Егоїзм груповий
Егої́зм групови́й — різновид соціальної поведінки груп, спільнот і колективів (професійних, виробничих, політичних, громадських, національних тощо), що спрямована на задоволення суто групових (кланових) потреб, попри можливу шкоду чи ураження інтересів інших соціальних суб’єктів.
Зміст
Характеристика
Груповий егоїзм як соціальне явище є морально-етичним феноменом, системою цінностей, що втілює вузькопрагматичні, споживацькі настрої; а також формою діяльності, що спрямована на здобуття безпідставних переваг у розподілі та перерозподілі матеріальних благ; фактом відокремлення групового інтересу від суспільного, протиставленням «своїх» — «іншим».
Детермінований як суперечливим станом соціально-економічних умов для розвитку групового підприємництва, так і морально-психологічними особливостями суб’єктів групової власності, свідомість яких формувалася за часів командно-адміністративної системи господарювання.
Егоїзм груповий не можна трактувати однозначно як суто негативне і згубне явище. За певних соціально-історичних умов він може набувати позитивних ознак, коли його суб’єкти-носії, задовольняючи свої групові інтереси, об’єктивно приносять користь суспільству (напр., діяльність підприємств з кооперативною формою власності).
Термін «егоїзм груповий» з’явився в наукових працях на початку 1990-х. Вчені інтерпретували його в контексті аналізу моральних цінностей і норм як антипод колективізму. В українській соціологічній науці піонерській внесок у дослідження феномену групового егоїзму (його генезису, типів, функцій, здатності набувати конструктивних і функціональних ознак) належить проф. А. С. Лобановій.
Груповий егоїзм виник як продукт тоталітарної зрівняльної колективності, один з її сурогатів. Він є закономірним результатом тих колективістських суспільств, економіка яких виключила зі своїх механізмів ринок, конкуренцію, приватну ініціативу, функціонувала внаслідок авторитарної, примусової регуляції господарської діяльності.
Розпад тоталітаризму супроводжувався, по-перше, посиленням і подальшим крахом форм традиційного групового егоїзму — вимушеного, силового, насильницького; по-друге, появою нових його форм — активного, підприємницького. Останні були «мутацією» конструктивної корпоративності за незвичних соціально-економічних умов; їх характеризувала невизначеність перспектив: або виродження в гірші свої форми, або трансформація (еволюція) в продуктивний корпоративізм. Крах командно-адміністративної економіки сприяв розповсюдженню групового егоїзму в усіх сферах життя.
Природа, типи і функції групового егоїзму
Природа групового егоїзму зумовлена характером і типом суспільного устрою. У суспільствах колективістського типу, що функціонують на засадах безеквівалентності обміну та розподілу, централізовано-планової регуляції господарського життя, егоїзм груповий є явищем дисфункціональним, деструктивним (особливо в періоди кризи колективістських відносин, руйнації командно-адміністративної економіки).
У ринкових суспільствах груповий егоїзм, навпаки, є основою корпоративізму, партнерства, а відтак набуває характеру конструктивного явища (за деякими винятками: мафіозні клани, групи наркобізнесу, рекет). Привнесення принципів продуктивного конкурентного індивідуалізму (егоїзму) до колективістської системи чи суспільства з усталеними державницько-общинними традиціями призводить або до його відторгнення, або до таких його модифікацій, як споживацтво; місництво та відомчість; позаринкова монополія цін; кримінальна і напівкримінальна фінансово-економічна діяльність; напівлегальна і стихійна приватизація державного майна і комунальної власності; здійснення бартерних операцій, не контрольованих оподаткуванням; рекет, корупція тощо.
Види егоїзму групового (за А. Лобановою):
1) За історико-генетичною ознакою:
- традиційний (тоталітарний) — зародився та існував у надрах командно-адміністративної системи, в керівних політичних організаціях, інтереси яких мали вузько-партійний характер;
- новітній (посттоталітарний) — виник під час розпаду Радянського Союзу та командно-адміністративної системи й початково був властивий окремим суб’єктам економічної системи (кооперативним та колективним власникам), а згодом проявився в політичній, соціальній та інших сферах.
2) За характером дії та впливу на суспільство:
- функціональний, що притаманний соціальним групам, які інтегровані до наявних соціально-економічних відносин та виробничих умов і відображають їх сутність;
- дисфункціональний, що властивий не інтегрованим, або слабкоінтегрованим у соціально-економічну систему та виробничі відносини групам.
3) Залежно від соціально-економічних та морально-етичних наслідків:
- конструктивний, який сприяє досягненню позитивних соціально-економічних і моральних результатів (підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції та зростанню її обсягів, зростанню ділової активності та креативності персоналу тощо), задовольняє потреби суспільства та сприяє його розвитку;
- деструктивний, який виявляється в орієнтаціях певних соціальних груп на одержання миттєвої вигоди, переваг над іншими групами.
Деструктивний егоїзм груповий часто збігається з дисфункціональним, але не тотожній йому: за певних умов останній може відігравати конструктивну роль, напр., коли в надрах дисфункціональної господарської системи зароджуються нові, перспективні види виробництва.
4) За способом реалізації групових інтересів:
- вимушений — виявляється на мікрорівні як захист від макросистеми (господарського механізму, соціально-економічного устрою), що не сприяє реалізації суспільних потреб у формі групової діяльності;
- споживацький (утриманський) — характерний для груп, які завдяки особливому соціальному статусу та недосконалості макросистеми, користуються привілеями у сфері розподілу матеріальних благ без еквівалентного трудового внеску;
- силовий — пов’язаний із силовими, хоча й законними діями та заходами (страйки), коли одержання матеріальних благ одними колективами шкодить іншим;
- насильницький (інтервенціоністський) — виявляється в застосуванні протизаконних дій і засобів (рекет, корупція, шахрайство та ін.);
- активний — властивий окремим суб’єктам групової форми власності, які намагаються завоювати привілейоване становище у сфері розподілу матеріальних благ;
- підприємницький — передфаза корпоративізму, тобто спосіб самореалізації індивідуалізму, суттєвою рисою якого є спонукання до активної, ініціативної продуктивної (групової) діяльності.
5) За середовищем існування може виявлятися в економічній, політичний, соціальній, моральній, національно-етнічній та ін. сферах.
Для фіксації фактів егоїзму групового використовують такі індикатори, як-от спосіб економічної діяльності, тип соціальної поведінки і різновид групової системи ціннісних орієнтацій і норм. Так, дисфункціональний, деструктивний егоїзм груповий характеризують непродуктивна економічна діяльність, ціннісні орієнтації та норми, спрямовані на досягнення мети за будь-яку ціну, пріоритет групових (кланових) інтересів.
Методи протидії
Серед методів протидії експансії соціально-деструктивного групового егоїзму, нейтралізації його негативних наслідків та створення сприятливих умов для його трансформації в підприємницький корпоративізм (який сприяє розвитку підприємницької ініціативи та ділової активності суб’єктів групової форми власності, а відтак і накопиченню національного багатства), виділяють: подолання корупції, надання податкових пільг для підприємців, підтримка малого та середнього бізнесу, залучення іноземних інвестицій, запровадження інновацій, здійснення систематичного фінансового контролю за діяльністю підприємницьких структур, підготовка багатопрофільних професійних кадрів тощо. Значущими є формування правової та моральної культури населення, зокрема молоді, реалізація в державі й суспільстві принципів справедливості, дотримання прав і свобод людини, поваги до закону, виховання розумних потреб і створення належних умов для реалізації працездатним населенням своїх трудових обов’язків.
Література
- Головаха Е. И. Структура групповой деятельности. Социально-психологический аспект. Киев : Наукова думка, 1979. 140 с.
- Мельник О. Конфліктна сутність егоїстичних висловлювань // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. 2013. № 18. С. 62–67.
- Сільвестрова О. Філософсько-історичні проблеми егоїзму як елементу життєвої орієнтації людини // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2014. № 27 (276). С. 101–106.
- Ершова Р. В., Омельчанко Е. В. Эгоизм: врожденное или приобретенное? // Вестник Российского университета дружбы народов. Серия: Психология и педагогика. 2015. № 3. С. 7–15.
- Левит Л. З. Эгоистическая мотивация: экспериментальные результаты и теоретический дискурс // Вестник Костромского государственного университета им. Н. А. Некрасова. Серия: Педагогика. Психология. Социокинетика. 2016. Т. 22. № 1. С. 48–55.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Лобанова А. С. Егоїзм груповий // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Егоїзм груповий (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.10.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
