Монтан, Iв
Монта́н, Ів (фр. Montand, Yves; уроджений Ліві, Іво (італ. Livi, Ivo); 13.10.1921, м. Монсуммано-Терме, провінція Тоскана, Італія — 09.11.1991, м. Санліс, регіон О-де-Франс, Франція) — співак, актор. Був чоловіком С. Синьйоре.
Монтан, Iв (Montand, Yves) | |
---|---|
Народження | 13.10.1921 |
Місце народження | Монсуммано-Терме |
Смерть | 09.11.1991 |
Місце смерті | Санліс |
Напрями діяльності | музичне мистецтво, кіномистецтво |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї робітників, яка виїхала з Італії, де 1922 до влади прийшов фашистський режим Муссоліні. З віку 2 років жив у м. Марселі, 1929 сім’я отримала французьке громадянство.
З 1932 залишив школу і працював робітником на заводі, потім офіціантом у бістро, мийником голови у перукарні, у віці 14 років отримав сертифікат перукаря. Захопився кіно і музикою. Кумирами та взірцями для нього були Ф. Астер, Фернандель і Ш. Трене (1913–2001; Франція). З 1938 почав виступати у кафешантані та брати уроки співу у співачки М. Фанселлі. За рекомендацією імпресаріо взяв сценічний псевдонім. 21.06.1939 дебютував у концертній залі «Альказар» у м. Марселі.
На початку Другої світової війни деякий час був безробітним, працював робітником на металургійному заводі, докером. 1941 відновив кар’єру співака. У лютому 1944, щоб уникнути відправки на примусові роботи до Німеччини, вирушив до м. Парижа. З успіхом виступав у паризьких мюзик-холах («А-Бе-Це», «Бобіно», «Мулен Руж»). Значний вплив мала зустріч з Е. Піаф, яка допомогла Монтану знайти свій стиль, репетирувала з ним, написала для нього кілька пісень. 1945 вони виступали разом у мюзик-холі «Театр д’Етуаль» (м. Париж), відтоді Монтан став справжньою зіркою естради.
Успіх на сцені сприяв тому, що режисер М. Карне (1906–1996; Франція) запросив Монтана на головну роль у фільмі «Ворота ночі» (1946), однак перша головна роль у кіно виявилася невдалою, фільм не мав успіху у глядачів.
У березні 1951 Монтан вперше виступив з сольним концертом у мюзик-холі «Театр д’Етуаль», у програмі були 22 пісні та 2 поеми. 1956 гастролював у СРСР, Польщі, Німецькій Демократичній Республіці, Чехословаччині, Болгарії, Румунії, Югославії та Угорщині.
У вересні 1959 Монтан виступав на Бродвеї у Театрі Генрі Міллера (тепер Театр Стівена Сонтгейма, м. Нью-Йорк, США), згодом на американському телебаченні (передача зібрала аудіторію 60 млн глядачів); 1961 протягом 8 тижнів успішно виступав у Театрі Дж. Голдена (м. Нью-Йорк). Здійснював гастрольні турне до різних країн світу, зокрема Великої Британії, Канади та Японії. Виступив 1968 у концертній залі «Олімпія» (м. Париж).
Поява нових стилів у французькій пісні та нових зірок, які їх втілювали (Джонні Голлідей та інші), сприяла тому, що у 1960–1970-і Монтан став рідше з’являтися на сцені та більше зніматися в кіно. Повернення його на сцену відбулося 1981. Після концертів у «Олімпії» та інших залах Франції він вирушив у світове турне. У Бразилії виступав на стадіоні «Маракана» (20 тис. глядачів), у Нью-Йорку — у «Метрополітен-опера», згодом гастролював у Японії.
У 1980-ті надалі знімався в кіно, останнім був фільм «Острів товстошкірих» (1992).
Творчість
Пісенна творчість
Наприкінці 1930-х виступав як імітатор відомих співаків і акторів — Ш. Трене, М. Шевальє (1888–1972; Франція), Фернанделя. Згодом виконував пісні, написані спеціально для нього. Одна з перших — «Dans Les Plaines Du Far-West» («На рівнинах Далекого Заходу»), яку він виконував у костюмі ковбоя.
Завдяки знайомству з Е. Піаф у репертуарі Монтана з’явилися пісні композиторів, які писали для неї, — М. Монно (1903–1961; Франція), М. Емера (1906–1984; тепер РФ — Франція).
У репертуарі співака було 16 пісень композитора Ф. Лемарка (1917–2002; Франція), серед них найвідоміша пісня про Париж «À Paris» («У Парижі»; 1946), що стала класикою французького шансона.
Популярними були пісні «C’est si bon» («Це так добре»; 1947) композитора А. Бетті (1917–2005; Франція) на слова А. Орнеза (1905–1989; Франція), «La Bicyclette» («Велосипед»; 1968) композитора Ф. Лея на слова П. Бару (1934–2016; Франція).
Найвідоміша пісня з репертуару Монтана — «Les feuilles mortes» («Опале листя»; 1945) композитора Ж. Косма (1905–1969; Угорщина — Франція) на слова Ж. Превера. Співак записав її на платівку 1949, отримав за неї «золотий диск» (1954).
Мав оксамитовий голос, стиль виконання вирізнявся емоційною мімікою, виразною жестикуляцією, довірливими інтонаціями. Деякі пісні у його виконанні нагадували музичні сценки.
Ролі в кіно
У кіно створював глибокі психологічні образи, грав у різних жанрах.
Перший успіх до Монтана як кіноактора прийшов після виконання ролі Маріо у фільмі «Плата за страх» (1953, режисер А.-Ж. Клузо за романом Ж. Арно).
Знявся у ролях простих людей: мисливця на вовків у фільмі «Люди і вовки» (1957, режисер Дж. Де Сантіс), рибалки у стрічці «Велика блакитна дорога» (1957, режисер Дж. Понтекорво) тощо.
У музичній комедії «Кохаймося» (1960, режисер Дж. К’юкор) партнеркою була М. Монро.
Визнання здобув, виконавши ролі у фільмах режисера Коста-Гавраса (нар. 1933, Греція): «Вбивця у спальному вагоні» (1965), «Дзета» (1969), «Стан облоги» (1972), «Світло жінки» (1979).
Зіграв також у стрічках: «Чи горить Париж?» (1966, режисер Р. Клеман), «Війна завершена» (1966, режисер А. Рене) та інших.
Режисер К. Соте (1924–2000; Франція) запропонував Монтану ролі у фільмах: «Сезар і Розалі» (1972), «Венсан, Франсуа, Поль та інші» (1974); режисер К. Беррі (1934–2009, Франція) — ролі в екранізаціях творів М. Паньоля «Жан де Флоретт» і «Манон з джерел» (обидва — 1986).
Монтан виявив себе і в комедіях: «Манія величі» (1971, режисер Ж. Урі), де грав разом з Л. де Фюнесом, «Дикун» (1975), «Увесь вогонь, усе полум’я» (1982), обидва — режисер Ж. П. Раппно.
Монтан і Україна
Монтан виступав у м. Києві 1956, концерти відбувалися у приміщенні Київського оперного театру імені Т. Шевченка (тепер Національна опера України), мав великий успіх у публіки. Відвідав також колгосп у селі Козаровичі Київської області.
Додатково
- Псевдонім Монтана пов’язаний зі спогадами дитинства, коли мати кликала його додому словами: «Іво, підіймайся!» («Ivo, monta!»).
- Монтан був популярним у СРСР, йому було присвячено пісню «Когда поёт далёкий друг» («Коли співає далекий друг»; 1956) композитора Б. Мокроусова на слова Я. Хелемського, яку виконував М. Бернес.
- Монтан не належав до жодної політичної партії. Однак брав участь у русі за мир, спочатку симпатизував лівим, зокрема комуністам. 1973 підтримував народ Чилі, протестував проти державного перевороту і приходу до влади А. Піночета. Згодом виступав за «ліберальний капіталізм», 1968 засудив введення військ Варшавського договору до Чехословаччини.
Нагороди і визнання
Лауреат премії Д. ді Донателло кращому іноземному актору за фільм «Сезар і Розалі» (1973), премії «Бембі» за фільм «Дикун» (1976), премії «Еммі» за передачу «Ів Монтан на Бродвеї» (1962), премії найкращому актору фестивалю в м. Таорміна (1976) за фільм «Поліцейський кольт “Пітон 357”».
Твори
- Du soleil plein la tête. Souvenirs recueillis par Jean Denys. Paris : Les Éditeurs français réunis, 1955. 254 p.
- Р о с. п е р е к л. — Солнцем полна голова. Москва : Молодая гвардия, 1956. 183 с.
Література
- Aknin A., Crocq Ph. Yves Montand: le temps n’efface rien. Paris : Albin Michel, 2006. 96 p.
- Cassati S. Yves Montand. Le talent d’une vie. Berney : City Edition, 2011. 234 р.
- Amiel C., Larriba L. Yves Montand. La force du destin. Paris : La Martinière, 2021. 208 p.
- Bonini E. Le véritable Yves Montand. Paris : Pygmalion, 2021. 536 p.
- Yves Montand (офіційний сайт). URL: http://www.yves-montand-site-officiel.com/biographie/
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів