Збанацький, Юрій Оліферович
Збана́цький, Ю́рій (Григо́рій) Оліфе́рович (01.01.1914, с. Борсуків, Остерський повіт, Чернігівська губернія, тепер Чернігівський район Чернігівської області, Україна — 25.04.1994, м. Київ, Україна) — письменник, кінодраматург, публіцист, лауреат Шевченківської премії (1970).
|
Збанацький, Юрій Оліферович | |
|---|---|
| Народження | 01.01.1914 |
| Місце народження | Борсуків |
| Смерть | 25.04.1994 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | політика, літературна творчість, видавнича справа |
Життєпис
Народився в селянській родині. 1930 після закінчення школи вступив до Чернігівського педагогічного технікуму. Працював учителем у с. Новий Глибів Остерського району, Чернігівської області (село виселене на поч. 1960-х, тепер не існує). Одночасно навчався заочно спочатку в м. Чернігові, потім у м. Ніжині на мовно-літературному факультеті педагогічного інституту (тепер Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), який закінчив 1937.
З 1936 завідував Остерським районним відділом народної освіти, від 1940 — редактор районної газети, інструктор районного комітету Комуністичної партії України (КПУ).
1941 навчався на історичному факультеті Київського університету (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). На початку Другої світової війни опинився на окупованій території. Організував партизанський загін. Був ув'язнений, перебував у Чернігівській в’язниці, потім у Яцевському концтаборі, з якого втік у серпні 1942. Організував партизанський загін імені М. Щорса, який згодом перетворився на партизанське з'єднання.
Упродовж 1945–1950 займався викладацькою роботою, 1946–1949 — декан факультету мови й літератури Київського педагогічного інституту імені Горького (тепер Український державний університет імені Михайла Драгоманова).
Заступник голови правління, відповідальний секретар Спілки письменників України (СПУ, тепер Національна спілка письменників України). 1972–1981 очолював Київську організацію СПУ.
Причетний до погрому української інтелігенції, брав участь у судових справах «за злочини перед радянською владою». Був у складі комісії, що розглядала відкритий лист І. Дзюби до першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста і голови Ради Міністрів УРСР В. Щербицького та його працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965).
Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання (1975–1980).
Похований у м. Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Творчість
Автор понад 20 книжок для дітей. Голова редколегії п’ятитомного видання «Дзвони пам'яті» (1985–1990).
У довоєнний час поєднував редакційну роботу з творчістю — писав вірші, оповідання, однак твори, написані в цей період, не були надруковані. 1944 у журналі «Дніпро» опубліковано «Деснянські оповідання». Однак справжнім творчим дебютом стала повість «Таємниця Соколиного бору», опублікована в журналі «Дніпро» 1948 (перевидана понад 20 разів: окремі видання 1949; 1951; 1957).
Основна тема творів — зображення подій Другої світової війни та повоєнного життя. Багато творів присвячено школі та дітям, зокрема повісті та романи «Таємниця Соколиного бору» (1949), «Над Десною» (1951), «Незабутнє» (1953), «Лісова красуня» (1955) та ін. У низці творів змальоване життя українського села: в романах «Хвилі» (1967), «Кують зозулі» (1975), «Червона роса» (1981), у книзі оповідань «Ошукана віра» (1989).
Події майже усіх творів відбуваються на Чернігівщині. Твори перекладено вірменською, молдовською, білоруською, болгарською, польською, румунською, китайською, німецькою та ін. мовами.
Повісті «Між добрими людьми» (1962), «Морська чайка» (1961), «Курячий бог» (1968; під назвою «Втікач з «Янтарного»), роман «Сеспель» (1970) екранізовані на Київській кіностудії ім. О. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка). За сценаріями Збанацького знято кінофільми «Таємниця партизанської землянки» (1975), «Чекайте зв’язкового» (1980).
Визнання
1944 удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
1967 за роман «Сеспель» (опубл. 1967) отримав літературну премію Чуваської АРСР ім. М. Сеспеля.
1970 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Хвилі» (опубл. 1967).
Лауреат премії імені Миколи Островського (1960) за роман «Малиновий дзвін» (1958) та премії ім. Лесі Українки (1975) за роман «Кують зозулі» (1975).
1996 одну з бібліотек м. Києва для дітей названо ім’ям письменника.
На будинку по вул. М. Коцюбинського, № 2 м. Києва встановлено меморіальну дошку (скульптор М. Суходолов (1920–2011, Україна).
Твори
- Між добрими людьми. Київ : Молодь, 1955. 208 с.
- Таємниця Соколиного бору. Лісова красуня. Між добрими людьми. Київ : Дитвидав, 1963. 608 с.
- Твори : у 4 т. Київ : Держлітвидав, 1963–1964.
- Твори : у 2 т. Київ : Дніпро, 1971. 671 с.
- Ми — не з легенди. Київ : Радянський письменник, 1973. 700 с.
- Хвилі. Єдина. Київ : Україна, 2003. 640 с.
Література
- Шлапак Д. Юрій Збанацький: Життя і творчість. Київ : Радянський письменник, 1963. 351 с.
- Стогнут О. С. Юрій Збанацький. Київ : Дніпро, 1968. 120 с.
- Волинський К. Із спостережень над творчою манерою Юрія Збанацького // Література, діти, час. Київ : Веселка, 1976. С. 66–73.
- Про Юрія Збанацького: статті, спогади, ессе. Київ : Радянський письменник, 1983. 287 с.
- Література та культура Полісся. 2004. Вип. 26: Із літературної спадщини Ю. О. Збанацького (до 90-річчя від дня народження) / Відп. ред., упоряд. Г. В. Самойленко. 188 с. URL: http://www.ndu.edu.ua/images/stories/polissya/p_26.pdf
- Герої — освітяни і науковці України / Упоряд. О. А. Сай. Київ : Генеза, 2005. 432 с.
Дехтяренко В. Він і на війні залишався педагогом… // Урядовий кур’єр. 2010. 20 квітня. С. 11.
- Марченко Н., Горлач Л., Скомаровський В. та ін. Юрієві Збанацькому — 100 років! // Ключ. 2014. URL: https://chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/204
- Жирохов М. Юрій Збанацький: фальшивий герой із радянського дитинства. Чернігів : Княжий Град, 2021. 108 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Збанацький, Юрій Оліферович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Збанацький, Юрій Оліферович (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
