Байден, Джо
Ба́йден, Джо [ англ. Biden, Joe; повні прізвище та ім’я — Байден, Джозеф Робінетт молодший (англ. Biden, Joseph Robinette, Jr.); 20.11.1942, м. Скрентон, штат Пенсильванія, США] — політичний і державний діяч, 46-й президент США (з 2021).
|
Байден, Джо (Biden, Joe) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Джозеф Робінетт молодший |
| Народження | 20.11.1942 |
| Місце народження | Скрентон, Пенсильванія |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї підприємця. 1953 через невдачі в бізнесі батька родина переїхала до місцевості Клеймонт, 1954 — до с. Ардена, 1955 — до м. Вілмінгтона (усі населені пункти — у штаті Делавер), де батько працював продавцем автомобілів.
Байден навчався у католицьких початкових школах: Сент-Пол у м. Скрентоні, згодом — Гоулі Розері у Клеймонті, Сент-Гелен у м. Вілмінгтоні. Закінчив католицьку підготовчу школу «Академія Арчмер» (1961) у Клеймонті. Захоплювався спортом, грав у американський футбол і бейсбол.
1965 закінчив Делаверський університет у м. Ньюарку (здобув ступінь бакалавра з двох спеціальностей: історії та політології), 1968 — юридичний коледж Сіракузького університету в штаті Нью-Йорк зі ступенем доктора права. Через хворобу ( астма) залишив заняття спортом, отримав відстрочку від служби в армії.
З липня 1968 працював як аторней в юридичній фірмі у м. Вілмінгтоні.
1969 вступив до Адвокатської колегії Делавера, працював державним захисником. Був одним із засновників адвокатської фірми «Байден і Волш» («Biden and Walsh») у м. Вілмінгтоні.
У віці 27 років уперше балотувався від Демократичної партії до місцевої ради округу Нью-Касл (штат Делавер), її член 1970–1972. Був сенатором від штату Делавер (1973–2009; обирався до Сенату США 7 разів — 1972, 1978, 1984, 1990, 1996, 2002, 2008): член Комітету з питань міжнародних відносин Сенату (з 1974), голова Комітету з питань судової влади (1987–1995), Комітету з питань міжнародних відносин (2001–2003, 2007–2009), Групи Сенату з міжнародного контролю над наркотиками (2007–2009). Прихильник бомбардування колишньої Югославії (1999) силами Організації Північноатлантичного договору (НАТО), війни в Афганістані (2001), застосування США воєнної сили проти Іраку (2003). Займався питаннями політики щодо громадянських свобод, запобігання злочинності; доклав зусиль для прийняття «Закону про боротьбу з насильницькою злочинністю» та «Закону про насильство щодо жінок» (обидва — 1994) тощо. Автор Програми «Діти 2000», що сприяла розвитку комп’ютерної грамотності дітей.
Водночас із діяльністю сенатора працював ад’юнкт-професором філії юридичного факультету Вайденерського університету у м. Вілмінгтоні (1991–2008), викладав конституційне право. Балотувався у президенти США від Демократичної партії 1988 та 2008 (обидва рази був змушений зняти свою кандидатуру).
Діяльність віце-президента
За президентства Б. Обами обіймав посаду віцепрезидента (20.01.2009–20.01.2017), був 47-м віце-президентом США. За цей час неодноразово представляв адміністрацію на переговорах із республіканцями в Конгресі США. Йдеться про обговорення «Закону про бюджетний контроль» (2011, запобіг борговій кризі) та «Закону про звільнення від додаткових податків платників США» (2012, запобіг «фіскальному обриву» та запровадив найбільше в історії зниження податків для середнього класу). Очолював національну програму боротьби з раком (з 2016). У співпраці з Конгресом докладав зусиль до вирішення низки проблем: підвищення рівня життя середнього класу, зменшення насильства з використанням зброї, боротьба з насильством щодо жінок (зокрема домашнього насильства, сексуального насильства) тощо.
У зовнішній політиці був радником президента. З 2009 побував з візитами у 50 країнах світу, зокрема здійснив 16 закордонних подорожей до країн Західної півкулі (серед них — 4 поїздки до Бразилії та Мексики, по 3 — до Канади, Колумбії та Гватемали). У промові на Мюнхенській конференції з безпеки (2015) виступив за посилення НАТО, розвиток демократичних інституцій в Європі, пріоритет інвестицій для зміцнення енергетичної безпеки, розширення торгівлі та інвестиційних зв’язків з європейськими країнами.
Відіграв провідну роль у плануванні виведення військ США з Іраку (2011), створенні нового інклюзивного уряду Іраку (2014), діалозі між іракськими та курдськими лідерами, заохоченні повного відновлення дипломатичних відносин між Туреччиною та Ізраїлем, розвитку конструктивних перемовин з Сі Ценьпіном (2011 і 2012) тощо.
Діяльність президента
Отримав перемогу на президентських виборах 2020 (відбулися 03.11.2020, великі виборщики проголосували 14.12.2020, конгрес підтвердив 07.01.2021). Інавгурація відбулася 20.01.2021.
З приходом до влади Байден змушений був зосередитися на реалізації плану подолання наслідків пандемії коронавірусу та поточної рецесії. Ухвалив рішення, що змінили низку підходів адміністрації Д. Трампа:
- повернення США до Паризької угоди про зміну клімату (2015);
- відмова від будівництва стіни на кордоні з Мексикою;
- надання дозволу на в’їзд до США громадян із деяких країн із більшістю мусульманського населення;
- призупинення процесу виходу країни зі Всесвітньої організації охорони здоров’я тощо.
Запропонував план, аспекти якого в подальшому включено до «Закону про інвестиції в нову інфраструктуру та робочі місця» (підписаний 15.11.2021).
Рішення у сфері зовнішньої політики стосувалися низки питань як дво- і багатосторонніх відносин, так і безпекового характеру. Адміністрація Байдена визначила дотримання прав людини головним критерієм спрямування своєї міжнародної політики.
Президент неодноразово виступав із жорсткою критикою політики Російської Федерації та особисто В. Путіна за порушення цих прав. Критики зазнала також національна політика Китаю. США наклали санкції на М’янму. Адміністрація Байдена розсекретила та опублікувала доповідь розвідки про вбивство журналіста Дж. А. Хашогджі (1958–2018; Саудівська Аравія — Туреччина), що дозволяло висунути підозру в його замовленні принцу Саудівської Аравії М. ібн Салману ас-Сауду.
Завершив виведення американських військ з Афганістану до вересня 2021 (це призвело до падіння афганського уряду і захоплення влади талібаном).
Важливе місце в політиці адміністрації Байдена зайняло зміцнення євроатлантичної єдності та посилення позицій США в районі Тихого океану. 15.09.2021 утворено трьохсторонній оборонний пакт Австралії, Великої Британії та США. Офіційний Вашингтон досяг позитивних зрушень у переговорах з Іраном (стосовно подальшого зняття санкцій з офіційного Тегерана взамін на відмову від розробки ядерної зброї).
23.05.2022 висунув ініціативу міжнародної економічної угоди під назвою «Індо-Тихоокеанська економічна основа для розквіту».
Провів низку зустрічей і переговорів із президентом Російської Федерації В. Путіним з метою недопущення російської ескалації в Європі та відвернення війни Росії проти України. Скасував американські санкції щодо будівництва і введення в дію газопроводу «Північний потік — 2», мотивуючи це завершеннням проекту і бажанням не завдавати шкоди європейським союзникам (санкції відновлено після початку повномасштабної війни Російської Федерації проти України).
Став першим президентом США, який визнав вірмен геноцид.
Байден і Україна
Як віце-президент очолював роботу адміністрації з підтримки суверенної, демократичної України; відвідував Україну 2009, 2014, 2016.
За президентської каденції Байдена США підтримали територіальну цілісність і суверенітет України, підписали Хартію стратегічного партнерства США — Україна (10.11.2021), надали Україні значну військову та фінансову допомогу. Байден ініціював введення економічних та фінансових санкцій проти Російської Федерації після розв’язання нею війни проти України, надав дозвіл на постачання зброї на суму понад 1 млрд доларів та фінансової допомоги для України, 09.05.2022 підписав «Акт про ленд-ліз на захист демократії в Україні».
Нагороди
Нагороджений почесною медаллю острова Елліс (1992), медаллю Лаетаре Університету Нотр-Дам (2016), президентською медаллю Свободи з відзнакою (2017), усі — США; орденом Хреста Землі Марії (2004; Естонія), орденом Пакистану (2009), орденом Перемоги імені Святого Георгія (2009; Грузія), орденом Трьох Зірок (2011; Латвія), медаллю «За заслуги перед Іраком» (2011), орденом Боякі (2016; Колумбія), Орденом Свободи (2017; Україна). Лауреат Премії Афінагора у галузі прав людини (2015).
Редакція журналу «Тайм» («Time») 1974 включила Байдена до списку «200 осіб майбутнього, які творитимуть історію», 2011 вона назвала прізвище Байдена серед 100 найвпливовіших осіб планети.
Додатково
1972 Байден виграв вибори до місцевої ради округу Нью-Касл. Через кілька тижнів його дружина і дочка загинули в автокатастрофі, двоє синів отримали травми. Байден хотів відмовитися від посади сенатора, щоб проводити час із синами. Його переконали продовжити політичну кар’єру, він складав присягу в лікарняній палаті.
Обраний Президентом США у віці 78 років — став найстарішим за віком главою держави за всю історію США та першим президентом США зі штату Делавер. Перший, у кого посаду віце-президента обійняла жінка — сенаторка від Каліфорнії К. Гарріс (нар. 1964; США).
Джерело
- Joe Biden (офіційний сайт). URL: https://web.archive.org/web/20080823025111/http://biden.senate.gov/
Праці
- Promise Me, Dad. New York : Flatiron Books, 2018. 304 p.
- Promises to Keep. Melbourne; London : Scribe, 2021. 365 p.
Література
- Witcover J. Joe Biden: A Life of Trial and Redemption. New York : William Morrow, 2010. 536 p.
- Баран З. А., Кипаренко Г. М., Козицький А. М. та ін. Новітня історія країн Західної Сиропи та Північної Америки (1945 р. — початок XXI ст.). Львів : Тріада плюс, 2011. 700 с.
- History of American Presidential Elections, 1789–2008 : in 3 vol. / Ed. by G. Troy, A. Schlesinger, Fr. Israel. 4th ed. New York : Facts On File, 2011–2012.
- Іваницька О. П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945–2013). Київ : Слово, 2014. 1052 с.
- Реміні Р. Коротка історія США / Пер. з англ. І. Андрущенко. Київ : Віват, 2022. 496 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Байден, Джо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Байден, Джо (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
