Всесвітній ісламський конгрес

Всесві́тній ісла́мський конгре́с, ВІК (араб. Muʿtamar al-ʿālam al-islāmī‎; англ. The World Muslim Congress, WMC) — міжнародна неурядова ісламська організація, заснування якої пов’язують із Першим міжнародним конгресом делегатів мусульманських країн 1926 в м. Мецці (Саудівська Аравія). Штаб-квартира розташована в м. Карачі (Пакистан), офіси діють у містах Женеві (Швейцарія), Джидді (Саудівська Аравія) та Відні (Австрія).

Історична довідка

Першу спробу міжмусульманського об’єднання у форматі конференції оприявлено на міжнародному конгресі представників ісламських країн та громадських об’єднань, що відбувся в липні 1926 в м. Мецці за патронату короля Саудівської Аравії.

1931 на Другому міжнародному ісламському конгресі (взяли участь близько 150 делегатів з понад 20 мусульманських країн) створено початкові організаційні структури: Всесвітню виконавчу раду та Міжнародний секретаріат у м. Єрусалимі (штаб-квартира організації до початку Другої світової війни). Засновано філії організації в різних країнах, зокрема на теренах Палестини, Сирії, Іраку, Єгипту, Ємену, Індії, Яви, Аргентини, Швейцарії.

Як постійна організація діє з 1949–1951 в м. Карачі, що було безпосередньо пов’язано з утвердженням держави Пакистан. На Всесвітньому конгресі 1951 (взяли участь делегати з понад 30 держав) закладено основи інституційного зміцнення організації та проєктів співпраці між мусульманськими країнами й народами, що були здійснені наступними роками (зокрема, створення Всесвітнього мусульманського інформаційного агентства, Міжнародного мусульманського банку розвитку). Поряд із основною сесією ВІК було зорганізовано і проведено ще дві — молодіжну та жіночу.

У наступні десятиліття конференції проводилися в різних мусульманських країнах, сприяли артикуляції політичних, економічних, освітніх, культурних тощо інтересів умми та створенню інститутів міжнародного співробітництва.

Статут ВІК ухвалено 15.12.1962 на Всесвітньому конгресі в м. Багдаді (Ірак). Від середини 1960-х видається щотижневих «Мусульманський світ».

Пленарне засідання ВІК скликається не рідше за що п’ять років. Засідання Виконавчої ради відбуваються щорічно, рада призначає Голову та Генерального секретаря, затверджує бюджет, координує діяльність з іншими мусульманськими організаціями. Засновано 4 континентальні ради (для Європи, Африки, Азії, Австралії). Філії та відділення організації діють у бл. 70 країнах світу.

Від 1967 ВІК має загальний консультативний статус при Економічній і соціальній раді ООН, отримала статус спостерігача при Організації ісламської конференції (тепер Організація ісламського співробітництва).

Характеристика

Серед задекларованих конститутивних цілей організації: сприяти тіснішому спілкуванню, єдності та співпраці мусульман, зміцненню соціальної солідарності, економічних та культурних зв’язків усесвітньої умми; докладати зусиль для розв’язання проблем, що стосуються ісламу й мусульман, без втручання у внутрішню і зовнішню політику країн; подолання упереджень та дискримінації серед мусульман із повагою до етнічного складу та державного суверенітету кожної мусульманської країни; вивчення історії, філософії та догматики ісламу; виховання мусульман відповідно до норм ісламу, заохочення програм освітнього обміну, створення навчальних закладів, фондів, інших інституцій для задоволення соціально-культурних, економічних, ділових інтересів; збереження і розвиток ісламської культури і цивілізації; захист «шаріатських прав» жінок; широке ознайомлення світової спільноти з діяльністю мусульман в різних галузях життя.

Заявлені цілі соціальної солідарності на практиці не були вільними від політичних конфліктів, як усередині мусульманського світу, так і між мусульманськими й немусульманськими країнами. ВІК характеризують як організацію для сприяння міжнародної інтеграції передусім пакистанських та арабських мусульман з визначеними антиіндійськими та антиізраїльськими геополітичними інтересами.

Література

  1. Mattar P. The Mufti of Jerusalem and the politics of Palestine // Middle East Journal. 1988. № 42 (2). Р. 227–240.
  2. Landau J. The Politics of Pan-Islam: Ideology and Organization. Oxford : Clarendon Press, 1994. 438 р.
  3. Nafi B. M. The General Islamic Congress оf Jerusalem Reconsidered // The Muslim World. 1996. Vol. 86. Is. 3–4. Р. 243–272
  4. Ihsanoglu E. The Islamic World in the New Century: The Organisation of the Islamic Conference. New York : Columbia University Press, 2010. 326 p.
  5. Kramer М. Muslim Congresses // Martin Kramer on the Middle East. URL: https://web.archive.org/web/20091025021639/http://geocities.com/martinkramerorg/Congresses.htm

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Всесвітній ісламський конгрес // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Всесвітній ісламський конгрес (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.03.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶