Геотехнологія

Геотехноло́гія (від грец. γῆ — Земля і технологія) — наука про освоєння надр Землі.

Історична довідка

Історія виникнення, розвитку та застосування геотехнологій із класичного погляду — це історія окремих геотехнологічних процесів: підземного хімічного і бактеріального вилуговування, підземної газифікації вугілля, сірки, горючих сланців, підземної сублімації корисних копалин, виплавлення сірки гарячою водою, підземного розчинення солей, свердловинного гідровидобування вугілля, золотовмісних пісків тощо (див. Свердловинна гірнича технологія), суміщеного процесу свердловинного видобування флюїду і геотермальних ресурсів. Окремі приклади застосування геотехнологій сягають 16 ст. (Іспанія, підземне вилуговування кольорових металів), промислове застосування — з 19 ст. (США, підземна виплавка сірки).

Завдання

У широкому розумінні геотехнологію розглядають як науку, що вивчає способи та процеси освоєння надр Землі, створює теоретичні основи та інженерні рішення ефективної, економічно та екологічно доцільної розробки родовищ, будівництва та експлуатації гірничодобувних та інших підземних споруд, а також промислових будівель у різноманітних інженерно-геологічних умовах. При цьому виділяють підземну, відкриту та будівельну геотехнологію.

У вужчому розумінні — це наука про хімічні, фізико-хімічні, біохімічні й мікробіологічні методи безшахтного (за допомогою бурових свердловин) видобування корисних копалин, енергетичних, мінеральних і водних ресурсів з надр.

Геотехнологічні методи видобутку і переробки корисних копалин

Геотехнологічні методи поєднують процеси видобування і збагачення корисних копалин. Базуються на переходах корисної копалини або її компонентів у рухомий стан безпосередньо на місці залягання за допомогою хімічних, фізичних, теплових і гідродинамічних процесів.

Особливості геотехнологічних методів:

  • корисну копалину чи її цінний компонент вилучають переважно через свердловини;
  • за допомогою робочих агентів цінний компонент або корисну копалину переводять у рухомий стан;
  • переведення компонентів корисної копалини у рухомий стан здійснюють вибірково;
  • об'єкт видобутку одночасно є місцем процесів переробки (збагачення).

Серед переваг геотехнологічних методів:

  • підвищена безпека гірників порівняно з шахтним видобутком;
  • ощадна розробка родовищ внаслідок вилучення лише цінних компонентів (вміщувальні породи залишаються на місці залягання);
  • зменшення масштабів руйнування природного ландшафту;
  • скорочення виробничих площ завдяки здійсненню частини технологічних процесів у надрах;
  • зростання: ефективності виробництва (через відсутність транспортування з місця залягання), продуктивності праці, ступеня вилучення корисних копалин з надр.

Геотехнологічні операції:

  • розкриття родовища чи його частини;
  • підготовка родовища (його частини) до переведення у рухомий стан;
  • транспортування цінного компоненту (корисної копалини) на поверхню;
  • переробка цінного компоненту у форму, придатну для подальшого використання.

Геотехнологічний комплекс

Геотехнологічний комплекс — сукупність технологічних процесів, операцій, засобів їхньої реалізації, що забезпечує циклічну розробку продуктивних пластів методами геотехнології. Містить наземні і підземні споруди для виконання основних технологічних процесів:

  • буріння свердловин, підготовка і регенерація робочого флюїду (теплоносія, розчинника), що закачується у продуктивний (технологічний) пласт (поклад, рудне тіло);
  • переведення корисних компонентів на місці залягання пласта (покладу) у рідкий, газоподібний або диспергований стан і видача на поверхню;
  • переробка продуктивних флюїдів (екстракція, електрохімія, сорбція, електрометалургія, охолодження, конденсація тощо) з відбором робочого агента (флюїду) для повторного використання у технологічному циклі.

Застосування

Геотехнології застосовують для твердих, рідких і газоподібних корисних копалин, зокрема, на родовищах з невеликим вмістом корисних копалин, у разі тонких пластів корисних копалин, за наявності розсіяних елементів.

Додатково

З 1977 у США виходить спеціалізований геотехнологічний журнал «Ін сіті» («In sity»).

В Україні з 2018 Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» видає журнал «Геотехнології».

Джерело

  1. Savanick G. A. Borehole (Slurry) Mining of Coal, Uraniferous Sandstone, Oil Sands, and Phosphate Ore. Washington : United States Department of the Interior, 1987. 44 p.

Література

  1. Качмар Ю. Д., Світлицький В. М., Синюк Б. Б. та ін. Інтенсифікація припливу вуглеводнів у свердловину : в 2 кн. Львів : Центр Європи, 2004. Кн. 1. 352 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
  3. Табаченко М., Владико О., Хоменко О. та ін. Фізико-хімічна геотехнологія. Дніпропетровськ : Національний гірничий університет, 2012. 310 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Геотехнологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Геотехнологія (дата звернення: 4.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.04.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶