Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Герб університету
Бібліотека університету
Вілла баронів Ґартенберг. Навчальний корпус
Вілла бургомістра Раймунда Яроша (кін. 19 – поч. 20 ст.). Навчальний корпус університету
Головний корпус університету
Головний корпус ДДПУ 2.jpg

Дрого́бицький держа́вний педагогі́чний університе́т і́мені Іва́на Франка́, ДДПУ — регіональний заклад вищої освіти (ЗВО) у м. Дрогобичі Львівської області, Україна. Засновано 1940.


Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (ДДПУ)

Тип заклад вищої освіти
Рік створення 1940
Профіль діяльності освіта, наука
Розташування Дрогобич, Україна
Веб-сайт https://dspu.edu.ua


Статус

Має державний статус.

За академічним рейтингом «Топ–200 Україна 2022», посідає 73-є місце (2021 — 101-е, 2020 — 120-е). Серед педагогічних ЗВО — на 2 місці.

Офіційний сайт: https://dspu.edu.ua

Історична довідка

Заклад засновано 15.04.1940 згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР.

В історії закладу увиразнюється кілька періодів:

  • довоєнний (документальних відомостей не збережено);
  • післявоєнні роки учительського інституту (1944–1952);
  • історія Дрогобицького педагогічного інституту (до возз’єднання з Львівським педагогічним інститутом (ЛПІ; 1952–1960);
  • від возз’єднання із ЛПІ до перетворення навчального закладу в Державний педагогічний університет (1998);
  • діяльність у статусі університету (з 1998).

Директори закладу:

1940–1941 — А. Туман (?–?);

1944–1946 — І. Рудченко (1898–?);

1946–1947 — Г. Копійко (1909–?);

1947–1950 — Г. Катренко (1908–1979);

1950–1960 — М. Підпригорщук (1912–?);

ректори: 1960–1968 — А. Черненко (1926–2000);

1968–1973 — В. Чорній (1931–2018);

1973–1988 — В. Надім’янов (1927–1988);

1988–2011 — В. Скотний (1948–2011);

2012–2021 — Н. Скотна (нар. 1955);

2021 в. о. — М. Лук’янченко (нар. 1953);

від 2021 — В. Бодак (нар. 1963; усі — тепер Україна).

Підготовка фахівців

Станом на 2022 ДДПУ здійснює підготовку фахівців ступенів бакалавра, магістра та доктора філософії за освітньо-професійними та освітньо-науковими програмами:

  • 45 освітньо-професійних програм підготовки бакалаврів;
  • 51 освітньо-професійна програма підготовки магістрів;
  • 16 освітньо-наукових програм підготовки докторів філософії.

Станом на 01.11.2021 у ДДПУ навчаються 3578 осіб.

Освітній процес станом на 2022 забезпечують 394 науково-педагогічні працівники: 66 докторів наук, професорів; 264 кандидати наук, доценти.

Структурні підрозділи

У структурі університету станом на 2022 функціонують факультети та центр:

  • факультет історії, педагогіки та психології;
  • факультет української та іноземної філології;
  • факультет початкової освіти та мистецтва;
  • факультет здоров’я людини та природничих наук;
  • факультет фізики, математики, економіки та інноваційних технологій;
  • центр післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки.

Інші підрозділи:

  • бібліотека;
  • Рада молодих учених;
  • Науково-дослідна лабораторія франкознавства;
  • Наукове товариство студентів та аспірантів імені професора В. Ф. Надім’янова;

спеціалізовані центри:

  • Британський центр тестування Pearson PTE General;
  • Полоністичний науково-інформаційний центр;
  • Регіональний еколого-просвітницький центр;
  • Спільний українсько-азербайджанський міжнародний науково-освітній центр нанобіотехнологій і функціональних наносистем;
  • Українсько-Бельгійський центр «Екології та здоров’я людини»;
  • Центр країн Західної Європи.

Основу інформаційної структури університету становить локальна комп’ютерна мережа, бібліотечно-інформаційний центр, центр тестових технологій, інтернет-сайти.

Станом на 2022 у навчальному закладі діє бібліотека, що забезпечує інформаційний супровід освітньо-наукової діяльності, 4 абонементи; 10 читальних залів (350 місць); 2 книгосховища; довідково-бібліографічний відділ; відділ комплектування та обробки літератури; відділ інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення бібліотеки. Бібліотечний фонд універсальний, загальна кількість — близько 736 тисяч документів українською та іноземними мовами. Обсяг електронного каталогу — 282 тисячі бібліографічних записів. Сформовано електронні бази даних: книг, періодики, повнотекстові, рідкісних та цінних видань, праці вчених ДДПУ, електронних видань, нових надходжень, дисертацій, авторефератів дисертацій.

В Університеті функціонує Кімната-Музей Бруно Шульца. Створено Полоністичним науково-інформаційним центром ДДПУ з ініціативи першого керівника Центру І. Менька (1973–2005), який відкрито 19.11.2003 у вчительському кабінеті письменника і художника. Почесний патронат над музеєм здійснював Є. Фіцовський (1924–2006; Польща). До Міжнародної музейної ради увійшли польські й українські діячі науки і культури.

Науково-дослідна діяльність

В університеті функціонує 9 шкіл наукових та понад 20 науково-дослідних лабораторій.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 № 530 утворено 3 спеціалізовані вчені ради з присудження ступеня доктора наук на 3 роки:

  • Д 36.053.01 Профіль ради: 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки»;
  • Д 36.053.03 Профіль ради: 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни»;
  • Д 36.053.02 Профіль ради: 10.02.01 «Українська мова».

Працює науково-дослідний сектор, створений для організації виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які фінансують за кошти державного чи місцевого бюджетів, власних коштів університету, коштів підприємств, грантів.

2022 у науково-дослідному секторі університету виконують 8 науково-дослідних робіт (4 фундаментальні, 2 прикладні та 2 наукові роботи молодих учених).

На кафедрі фізики ДДПУ вперше синтезовано напівпровідник кадмій-ртуть-телур (CdHgTe), що є основою приладів сучасної електроніки, використовують у приладах нічного бачення, військово-промисловому комплексі, біологічних дослідженнях і космічних технологіях.

Видавнича діяльність

Станом на 2022 університет готує видання:

категорії «А»: «Східноєвропейський історичний вісник» (32 «Історія та археологія»);

категорії «Б»: «Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка» (035 «Філологія», 022 «Дизайн», 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», 024 «Хореографія», 025 «Музичне мистецтво», 026 «Сценічне мистецтво», 027 «Музеєзнавство, пам’яткознавство», 028 «Менеджмент соціокультурної діяльності»);

  • Журнал «Молодь і ринок» (011 «Освітні, педагогічні науки», 012 «Дошкільна освіта», 013 «Початкова освіта», 014 «Середня освіта (за предметними спеціальностями)», 015 «Професійна освіта (за спеціалізаціями)», 016 «Спеціальна освіта»);
  • «Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: Педагогіка» (011 «Освітні, педагогічні науки»);
  • «Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: Філософія» (033 «Філософія»);
  • «Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство)» (035 «Філологія»);
  • «Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: Історія» (032 «Історія та археологія»);
  • «Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: Філологія» (035 «Філологія»);
  • «Рідне слово в етнокультурному вимірі: Збірник наукових праць» (035 «Філологія»).

Відомі випускники та викладачі

Понад 80 % випускників ДДПУ працюють в освітніх установах Західного регіону. Серед випускників — науковці, громадські діячі та політики, спортсмени, артисти, композитори, диригенти, співаки:

  • О. Баган (нар. 1963; тепер Україна) — літературознавець, публіцист, політолог, керівник Науково-ідеологічного центру імені Д. Донцова, заслужений працівник освіти України;
  • Т. Багрій (нар. 1955; тепер Україна) — громадський діяч, голова відділу Конгресу українців Канади (м. Торонто);
  • В. Білека (нар. 1979; тепер Україна) — майстер спорту міжнародного класу, призер Кубка світу, чемпіон України з велоспорту;
  • М. Васьків (нар. 1963; тепер Україна) — літературознавець, доктор філологічних наук, перекладач із тюркських і таджицької мов;
  • В. Винницький (нар. 1938; тепер Україна) — мовознавець, доктор філологічних наук, професор, 1996–2016 — декан філологічного факультету ДДПУ;
  • Я. Гошовський (нар. 1966; тепер Україна) — науковець, доктор психологічних наук, професор, завідувач лабораторії інтегративних соціально-психологічних досліджень соціально-гуманітарного факультету ДДПУ (1999–2002);
  • Р. Гром’як (1937–2014; тепер Україна) — літературознавець, літературний критик, громадський діяч, доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників України (НСПУ), головний редактор наукового альманаху «Studia methodologica»;
  • С. Дацюк (нар. 1946; тепер Україна) — директор Інституту музичного мистецтва, професор, заслужений працівник культури України, диригент, педагог, громадський діяч;
  • О. Демська (нар. 1966; тепер Україна) — мовознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», член Комісії з питань найменувань Київської міськдержадміністрації, голова Національної комісії зі стандартів державної мови;
  • В. Домшинський (нар. 1954; тепер Україна) — композитор, аранжувальник, педагог, громадський діяч, заслужений діяч мистецтв України;
  • В. Іванишин (1944–2007; тепер Україна) — літературознавець, публіцист, політолог, ідеолог українського націоналізму, засновник і керівник Всеукраїнського громадського об’єднання «Тризуб» імені С. Бандери, співзасновник Видавничої фірми «Відродження» (м. Дрогобич);
  • П. Іванишин (нар. 1975; тепер Україна) — літературознавець, публіцист, політолог, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури та теорії літератури ДДПУ, лауреат премії імені О. Білецького в галузі літературної критики;
  • М. Ільницький — літературознавець, критик, поет, перекладач, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ);
  • В. Кирилич (нар. 1954; тепер Україна) — дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Хорватія (2019), Надзвичайний і Повноважний Посол України у Боснії і Герцеговині;
  • Т. Кукуруза (1956–2022; тепер Україна) — поет, композитор та виконавець пісень;
  • І. Мацялко — естрадний співак, народний артист України, один із засновників і соліст гурту «Соколи»;
  • М. Мацялко — співак, засновник і художній керівник гурту «Соколи», народний артист України;
  • А. Миколайчук (нар. 1959; тепер Україна) — співак, композитор, поет, лауреат фестивалю «Червона рута»;
  • І. Попович — естрадний співак і композитор, народний артист України;
  • Я. Радевич-Винницький (нар. 1941; тепер Україна) — мовознавець, кандидат філологічних наук, декан філологічного факультету (1980–1996), лауреат Міжнародної літературної премії імені І. Кошелівця;
  • Є. Титикайло (1937–2012; тепер Україна) — поет, журналіст, член НСПУ;
  • М. Шалайкевич — співачка, народна артистка України, композиторка, солістка музичного гурту «Соколи»;
  • М. Шалата (1937–2020; тепер Україна) — літературознавець, краєзнавець, поет, громадський діяч, кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри, дійсний член НТШ;
  • Г. Штонь — письменник, сценарист, літературознавець, літературний критик, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1996);
  • М. Шуневич — співак, народний артист України (2010), соліст Львівської обласної філармонії;
  • Д. Ярош (нар. 1971; тепер Україна) — громадсько-політичний діяч, лідер організації «Правий сектор», командувач Української добровольчої армії, радник Головнокомандувача Збройних сил України В. Залужного (2021).

Міжнародна співпраця

Міжнародна співпраця ДДПУ (2021) охоплювала 24 країни: Австрія, Азербайджан, Бельгія, Білорусія, Болгарія, В’єтнам, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Казахстан, Китай, Латвія, Литва, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, США, Франція, Фінляндія, Хорватія, Чехія.

Станом на травень 2022 реалізується 61 міжнародна угода. Університет активно співпрацює із ЗВО, академіями наук, посольствами та консульствами, музеями, фондами та міжнародними неурядовими організаціями.

Університет залучений до проектів у межах програми «Еrasmus+ КА107». Партнерами ДДПУ є університети:

  • Австрії (Штирійський педагогічний університет, Віденський педагогічний інститут, Іннсбруцький університет, Приватний педагогічний університет м. Лінца);
  • Бельгії (Університет прикладних наук VIVES);
  • Італії (Пізанський університет);
  • Німеччини (Грайфсвальдський університет);
  • Польщі (Жешувський університет, Люблінський католицький університет Івана Павла ІІ, Колегіум Вітелона в м. Лєґніці, Університет Казимира Великого в м. Бидґощі, Університет у м. Зеленій Ґурі, Торунський університет імені Миколи Коперника).

2022 реалізовується проект «Розвиток навчальної програми з ерготерапії» з партнерами з Бельгії, Іспанії, Португалії.

Здійснюються академічні обміни студентів у межах двосторонніх угод про співпрацю та з фондів поза Erasmus+ (проект «Від землі Вітелона до землі Івана Франка — пізнаємо себе та наших Партнерів»).

2022 діє освітня програма «Подвійний диплом» із Полонійною академією в м. Ченстохові (Польща). Студенти програми подвійного дипломування мають змогу стати учасниками програми Erasmus+КА103 з іншими європейськими університетами.

Додатково

Щорічно проводять заходи:

  • Літературно-мистецька академія «Країна Франкіана»;
  • Фестиваль Б. Шульца у м. Дрогобичі;
  • Міжнародний літературно-мистецький проект «Друга осінь» (присвячений роковинам загибелі Б. Шульца);
  • Дні австрійської культури в м. Дрогобичі;
  • Всеукраїнський відкритий конкурс баяністів-акордеоністів «Візерунки Прикарпаття»;
  • Міжнародний конкурс баяністів-акордеоністів «Perpetuum mobile».

Діють колективи: народна хорова капела «Gaudeamus», народний вокально-хореографічний ансамбль «Пролісок».

Література

  1. Історія Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка в іменах / Упоряд. Ю. Л. Кишакевич. 2-ге вид., допов. Дрогобич : Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2010. 287 с.
  2. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (офіційний сайт). URL: https://dspu.edu.ua/

Автори ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (дата звернення: 3.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
12.08.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶