Арно, Жорж
Арно́, Жорж (фр. Аrnaud, George; справжні прізвище та ім’я — Жірар, Анрі Жорж Шарль Ашіль (Girard, Henri Georges Charles Achille); 16.07.1917, м. Монпельє, тепер регіон Окситанія, Франція — 05.03.1987, м. Барселона, Каталонія, Іспанія) — письменник, громадський діяч. Писав французькою мовою.
|
Арно, Жорж (Аrnaud, George) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Анрі Жорж Шарль Ашіль |
| Справжнє прізвище | Жірар |
| Народження | 16.07.1917 |
| Місце народження | Монпельє |
| Смерть | 05.03.1987 |
| Місце смерті | Барселона (місто) |
| Alma mater | Паризький університет |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза |
Життєпис
Вивчав літературу і право у Паризькому університеті, де 1938 здобув ступінь ліценціата права. 24.10.1941 його батько, співробітник архіву Міністерства закордонних справ колабораціоністського уряду Віші, тітка і служниця були вбиті у фамільному замку. Арно обвинуватили у вбивстві. Провів 19 місяців у в’язниці, під час процесу 27.05–02.06.1943 був виправданий.
У 1943–1947 жив у м. Парижі, написав кілька пісень. 02.05.1947 вирушив до Південної Америки. Змінив багато професій, працював старателем, барменом, водієм.
1950 повернувся до Франції та опублікував свій перший роман «Плата за страх» («Le Salaire de la peur»), на який його надихнула мандрівка. Режисер А.-Ж. Клузо 1953 зняв за романом фільм (у головних ролях І. Монтан і Ш. Ванель), який отримав водночас призи «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю та «Золотий ведмідь» Берлінського міжнародного кінофестивалю (обидва — 1953) і премію Британської кіноакадемії за кращий фільм (1955). У 1977 за фільмом був знятий римейк у США під назвою «Чаклун» («Sorcerer»; режисер В. Фрідкін).
Працював журналістом. Був прихильником незалежності Алжиру. Разом із адвокатом Ж. Вержесом підписав маніфест на захист Дж. Бухіред, обвинуваченої у тероризмі, а згодом написав книжку «На захист Джамілі Бухіред» («Pour Djamila Bouhired»; 1957). Заарештований 1960 за відмову назвати учасників підпільної прес-конференції у м. Парижі, 2 місяці провів у в’язниці, про це написав у памфлеті «Мій процес» («Mon Procès»; 1961). У 1962–1974 жив у Алжирі, брав участь у заснуванні школи журналістики, Національного центру кінематографії, публікувався у місцевій пресі.
1975–1981 жив у Франції, робив репортажі для телебачення, зокрема про гучні кримінальні справи. З 1981 — у м. Барселоні.
Творчість
Серед творів — романи «Мандрівка лихого розбійника» («Le Voyage du Mauvais Larron»; 1951), «Нащулені вуха» («Les Oreilles sur le dos »; 1953), книга про перебування у тюрмі «Штільбем 41» («Schtilibem 41»; 1953), п’єса «Найніжніші зізнання» («Les Aveux les plus doux»; 1954; у 1971 режисер Е. Молінаро зняв за нею фільм), що викривала поліцейські методи поводження з обвинуваченими.
Виступав проти расизму у збірці нарисів «Індіанці не померли» («Indiens pas morts»; 1956), проти фашистської диктатури у комедії «Маршал П. …» («Maréchal Р. …»; 1958).
Додатково
Про Ж. Арно і таємничу справу 1941 про вбивство у замку письменник Ф. Жаенада (Франція) написав роман «Кривий ніж» («La Serpe»; 2017), який отримав літературну премію «Феміна» (2017).
Твори
- Le Salaire de la peur et autres œuevres. Paris : Julliard, 2017. 448 p.
- Р о с. п е р е к л. — В защиту Джамилы Бухиред. Москва : Соцэкгиз, 1959. 55 с.
- Маршал П. Москва : Издательство иностранной литературы, 1960. 110 с.
- Плата за страх. Москва : ТФ Прогресс, 1998. 278 с.
Література
- Martin R. Georges Arnaud. Vie d’un rebelle. Paris : Calmann-Lévy, 1994. 352 р.
- Le Salaire de la peur // Meunier E. 100 films du roman à l’écran. Paris : Nouveau Monde, 2011. P. 271–273.
- Jaenada Ph. La Serpe. Paris : Juiliard, 2017. 648 p.
- George Аrnaud. (офіційний сайт). URL: http://cqfd.chez-alice.fr/georgesarnaud/GeorgesArnaud.htm
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Арно, Жорж // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арно, Жорж (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 16.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
