатозначний термін, що віддзеркалив нашарування різних мов, культур, релігійних уявлень.
Значення терміна
1) У давньоруській міфології — вічно зелена й сонячна країна, що розташована далеко на сході (або на півдні, «за морем»), де мешкають боги, душі померлих, зимують птахи та змії. Тут йдеться про такий смисловий нюанс поняття «вирій» як «той, що оберігає», дає прихисток. У «Повчанні Володимира Мономаха» (поч. 12 ст.) зазначено: «І сьому подивуємось: як птиці небеснії з ірію йдуть, і спершу [в] наші руки, та не зостаються на одній землі, але й сильні і слабі ідуть по всіх землях, за божим повелінням, щоб наповнилися ліси і поля». За міфологічними уявленнями, окрім птахів, у вирії також перебувають первісні боги, зокрема Род та Білобог.
2) Етимологічна реконструкція засвідчує зв'язок поняття «вирій» з такими поняттями, як-от рай (вічне тепло, сяюче сонце, стан блаженства, насолоди), рій (ріяти, роїтися), обрій (на цей зв’язок звертав увагу дослідник В. Задорожний, провівши лінгвістичний аналіз у контексті давніх світоглядних уявлень). Висловлено й думку, що слов’яни пов’язували термін ирій (ірій) з рухливістю (ринути), плином повітряних мас.
3) В українській народній міфології — райське Світове дерево. Уявлялося як ієрархічно структуроване: крім пташиного (птахи та душі померлих знаходилися у верхній частині Світового дерева), існував ще й «гадючий» вирій (пор.: «Вирій гадючий — окремо від пташиного. Пташиний десь на теплих водах, за пущами і за богатирями, а гадючий — в Руській землі. От що про нього кажуть. Пішла дівка в ліс і провалилася в цей вирій»).
Відтак з поняттям «вирій» пов’язані також космологічні уявлення східних слов’ян, завдяки яким вони намагалися у міфопоетичній формі пояснити світ, зокрема його рухливість, плинність та вічність.
Джерела
- Грінченко Б. Словарь української мови. Украинско-русский словарь : в 4 т. Берлін : Українське Слово, 1924. Т. 1. 1109 c.
- Володимир Мономах. Поучення // Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. Київ : Дніпро, 1989. С. 456–464.
- Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. В. А. Чабаненко. Kиїв : Дніпро, 1990. С. 23–24.
Література
- Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології. Київ : Український письменник, 1993. 63 с.
- Задорожний В. Б. До етимології слів обрій і вирій // Мовознавство. 2009. № 5. С. 44–52.
- Предко О. І., Предко Д. Є. Формування феномена «безпека»: особливості міфо-релігійних контекстів // Софія. 2021. № 2 (18). С. 36–40.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Предко О. І. Вирій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вирій (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
