Ленд-ліз
Ленд-ліз (англ. Lend-lease, від англ. lend — «позичати» та lease — «передавати в оренду, давати в лізинг») — програма масштабного постачання різноманітних товарів військового, подвійного й цивільного призначення (озброєнь, боєприпасів, продуктів харчування, медичного обладнання, ліків, пального тощо) союзникам США.
Програма ленд-лізу діяла у Другій світовій війні (СРСР, Великій Британії включно з її домініонами й залежними територіями, Франції й Китаю, згодом також іншим країнам-союзникам) для підтримки в боротьбі проти країн Вісі (передусім Німеччини і Японії). Аналогічну програму для підтримки України в російсько-українській війні Конгрес США затвердив у 04.2022.
Зміст
Ленд-ліз у роки Другої світової війни
Умови
11.03.1941 Конгрес США ухвалив Закон про забезпечення оборони Сполучених Штатів (англ. An Act to Promote the Defense of the United States). Він передбачав масштабне постачання широкої номенклатури товарів союзникам США з метою підтримки їхніх збройних сил у боротьбі проти країн Осі.
Попередня оплата за надіслані товари не вимагалася. Передбачалася відтермінована оплата за техніку, боєприпаси й обладнання, які залишаться придатними для подальшого використання після завершення війни з можливістю повернення вантажів США замість оплати.
Історична довідка
Початково (у 03–11.1941) програма ленд-лізу поширювалася на Велику Британію, її домініони й колонії, а також Китай. З 09.1941 СРСР почав формальну підготовку до приєднання до програми ленд-лізу, відповідний протокол підписано 01.10.1941. З 11.1941 розпочалося постачання американських товарів до СРСР у рамках ленд-лізу.
Обсяги постачання вантажів у рамках програми зросли після вступу США у Другу світову війну на боці союзників у 12.1941. 7.12.1941, після нападу Японії на базу ВМФ США у бухті Перл-Гарбор, США оголосили війну Японії. 11.12.1941 Німеччина, 13.12.1941 Румунія, Угорщина й Болгарія оголосили війну США. Серед мотивів, які спонукали Німеччину оголосити війну США, важливу роль відігравало постачання США озброєнь і продуктів харчування до Великої Британії, яке унеможливило вторгнення Німеччини на Британські острови, а також початок дії програми ленд-лізу у СРСР.
Постачання в рамках програми здійснювалося морем, значно менші обсяги — з використанням транспортної авіації та наземним шляхом. У зв’язку зі слабкою захищеністю кораблів транспортних конвоїв вони супроводжувалися групами прикриття бойових кораблів ВМФ Великої Британії. ВМФ Німеччини атакував кораблі конвоїв, які перевозили товари в рамках ленд-лізу, за допомогою військових кораблів і підводних човнів. Основні постачання до СРСР здійснювалися через тихоокеанський і північний (арктичні конвої) шляхи. До катастрофи з конвоєм PQ-17 (06–07.1942) арктичні конвої прямували з Ісландії в обхід окупованої нацистами Норвегії до арктичних портів СРСР (міста Мурманськ і Архангельськ). З 09.1942 використовувався новий маршрут — із гавані в затоці Лох-Ю (Шотландія), у якому товари перевантажувалися з американських кораблів на британські. Важливе значення також відігравав трансіранський наземний маршрут із використанням Трансіранської залізниці. До Ірану вантажі надходили через порти в Перській затоці, а звідти залізницею спрямовувалися на північ Ірану, де перевантажувалися на радянські кораблі в портах Каспійського моря або прямували до СРСР автомобільними дорогами. Забезпечення цього маршруту було основною причиною тимчасової окупації Ірану військами Великої Британії й СРСР із 08.1941.
У рамках ленд-лізу СРСР отримав від США 17 млн 500 тис. тон вантажів.
Аналогічну програму реалізовувала Велика Британія в рамках Угоди між Великою Британією й СРСР «Про взаємне постачання, кредит і порядок платежів» від 16.08.1941. Оплату за вантажі, отримані в рамках цієї програми, СРСР здійснював сировиною, значна частина якої використовувалася для виробництва оборонної продукції.
Серед озброєнь і обладнання, яке СРСР отримав від США та Великої Британії, були:
- понад 18 тис. літаків (понад 11 тис. від США і понад 7 тис. від Великої Британії);
- понад 18 тис. одиниць бронетехніки (понад 12 тис. від США, понад 6500 від Великої Британії);
- понад 420 тис. одиниць автомобілів (близько 99% поставок автомобілів здійснили США);
- близько 2 тис. локомотивів.
За деякими категоріями вантажів поставки в рамках ленд-лізу суттєво перевищували обсяги виробництва в СРСР. Так, кількість отриманих від США у 1941–1945 автомобілів була в 1,6 разів більшою, ніж кількість виготовлених у СРСР за той самий період. Кількість залізничних вагонів, отриманих від США, перевищувала кількість виготовлених в СРСР більш ніж у 10 разів. Кількість отриманих локомотивів — у 2,4 рази більшою за кількість виготовлених в СРСР. СРСР також отримав транспортні й військові кораблі, підводні човни, озброєння різних типів, боєприпаси, промислове й медичне обладнання, електроніку, медикаменти, сировину для важкої й легкої промисловості, продукти харчування, одяг тощо.
Оплата за значну частину поставок (продовольство, медикаменти, сировина для промисловості, більшість боєприпасів) не передбачалася навіть після війни, оскільки очікувалося, що відповідні товари буде використано за призначенням без залишку.
Значення
Поставки за ленд-лізом мали критично важливу роль у забезпеченні обороноздатності СРСР.
СРСР отримав за ленд-лізом вантажів на суму бл. 10,8 млрд доларів США. За оцінками США, на момент завершення війни не використаною залишалася техніка на суму 2,6 млрд доларів. Після перемовин, що тривали до 1972, СРСР і США дійшли згоди щодо суми відшкодування у 722 млн доларів. 1973, через кілька місяців після укладення угоди, виплати було припинено. Після розпаду СРСР борг за ленд-лізом як частину зовнішнього боргу СРСР узяла на себе Російська Федерація. Платежі за ленд-лізом було поновлено після 1994 й остаточно погашено 2006.
Остаточне погашення боргів Великої Британії перед США за ленд-лізом здійснено 2006. Погашення боргів Франції (сукупна вартість отриманих вантажів перевищувала 3 млрд доларів) відбулося дипломатичним шляхом уже 1946, через надання США ексклюзивних торговельних пільг на французькому ринку.
Перемовини з іншими учасниками програми провадилися до 1980-х, більшість сум відшкодуваньбуло здійснено невеликими траншами впродовж 1950-х–1990-х. Станом на 2022 неврегульованим залишається питання щодо боргу Китаю, однак ані китайська сторона (потенційними сторонами перемовин можуть вважатися як КНР, так і Тайвань), ані США не актуалізують це питання.
Ленд-ліз для України у 2022
У 03.2022 Конгрес США розпочав обговорення законопроекту про ленд-ліз для захисту української демократії (англ. Ukraine Democracy Defense Lend-Lease Act of 2022). 06.04.2022 проект за двопартійної підтримки підтримав Сенат США. Палата Представників США проголосувала за відповідний законопроєкт із двопартійною підтримкою 28.04.2022. Цей акт передбачає надання президенту США повноважень укладати угоди про постачання Україні озброєнь і інших товарів військового й подвійного призначення за спрощеною процедурою, без узгодження з Конгресом США.
09.05.2022 закон про ленд-ліз підписав президент Джо Байден.
Література
- Stettinius E. R. Lend-Lease, Weapon for Victory. New York : The Macmillan Company, 1944. 358 p.
- Комаров М. П. Ленд-лиз для Военно-морского флота СССР. Санкт-Петербург : Морское наследие, 2014. 353 с.
- Havlat D. Western Aid for the Soviet Union During World War II // Journal of Slavic Military Studies. 2015. Vol. 30. № 2. P. 290–320; 2017. Vol. 30. № 4. P. 561–601.
- Быстрова И. В. Ленд-лиз для СССР. Экономика, техника, люди (1941–1945). Москва : Кучково поле, 2019. 480 с.
- Kimball W. The Most Unsordid Act: Lend-Lease, 1939–1941. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2019. 281 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гірік С. І. Ленд-ліз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ленд-ліз (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
