Нікелеві руди

Ні́келеві ру́ди — природні мінеральні утворення, з яких економічно доцільно і технічно можливо видобувати нікель.

Історична довідка

Нікелеві сплави були відомі в давнину, однак уперше нікель у чистому вигляді виділив 1751 хімік А. Ф. Кронштедт (1722–1765; Швеція). Промислову розробку невеликих родовищ вели до кінця 19 ст. лише в Німеччині, Греції, Італії, Норвегії. Істотного розвитку розробка нікелевих руд набула у 1880-х із залученням в експлуатацію родовища Садбері (провінція Онтаріо, Канада).

Мінеральний склад

У природі відомо близько 100 мінералів, до складу яких входить нікель. Головними мінералами-носіями нікелю є:

у силікатних рудах — гарнієрит (46 %), непуїт (20–46 %) і ревдинськіт (46 %).

У зонах окиснення арсенових руд розвивається анабергіт (37 %), який має тільки пошукове значення.

Класифікація

Нікелеві руди поділяють на силікатні нікелеві та сульфідні мідно-нікелеві. На їхню частку в структурі підтверджених запасів припадає приблизно 50 % нікелю.

У загальних запасах нікелю роль силікатних родовищ істотно вища: на їхню частку у світі припадає майже 72 % врахованого нікелю. У родовищах інших геолого-промислових типів, з яких нікель видобувають попутно, міститься 0,1–0,2 % запасів нікелю. Силікатні нікелеві руди — пухкі, глиноподібні утворення кори вивітрювання ультрабазитів, що містять нікель у концентраціях 0,75–4 % і більше. Головні мінерали: асболан, гарнієрит, гетит, гідрогетит, гідрохлорит, кероліт, непуїт, нонтроніт, ревдинськіт. Окрім нікелю, силікатні нікелеві руди містять 0,03–0,12 % кобальту.

Сульфідні мідно-нікелеві руди представлені головними рудними мінералами: магнетитом, пентландитом, піротином і халькопіритом. Переважна частина родовищ цих руд приурочена до докембрійських кристалічних щитів і древніх платформ.

Нікель також скупчується в техногенних родовищах (хвости збагачення, шлами, шлаки, піротинові концентрати та деякі інші відходи гірничої промисловості та металургії).

За іншою класифікацією, промислові родовища нікелю поділяють на:

  • магматичні;
  • плутоногенні;
  • гідротермальні;
  • кори вивітрювання.

Руди бувають сингенетичними вкрапленими (рідше масивними), епігенетичними ін’єкційними масивними та брекчієвими (див. Брекчія). Зазвичай вони комплексні: крім нікелю і міді, містять кобальт, паладій, платину, реній, рутеній, селен, телур. Мають витриманий мінеральний склад. Головні рудні мінерали комплексних руд, що містять нікель, — пентландит, піротин, халькопірит; другорядні — борніт, віоларит, кубаніт, куперит, магнетит, мілерит, нікелін, пірит, полідиміт, спериліт.

Поширення

Загальні світові запаси нікелевих складають близько 210 млн т. Найбільше їх видобувають у Канаді, Новій Каледонії (заморська територія Франції), Австралії.

За кількістю запасів родовища нікелевих руд поділяють на унікальні, великі, середні та дрібні. Унікальні родовища (у Новій Каледонії; Садбері в Канаді) містять понад 500 тисяч т металу, великі — 500–250 тисяч т, середні 250–100 тисяч т, дрібні — менше 100 тисяч т. Багаті сульфідні руди містять нікелю понад 1 %, рядові — 1–0,5 %, бідні — 0,5–0,1 %; багаті силікатні руди мають у своєму складі нікелю понад 2 %, рядові — 2–1,3 % і бідні — 1,3–1 %.

Родовища силікатних нікелевих руд: Нова Каледонія (відомо до 1 500 родовищ), Урал (Кемпірсайське, Сахарінське, Буриктальське, Рогожинське, Черемшанське), Індонезія, Куба, Бразилія, США, Австралія, Греція та Албанія.

Лікваційні магматичні родовища сульфідних мідно-нікелевих руд відомі на Кольському півострові (Печенга, Алареченське, Монча), в Красноярському краї (Талнах, Октябрьське, Норильськ-1), Фінляндії (Порі), Швеції (Кльова), Канаді (Садбері, Томпсон), США (Стіллуотер), ПАР (Бушвельд, Інсізва), Австралії. Вони пов’язані з диференційованими базит-гіпербазитовими масивами, збагаченими магнієм.

Плутоногенні гідротермальні родовища комплексних руд, що містять нікель, відомі в РФ (Ховуакси, Тува), Марокко (Бу-Аззер), Канаді (Кобальт, Ельдорадо), М’янмі (Боудвін), Чехії та Німеччині (Рудні гори).

Нікелеві руди в Україні

На території України нікелеві руди виявлено на Побужжі (6 родовищ) та в Середньому Придніпров’ї (4 родовища). У Побузькій групі розробляють Деренюхське та Липовеньківське родовища. Готують до експлуатації Тернуватське родовище. Через суттєві глибини залягання (40–50 м), розміщення на орних землях, значну віддаленість від виробництва з переробки руд розробка родовищ Середнього Придніпров’я визнана нерентабельною.

Література

  1. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 785 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 652 с.
  3. Mineral Commodity Summaries 2019. Reston : U.S. Geological Survey, 2019. 204 p.
  4. Чи є в Україні нікель? // Національна асоціація добувної промисловості України. 2020. URL: http://neiau.org/chy-ye-v-ukrayini-nikel/

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Нікелеві руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нікелеві руди (дата звернення: 27.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.06.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶