Військові чернечі ордени
Військо́ві черне́чі ордени́ — організації військово-чернечого типу в Західній і Центральній Європі, які об’єднували лицарів — учасників хрестових походів 12–13 ст. проти мусульман (Мала Азія, Іспанія) та язичників (землі Балтії).
Зміст
Історична довідка
Виникли за підтримки Римо-католицької церкви і папства, яке використовувало їх для поширення християнства, оборони та завоювання нових земель, у «боротьбі з невірними за звільнення гробу Господнього», що стало однією з обітниць членів військових чернечих орденів. Серед інших завдань – служіння на славу віри і Святого Престолу, благодійницька діяльність, догляд за пораненими лицарями, хворими паломниками, звільнення з полону християн тощо.
Як ченці, члени орденів складали обітниці бідності, послуху, стриманості, безшлюбності. На Сході (а згодом і в Європі) військові чернечі ордени захопили великі території, накопичили значні багатства й перетворилися на впливові фінансові, економічні й політичні структури. Найвідоміші з них — Орден госпітальєрів (іоанніти або Мальтійський орден), Орден тамплієрів, Тевтонський орден і Лівонський орден. В іспанських завоюваннях Америки брав участь орден святого Якова Компостельського.
Поступово військові чернечі ордени втрачали своє значення. У 21 ст. збереглися лічені з них (Тевтонський орден, орден Святого Лазаря, орден Святого Гробу Господнього та деякі ін.), що функціонують як цивільні організації. Найдавніший орден госпітальєрів – нині Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського, Родосу й Мальти за міжнародним правом має статус суверенного князівства.
Характеристика
Військові чернечі ордени мали монархічно-ієрархічну структуру. Очолювали ордени обрані довічно та затверджені Папою Римським «великі магістри» (у німецьких орденах гросмейстери). У підпорядкуванні магістрів перебували пріори (керівники місцевих підрозділів), маршали (порядкували фінансами ордену), командори (коменданти фортець). Магістри стояли на чолі рад (генеральних капітулів), до складу яких входили інші посадові особи ордену.
Дипломатичні відносини з Україною
Між Україною та Мальтійським орденом встановлені дипломатичні відносини. 16.04.2008 орден призначив свого Надзвичайного і Повноважного Посла в Україні; 21.07.2008 призначено першого Надзвичайного і Повноважного Посла України при Суверенному військовому ордені госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського Родосу і Мальти в Римі.
Важливий напрямок діяльності Мальтійського ордену в Україні — гуманітарна допомога (відділення у містах Львові, Івано-Франківську, Мукачеві, Луцьку та ін.).
Література
- Печников Б. Рыцари церкви — кто они? Очерки об истории и современной деятельности католических орденов. Москва : Политиздат, 1991. 352 с.
- Forey A. The Military Orders: From the Twelfth to the Early Fourteenth Centuries. Toronto : University of Toronto Press, 1992. 278 p.
- Історія релігії в Україні : в 10 т. / За ред. П. Яроцького. Київ : Світ знань, 2001. Т. 4: Католицизм. 598 с.
- Перну Р. Крестоносцы / Пер. с фр. А. Карачинского. Санкт-Петербург : Евразия, 2001. 320 с.
- Зайбт Ф. Блиск і вбогість Середньовіччя. Історія з початком і кінцем. Львів : Український Католицький Університет, 2010. 512 с.
- Акунов В. История военно-монашеских орденов Европы. Москва : Вече, 2016. 448 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Військові чернечі ордени // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Військові чернечі ордени (дата звернення: 8.05.2024).
