Мілош, Чеслав
Мі́лош, Че́слав (польськ. Miłosz, Czesław; 30.06.1911, с. Шатейняй, тепер Кедайнського району Каунаського повіту, Литва — 14.08.2004, м. Краків Малопольського воєводства, Польща) — поет, есеїст, перекладач, політичний мислитель, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1980), почесний доктор низки університетів. Писав польською мовою.
Життєпис
1934 закінчив Університет імені С. Баторія у м. Вільні (тепер Вільнюс). Під час навчання був співзасновником і членом віленської поетичної групи «Жагари» (1931–1934).
З 1935 працював на польському радіо у містах Вільні та Варшаві.
Під час Другої світової війни брав участь у культурному Русі Опору м. Варшави (випуск підпільної антифашистської літератури).
Від 1946 — дипломатичний представник Польщі у містах Нью-Йорку, Вашингтоні (США), Парижі (Франція).
1951 емігрував до Франції.
У 1950-і займався переважно публіцистичною діяльністю, активно співпрацював із літературно-політичним журналом польських емігрантів «Культура» (польськ. «Kultura») та видавництвом «Літературний інститут», одним із засновників якого був Є. Гедройць. Негативними оцінками СРСР, комуністичного (див. Комунізм) режиму Польщі, гасел лівих сил у Франції викликав невдоволення офіційної влади Польщі, а також французьких інтелектуалів.
На запрошення Каліфорнійського університету у Берклі 1960 переїхав до США, де зайнявся викладацькою діяльністю. 1961–1981 — професор кафедри славістики цього університету, 1981–1982 — завідувач кафедри Е. Нортона Гарвардського університету.
Продовжував займатися літературною та перекладацькою діяльністю.
Підтримував революцію «Солідарності» в Польщі. У 1980 відвідав батьківщину (вперше за 30 років вигнання).
Від 1993 жив і творив у м. Кракові, де став почесним громадянином міста. Похований у цьому місті в Крипті Славетних костьолу отців Паулінів на Скалці.
Творчість
Автор низки поетичних і прозових творів:
- 19 поетичних збірок;
- 3 повістей — «Здобуття влади» («Zdobycie władzy»; 1953), «Долина Ісси» («Dolina Issy»; 1955), «Гори Парнасу» («Góry Parnasu»; 2012);
- 26 книг есе, найпопулярнішими з яких є: «Поневолений розум» («Zniewolony umysł»; 1953), «Родинна Європа» («Rodzinna Europa»; 1958), «Видіння над затокою Сан-Франциско» («Widzenia nad Zatoką San Francisco»; 1969), «Земля Ульро» («Ziemia Ulro»; 1977), «Пошуки Вітчизни» («Szukanie ojczyzny»; 1992), «Легенди сучасності» («Legendy nowoczesności»; 1996), «Абетка» («Abecadło»; 1997), «Експедиція в двадцятиліття» («Wyprawa w dwudziestolecie»; 1999);
- листів, перекладів тощо.
Творчості Мілоша властиві:
- позиція щодо визначальної ролі мови як чинника відновлення спотвореної національної ідентичності, подолання провінційності культури, самозбереження людини в складному й непередбачуваному світі;
- поетика магічних заклинань, споглядальності, провидництва, сформована під впливом Е. Сведенборга, А. Міцкевича, В. Блейка;
- розуміння поезії як засобу порятунку в умовах вселенської поразки почуття людяності, трагічного зіткнення загальнолюдських моральних цінностей з небаченими жорстокістю і цинізмом, властивих 20 ст.;
- розвиток поліжанрового стилю з елементами ритмічної прозопоезії, невигаданої прози, як своєрідного «людського документа», створення новітнього жанру — поетичного трактату;
- осмислення причин і наслідків втрати принципів гуманістичного європейського світогляду, пов’язаного з визнанням «другорядності» значної частини східноєвропейських народів і штучно утвореним кордоном між двома Європами;
- з’ясування потреб і перспектив формування майбутнього співжиття людини і людства з урахуванням неперехідної цінності багатокультурної мозаїки Європи, кожної «приватної вітчизни», кожної іншості.
Ідеал Мілоша — людина, яка перед лицем хаосу шукає власне місце в одухотвореному світі, наділена здатністю зайняти моральну позицію і піти проти течії в ім’я істини.
Українською мовою окремі твори Мілоша переклали Ю. Андрухович, Н. Білоцерківець, А. Бондар, С. Жадан, О. Забужко, Ю. Іздрик, О. Ірванець, М. Кіяновська, О. Коцарев, О. Лишега, К. Москалець, Д. Павличко, Т. Прохасько, О. Сливинський, Ю. Стахівська та інші.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1980) «за безстрашне провидництво, з яким він показав незахищеність людини у світі, що страждає через конфлікти»; низки інших літературних премій.
Нагороджений орденами Білого Орла (Польща, 1994), Великого князя Литовського Гедиміна ІІ ступеня (Литва, 1995), національною медаллю США в галузі мистецтв (1989).
Отримав почесне звання праведника народів світу (Ізраїль, 1989).
У Польщі діють Музей-квартира Мілоша (м. Краків), Міжнародний центр діалогу «Двір Мілоша» (с. Красногруда Підляського воєводства).
Твори
- Zdobywanie władzy. Paris : Gallimard, 1953. 291 p.
- Zniewolony umysł. Paryż : Instytut Literacki, 1953. 236 p.
- Widok na Zatokę San Francisco. Paryż : Instytut Literacki, 1969. 172 p.
- Ziemia Ulro. Paryż : Instytut Literacki, 1977. 221 p.
- Rodzinna Europa. 2 wyd. Paryż : Instytut Literacki, 1983. 246 p.
- Wyprawa w Dwudziestolecie. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 1999. 609 p.
- Alfabet. Amsterdam : Atlas, 2002. 312 p.
- Góry Parnasu. Warszawa : Wydawnictwo Krytyki Politycznej, 2012. 144 p.
- Przekіady poetyckie. Krakуw : Znak, 2015. 728 p.
- Dolina Issy. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2017. 287 p.
- У к р. п е р е к л. — Поневолений розум. Мюнхен : Сучасність, 1985. 264 с.
- Вибрані поезії. Львів : Каменярі, 2000. 133 с.
- Придорожний песик. Львів : Літопис, 2001. 335 с.
- Родинна Європа. Львів : Літопис, 2007. 390 с.
- Вибрані твори. Київ : Юніверс, 2008. 352 с.
- Абетка. Харків : Треант, 2010. 384 с.
- Велике князівство літератури. Вибрані есеї. Київ : Дух і Літера, 2011. 440 с.
- Підказаний Мілош. Антологія. Київ : Темпора, 2012. 166 с.
- Земля Ульро. Київ : Юніверс, 2015. 248 с.
- Долина Ісси. Київ : Юніверс, 2018. 232 с.
Література
- Between Anxiety and Hope. The poetry and writing of Czeslaw Milosz. Edmonton : University of Alberta Press, 1988. 190 p.
- Забужко О. Уроки Мілоша // Всесвіт. 1993. № 1. С. 133–135.
- Miłosz Cz. Rozmowy polskie 1979–1998. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2006. 1053 p.
- Чеслав Мілош: Літописець ХХ століття: Світоглядні питання польських та українських інтелектуалів у дзеркалі творчості Мілоша // Український тиждень. 2011. 23–29 вересня. С. 21.
- Zaleski M. Zamiast. O twórczości Czesława Miłosza. 2 wyd. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2011. 308 p.
- Горбаневская Н. Мой Милош. Москва : Балтрус, 2012. 437 с.
- Miłosz Cz. Rozmowy zagraniczne 1979–2003. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2013. 565 p.
- Сидяченко Н. Про визначальні риси поета і поезії // Всесвіт. 2014. № 1–2. С. 294–300.
- Kosiсska A. Miłosz w Krakowie. Kraków : Wydawnictwo Znak, 2015. 736 p.
- Franaszek A. Miłosz: A Biography / Trans. from pl. Cambridge : The Belknap Press of Harvard University Press, 2017. 526 p.
- Horbatenko V. Czesіaw Miłosz’s Reflections on the Political «Diseases» of the 20-th Century in the Context of Harmonizing Between Poland and Ukraine. Preliminary Remarks // Poland and Ukraine. Poles and Ukrainians: Relations after 1990. Kraków : Polish Academy of Arts and Sciences, 2021. P. 46–63.
- Горбатенко В. Чеслав Мілош: «Більше за одне життя». Київ : Парламентське видавництво, 2022. 336 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горбатенко В. П. Мілош, Чеслав // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мілош, Чеслав (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
