Лазаренко, Євген Костянтинович
|
Лазаренко, Євген Костянтинович | |
|---|---|
| Народження | 26.12.1912 |
| Місце народження | Харків |
| Смерть | 01.01.1979 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Місце діяльності | Львівський національний університет імені Івана Франка, Інститут геологічних наук НАН України, Геохімії, мінералогії та рудоутворення інститут імені М. П. Семененка НАН України |
| Напрями діяльності | мінералогія, геологія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Почесні звання | Заслужений діяч науки і техніки УРСР |
| Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки | 1983 |
Лазаре́нко, Євге́н Костянти́нович (26.12.1912, м. Харків, тепер Україна — 01.01.1979, м. Київ, тепер Україна) — геолог, мінералог, організатор науки та освіти, доктор геолого-мінералогічних наук (з 1947), професор (з 1948), академік АН УРСР (з 1969), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1961), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1983, посмертно).
Життєпис
1934 закінчив географічний факультет Харківського державного університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).
З 1938 до 1942 ― доцент кафедри мінералогії і петрографії, заступник декана геологічного факультету Воронезького державного університету (тепер Російська Федерація). 1942–1944 — старший науковий співробітник Уральського філіалу АН СРСР (м. Свердловськ, тепер м. Єкатеринбург Російської Федерації).
Від 1944 працював у Львівському державному університеті імені Івана Франка (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка): засновник і завідувач кафедри мінералогії (1944–1969), фундатор відродження мінералогічного музею. 1945–1949 — декан геологічного факультету, 1949–1951 ― проректор з наукової роботи, 1951–1963 — ректор закладу (звільнено з посади ректора рішенням ЦК КПУ за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі).
Одночасно (1951–1960) працював завідувачем відділу мінералогії Інституту геології корисних копалин АН УРСР (тепер Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України).
1969–1971 — директор Інституту геологічних наук АН УРСР у м. Києві (тепер Інститут геологічних наук НАН України), від 1972 до 1979 — завідувач відділу Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (тепер Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка НАН України).
Президент Українського мінералогічного товариства (1970–1979).
Віцепрезидент Всесоюзного мінералогічного товариства АН CРCP (1971–1979).
Наукова діяльність
Вивчав хімічні та фізичні властивості мінералів, їхню номенклатуру, генезис, регіональне розподілення на території України. Сприяв розвитку регіональної мінералогії, зокрема Донецького та Криворізького басейнів, Приазов’я, Західної Волині, Поділля, Прикарпаття, Закарпаття.
Відкрив нові мінерали (тарасовіт, донбасит, карпатит).
За результатами досліджень опублікував понад 300 статей, 10 монографій, підручники з мінералогії (перекладено російською та китайською мовами), тримовний мінералогічний словник на 14 тисяч термінів у співавторстві з О. Винар (1928; тепер Україна).
За його редакцією видано металогенічну карту Карпат (див. Металогенія).
Сформував українську мінералогічну школу (функціонує дотепер).
Визнання
Заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1961).
Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983, посмертно).
Почесний доктор природничих наук Люблінського університету імені Марії Склодовської-Кюрі (Польща).
Дійсний член Мінералогічного товариства Великої Британії та Ірландії, Товариства мінералогії і геології Чехословацької АН.
Почесний член Болгарського геологічного товариства та Наукового товариства імені Шевченка.
2002 Українське мінералогічне товариство заснувало щорічну Премію імені академіка Є. К. Лазаренка для молодих учених і студентів закладів вищої освіти України. Її присуджують за найкращі наукові роботи в галузі мінералогії з метою заохочення талановитої молоді до розвитку науки.
З ініціативи Українського мінералогічного товариства Спілка геологів України заснувала медаль імені академіка Є. К. Лазаренка, якою від 2005 що два роки нагороджує своїх членів за видатний внесок у мінералогію та розвиток мінерально-сировинної бази України.
1999 Мінералогічному музею Львівського національного університету імені Івана Франка присвоєно імʼя Лазаренка.
На честь науковця названо вулицю в м. Львові.
Праці
- Курс мінералогії : в 3 т. Львів : Львівський університет, 1958–1961.
- 300 років Львівського університету. Львів : Львівський університет, 1961. 82 с.
- Мінералогічний словник. Українсько-російсько-англійський. Київ : Наукова думка, 1975. 776 с. (у співавт.).
- Опыт генетической классификации минералов. Київ : Наукова думка, 1979. 316 с.
Література
- Євген Лазаренко — видатна постать XX століття: до 100-річчя від дня народження / Упоряд.: О. Матковський, П. Білоніжка, В. Павлишин. Львів : Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2012. 242 с.
- Павлишин В. Євген Лазаренко — засновник української регіонально-мінералогічної школи // Мінералогічний збірник. 2012. № 62. Вип. 1. С. 14–18.
- Матковський О., Сливко Є. Вшанування памяті академіка Євгена Лазаренка. Львів : Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2022. 188 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Лазаренко, Євген Костянтинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лазаренко, Євген Костянтинович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
