Павличко, Дмитро Васильович
Павли́чко, Дмитро́ Васи́льович (28.09.1929, с. Стопчатів, тепер Косівського району Івано-Франківської області, Україна — 29.01.2023, м. Київ, Україна) — поет, журналіст, перекладач, літературний критик, громадський діяч, дипломат, Герой України (2004), почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка (з 2000), Варшавського університету (з 2002), почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (з 2002), лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1977). Писав українською мовою.
|
Павличко, Дмитро Васильович | |
|---|---|
| Народження | 28.09.1929 |
| Місце народження | Стопчатів |
| Смерть | 29.01.2023 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | література, літературознавство, переклад, громадська, політична й дипломатична діяльність |
Зміст
Життєпис
Походив із селянської родини.
Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені І. Франка (1953; тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), навчався в аспірантурі цього університету (1953–1955).
Працював завідувачем літературної частини Львівського театру юного глядача імені М. Горького (тепер Перший академічний український театр для дітей та юнацтва; 1953), завідував відділом поезії в журналі «Жовтень» (тепер «Дзвін»; 1956–1958).
Був членом КПРС (1954–1990), ЦК ЛКСМУ (з 1955), членом Спілки письменників України (тепер Національна спілка письменників України; з 1954). На творчій роботі (1958–1964, 1978–1986, 1995).
Від 1963 проживав у м. Києві, працював сценаристом на Київській кіностудії імені О. Довженка (1964–1966; тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка).
Головний редактор журналу «Всесвіт» (1970–1978).
Займав посади секретаря правління Спілки письменників України (1966–1968, від 1988) і Спілки письменників України та СРСР (1986–1988). Народний депутат СРСР (1989–1991). Народний депутат України (1990–1994, 1998–1999, 2005–2006. У Верховній Раді України входив до Народної ради, був лідером парламентської фракції Демократичної партії України, головою комісії у закордонних справах (1990–1994); Надзвичайний і Повноважний Посол України у Словацькій Республіці (1995–1998), в Республіці Польщі (1999–2002). За його сприяння було споруджено пам’ятник Т. Шевченку в м. Варшаві (2002).
Один із засновників Товариства української мови ім. Т. Шевченка (голова товариства 1989–1990), Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка, Народного руху України.
Один з авторів зовнішньополітичної доктрини України 1990-х, за якою Україна мала стати нейтральною та позаблоковою державою. Доктрина була покладена в основу Декларації про державний суверенітет України.
Голова громадської спілки «Українська всесвітня координаційна рада» (2006–2011).
Творчість
Друкуватися почав 1951. Перша збірка віршів — «Любов і ненависть» (1953). У збірках «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958), «Бистрина» (1959), «Днина» (1960, Республіканська комсомольська премія імені М. Островського, 1961), «На чатах» (1961), «Пальмова віть» (1962), «Гранослов» (1968), «Сонети» (1978), «Вогнище», «Таємниця твого обличчя» (обидві — 1979) створив образи сучасників.
Автор поетичних збірок: «Покаянні псалми» (1994), «Золоте ябко» (1998), «Засвідчую життя» (2000), «Наперсток» (2002), «Рубаї» (2003), «Сонети» (2004) та інших.
Поезії Павличка притаманні глибокий ліризм, публіцистичність, філософські роздуми.
Багато віршів Павличка, покладених на музику, стали популярними піснями («Два кольори», «Лелеченьки», «Черешня», «Явір і яворина» та інші). Виступав як літературознавець і критик («Магістралями слова», 1978) тощо.
Автор віршів для дітей («Дядько Дощ», 1971, та інші).
За його сценаріями поставлено кінофільми «Сон» (1965) і «Захар Беркут» (1970).
Твори Павличка перекладені болгарською, грузинською, естонською, німецькою, польською, португальською, російською, словацькою мовами.
Працював у галузі поетичного перекладу з англійської, іспанської, італійської, португальської, російської, румунської, французької та інших мов. Перекладав твори Ш. Бодлера, П. Гвездослава, Ф. Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Х. Марті, Й. В. Гете, Г. Гейне. Серед перекладів: «Поезії» Х. Ботева (1977), «Пісні про людину» Н. Вапцарова (1981), «Сонети» В. Шекспіра (1998). Укладач і перекладач антологій: «Світовий сонет» (1983), «Антологія словацької поезії ХХ ст.» (1997), «50 польських поетів. Антологія польської поезії» (2001), «Антологія болгарської поезії» (2006), «Ода вольності. Мала антологія російської поезії» (2006), «Ідея світу. Мала антологія хорватської поезії» (2008), тощо.
Член редколегії видання українською мовою Повного зібрання творів В. Шекспіра (1986), серії видань «Бібліотека Української літературної енциклопедії: вершини письменства» тощо.
Нагороди та визнання
Герой України (2004).
Лауреат Державної премії імені Т. Шевченка (1977; за книгу поезії «Любов і ненависть»), літературної премія імені М. Рильського (1983), міжнародних літературних премій імені П. Гвездослава (Словаччина), імені Х. Ботева (Болгарія), премії фундації Антоновичів (2004; США).
Нагороджений орденами Трудового червоного прапора, Дружби народів, «За заслуги» ІІІ ступеня (1997), князя Ярослава Мудрого V ступеня (1999) та ІV ступеня (2009), орденом Свободи (2015), командорським хрестом із зіркою ордена «За заслуги» (Польща, 2001), відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016).
Цитата
«Благослови, мій Боже, Україну,
З'єднай водно всі київські церкви,
Завмерлу нашу мову оживи,
Козацьку славу підніми із тліну.
Я смерть свою молитвою зустріну,
Вклонюсь Тобі з-під каменя й трави,
Але не дай, щоб служники Москви
Знов обернули край мій на руїну!»Павличко Д. Покаянні псалми. Київ : Основи, 2009. 880 с.
Твори
- Сонети. Київ : «Молодь», 1978. 368 с.
- Вибрані твори : у 2 т. Київ : Дніпро, 1979.
- Таємниця твого обличчя : Лірика. Київ : «Молодь», 1979. 112 с.
- Спіраль : Поезії Київ : Радянський письменник, 1984. 110 с.
- Поеми та притчі. Київ : Дніпро, 1986. 214 с.
- Рубаї. Київ : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003. 167 с.
- Три строфи : Поезії. Київ : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2007. 127 с.
- Літературознавство. Критика : у 2 т. Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2007. 566 с.
- Вибрані твори : у 2 т. Київ : Вид-во «Укр. Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2008. 608 с.
- Покаянні псалми. Київ : Основи, 2009. 880 с.
- Гранослов : Вибрані твори. Київ : Український письменник, 2015. 896 с.
- Спогади: Том 1. Київ : Ярославів Вал, 2015. 488 с.
Література
- Пастух Т., Пик С. Павличко Дмитро Васильович // Львівський університет. URL: https://lnu.edu.ua/research/honorary-doctors-of-the-university/dmytro-pavlychko/
- Лубківський Р. М. Сповідь. Молитва. Присяга : Літературний портрет Дмитра Павличка. Київ : Веселка, 2004. 31 с.
- Жулинський М. Г. Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури. Київ : Наукова думка, 2010. 560 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павличко, Дмитро Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Павличко, Дмитро Васильович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
