Канон текстовий (релігія)
Канóн текстови́й (грец. κανών — правило, норма, зразок, від κάννα — жердина) — 1) правило, стандарт і взірець літератури, авторитетне джерело; 2) корпус сакральних текстів, що містить засадничі положення віровчення, найголовніші норми та ритуально-практичні настанови, має найвищий авторитет і передається у максимально незмінному вигляді новим адептам.
Зміст
Етимологія
Етимологія походить від назви давнього інструменту будівельника — прямої тростини, жердини з нанесеною вимірювальною шкалою (прообраз лінійки). Термін може позначати як зафіксований у незмінному вигляді (письмово чи усно) текст, так і стандарт тексту для подальшого відтворення (напр., кількість, послідовність і нумерація розділів, віршів).
Критерії канонічності
Серед традиційних критеріїв щодо канонічності релігійного тексту:
- максимальна наближеність появи тексту до часу заснування традиції (у темпоральному та просторовому сенсі);
- найширше визнання тексту та його авторитет серед спільноти одновірців;
- фіксований та незмінний характер зразків, що транслюються в межах релігійної традиції.
Як релігійні канони можна розглядати Тріпітаку в буддизмі, ТаНаХ в юдаїзмі, Новий Завіт у християнстві тощо. Так, у християнській традиції прийнято визнавати критеріями канонічності тексту його ортодоксальність, наближеність автора до кола апостолів, достовірність самого авторства та консенсус ранніх Церков щодо високого статусу тексту в богослов’ї і церковній практиці. Ці критерії покликані підтвердити невловимий для матеріалістично-раціонального сприйняття критерій — богодухновенність.
Канонізація
Необхідність фіксації канону зумовлена тим, що релігійні течії на ранніх стадіях свого існування мають вигляд слабко-організованого, альтернативного руху. Розвиток етико-філософського вчення, розбудова чіткої організаційної структури, ведення полеміки з пануючими традиціями тощо вимагають чіткого закріплення власних ідейних засад та авторитетних джерел.
Релігійна традиція обов’язково закріплює момент утвердження канону, його фіксацію, «закриття» після внесення туди останнього тексту — канонізацію. Останнє найчастіше здійснює найавторитетніша група осіб, релігійно-законодавча інституція (наприклад, собор). Навколо процесів канонізації, як правило, виникає численна коментаторська література, що надає тлумачення, роз’яснення канону, виконує важливі функції організації культурної пам’яті.
Сутнісною рисою канонічного тексту є його незмінність, стабільність. Якщо історично канонізований текст модифікується, новий варіант знову набуває рис цілісності й незмінності.
Канон може фіксуватися письмово чи передаватися усно — залежно від традиції. Історик релігії Ґ. Віденґрен (1907–1996, Швеція) відзначав притаманний релігіям Середземномор’я потяг до письмової фіксації канонічних текстів, натомість індоєвропейським релігіям — намагання якомога довше зберегти усну традицію через сакралізацію фонетики.
Фіксація певного структурного та змістовного зразка тексту авторитетним для певної традиції чином дозволяє підвести під поняття канону тексти, що не були визнані за такі власними упорядниками.
Література
- Головащенко С. І. Біблієзнавство. Вступний курс. Київ : Либідь, 2001. 496 с.
- Levinson B. M. You Must Not Add Anything to What I Command You: Paradoxes of Сanon and Аuthorship in Ancient Israel // Numen: International Review for the History of Religions. 2003. Vol. 50. № 1. P. 1–51.
- Ассман Я. Культурная память: Письмо, память о прошлом и политическая идентичность в высоких культурах древности / Пер. с нем. М. М. Сокольской. Москва : Языки славянской культуры, 2004. 368 с.
- Widengren G. Fenomenologia religii / Przeł. J. Białek. Kraków : Nomos, 2008. 714 s.
- Халіков Р. Х. Термін «канон» та його релевантність щодо текстів позаавраамічного контексту: на прикладі Тіпітаки, Ганчжура і Данчжура // Українське релігієзнавство. 2011. № 60. С. 68–78. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2011_60_9
Див. також
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Халіков Р. Х. Канон текстовий (релігія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Канон текстовий (релігія) (дата звернення: 10.05.2024).
Оприлюднено: 16.12.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
