Коричник цейлонський (Cinnamomum verum)
Кори́чник цейло́нський, коричне дерево (Cinnamomum verum) — рослина роду Коричник, з якої отримують прянощі — справжню, або благородну, корицю.
Зміст
Характеристика
Особливості будови Коричник цейлонський — вічнозелене дерево (в культурі вирощують як чагарник) заввишки до 15 м з тригранними на зрізі гілками. Листки шкірясті, світло-зелені, овальної форми, 6–18 см у довжину, розташовані супротивно, при розтиранні мають гострий їдкий смак і пряний аромат. Формула квітки коричника цейлонського: ♂♀Ч (3) П (3) Т9–12М∞. Квітки дрібні, неяскраві, зеленкуваті, білуватого або жовтуватого кольору, з простою оцвітиною, зібрані у волотисте суцвіття, мають неприємний запах. Плід — невелика (0,5–1 см) овальна темно-блакитна або темно-фіолетова кістянка. Насінини не містять ендосперму. Географічне поширення Батьківщина коричника цейлонського — вологі тропічні ліси Південно-Східної Азії. У дикому вигляді росте в Індії, Шрі-Ланці, М’янмі, В’єтнамі. Культивують по всій рівнинній області вологої тропічної зони.
Використання
Для отримання прянощі використовують молоді пагони. З них зрізають кору, верхній шар якої видаляють, а внутрішню частину зв’язують у пучки і сушать на сонці; в процесі сушіння кора скручується в трубочки — так звані палички кориці. Кору вживають у вигляді «паличок» або розмолоту на порошок. З листків добувають коричну олію. Приємний аромат справжньої кориці зумовлений ефірною олією, що містить евгенол, альдегід коричної кислоти і феландрен. Іноді коричник цейлонський вирощують як кімнатну рослину. Корицю широко використовують у кулінарії для ароматизації десертів, напоїв, маринадів, гарячих страв (зокрема, м’ясних). Вживання кориці підвищує апетит, поліпшує травлення. Олія та екстракт кориці мають антимікробну й антиоксидантну дію, тонізують, допомагають у лікуванні застуди. Корицю застосовуютьв ароматерапії як антистресовий заспокійливий аромат.
Відмінність від прянощі китайська кориця
Слід відрізняти справжню, або благородну, корицю, яку одержують з кори коричника цейлонського, від китайської кориці, або кассії, одержуваної з кори іншої рослини роду Коричник — коричника китайського (Cinnamomum aromaticum). У китайської кориці менш витончений аромат, її кора має більш грубу, тверду структуру, ефірна олія китайської кориці не містить евгенолу.
Відрізнити справжню корицю від кассії можна за характером закручування кори: у справжньої кориці кора тонка, сильно закручується з двох кінців, утворюючи багатошарову структуру, шари якої тоненькі й пухкі; «паличка» кориці світло-коричнева жовтуватого відтінку, легко розтирається на порошок. Кора китайської кориці набагато товща, грубіша, закручується, роблячи один неповний оберт, її дуже складно розмолоти на порошок, колір «палички» китайської кориці — теракотовий, червонуватий. Іноді як прянощі використовують кору коричника Лоурейра, яка має більш грубий аромат. Кора коричника Лоурейра сіруватого кольору, ще грубіша за текстурою і не закручується в завитки.
Додатково
Пряність кориця відома людству не менше ніж п’ять тисяч років. Колись її прирівнювали до золота, вважали божественним даром. Багато географічних відкриттів здійснено завдяки пошукам мандрівниками місць, де ростуть доступні прянощі. Зокрема, первинною метою експедиції Х. Колумба, що завершилася відкриттям нового континенту, були пошуки «коричної країни» і нового шляху до неї.
Література
- Дудченко Л. Г., Козьяков А. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматические и пряно-вкусовые растения: Справочник / Отв. ред. К. М. Сытник. Киев : Наукова думка, 1989. 304 с.
- Сокольский И. Пряности и мировая история // Наука и жизнь. 2008. № 3. С. 120–126.
- Ravindran P., Nirmal-Babu K., Shylaja M. Cinnamonand Cassia. Boca Raton : CRC Press, 2019. 384 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Межжеріна Я. О. Коричник цейлонський (Cinnamomum verum) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Коричник цейлонський (Cinnamomum verum) (дата звернення: 10.05.2024).
