Осиповський, Тимофій Федорович
Осиповський, Тимофій Федорович (02.02.1765, с. Осипово, тепер Кіровський район Владимирської області РФ — 24.06.1832, Москва, РФ) — математик, філософ, популяризатор науки, перекладач, педагог, ректор Харківського університету (1813–1820).
|
Осиповський, Тимофій Федорович | |
|---|---|
| Народження | 02.02.1765 |
| Місце народження | Осипово, Росія |
| Смерть | 24.06.1832 |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Місце діяльності | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Напрями діяльності | математика, філософія, переклад, педагогіка, популяризація науки |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї сільського священика. Навчався у Владимирській духовній семінарії (до 1783). Як найкращий учень семінарії був направлений на навчання до Санкт-Петербурзької учительської семінарії (з 1803 — Санкт-Петербурзька учительська гімназія, 1804–1816 — Санкт-Петербурзький педагогічний інститут, з 1816 — Головний педагогічний інститут, з 1819 — Санкт-Петербурзький університет), яку закінчив 1786. Працював учителем математики, фізики й російської словесності. 1800–1803 — професор фізико-математичних наук у семінарії.
У травні 1803 був призначений професором майбутнього Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). З квітня 1804 — у складі комітетів правління університету та пришвидшення справ щодо відкриття університету.
З відкриттям університету (1805) працював на кафедрі чистої математики, у 1811–1820 — також на кафедрі прикладної математики. Викладав курси математики, механіки, оптики й прикладної астрономії.
1807 йому присвоєно ступінь доктора філософії без захисту дисертації (honoris causa).
1812 при університеті засновано Товариство наук, головою якого обрано Осиповського. Також був активним діячем Філотехнічного товариства (першого технічного товариства в Російській імперії, що діяло в м. Харкові 1811–1819).
1813 обраний проректором, 1813–1820 — ректором університету (двічі переобирався на посаду більшістю голосів).
1819 отримав звання заслуженого професора.
Матеріалістичні погляди Осиповського, його осуд містицизму суперечили переконанням попечителя Харківського навчального округу З. Я. Корнєєва (1748–1828) — засновника Біблійного товариства в університеті. Це позначилося на становищі Осиповського: 01.11.1820 його звільнили з посад професора ординарного й ректора університету.
Разом із сім’єю (5 дітей) Осиповський переїхав до м. Москви. Перебуваючи в матеріальній скруті, хворий Осиповський запропонував міністерству народної просвіти купити право на видання його «Курсу математики», але йому відмовили.
Помер у м. Москві, похований на Ваганьківському кладовищі.
Наукова діяльність
Коло наукових зацікавлень Осиповського охоплювало математику, фізику, механіку, астрономію, філософію.
Він автор першого в Російській імперії підручника з математики («Курс математики») російською мовою, який витримав 3 видання; написаний на рівні передових здобутків тогочасної науки, зокрема розвинув ідеї найкращого на той час підручника «Загальна арифметика» (Arithmetica Universalis; 1768–1769) Л. Ейлера. Завдяки Осиповському вперше на теренах України почали вивчати лінійні та квадратні рівняння.
Осиповський стояв біля витоків Харківської математичної школи. За свідченням Д. Багалія, Харківський університет того часу за рівнем викладання математики був не гірше Московського та Санкт-Петербурзького університетів. З-поміж учнів Осиповського — математик, фізик й механік М. В. Остроградський.
Займався популяризацією науки, а також перекладацькою діяльністю, зокрема переклав «Небесну механіку» («Mécanique céleste») П.-С. Лапласа (дійшла в рукописі) і «Логіку» Е. Б. де Кондільяка (у рос. перекладі: «Логика, или Умственная наука, руководствующая к достижению истины»; 1805).
Філософські погляди
Прихильник поглядів французьких матеріалістів (див. Матеріалізм). У своїх публічних промовах «Про простір і час» («О пространстве и времени»; 1807) і «Роздуми про динамічну філософію Канта» («Рассуждения о динамической философии Канта»; 1813) виступив із критикою філософії І. Канта. Заперечував апріоризм і впливовий на той час у Російській імперії містицизм.
Визнання
У 1803 Імператорська академія наук (від 1917 — Російська академія наук) запропонувала Т. Осиповському вступити до її лав зі званням ад’юнкта математики. Осиповський відмовився від цієї пропозиції.
Ще за життя Осиповського 3 томи його «Курсу математики» були перекладені англійською й використовувалися в навчальних закладах Великої Британії.
1863 в Харківському університеті засновано стипендію імені Т. Ф. Осиповського.
Праці
Курс математики. Геометрія, а також прямолінійна і сферична тригонометрія та вступ до криволінійної геометрії / Пер. укр. мовою, вступ. ст. та прим. В. О. Тадеєва. Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. 303 с.
Література
- Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805 – 1905) / Багалей Д. И., Сумцов Н. Ф., Бузескул В. П. Харьков: Типография Адольфа Дарре, 1906. 329 с.
- Майструк О. М. Василь Каразін і Філотехнічне товариство (20-ті роки ХІХ ст.) // Науковий вісник Донбасу. 2013. № 4. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2013_4_8.
- Попова Л. Н., Кизилова Н. Н. Т. Ф. Осиповский и история Харьковского университета // Современные проблемы естественных наук. 2014. Т. 1 (2). С. 200–208.
- История математики и физики в России / Авт.-сост.: Ю. К. Кокурина, М. А. Антонова. Владимир : Изд-во ВлГУ, 2019. 239 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шліхта І. В. Осиповський, Тимофій Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Осиповський, Тимофій Федорович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Стаття знаходиться на редагуванні
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
