Пеле
Пеле́ [португ. Pelé; справжні прізвище та ім’я — Ара́нтіс ду Насіме́нту, Е́дсон (португ. Arantes do Nascimento, Edson); 23.10.1940, м. Трес-Корасойнс, штат Мінас-Жерайс, Бразилія — 29.12.2022, м. Сан-Паулу, Бразилія; похований у м. Сантосі] — спортсмен, футболіст (нападник), почесний доктор Единбурзького університету (з 2012) та університету Сантоса (з 2018).
|
Пеле (Pele) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Едсон |
| Справжнє прізвище | Арантіс ду Насіменту |
| Народження | 23.10.1940 |
| Місце народження | Трес-Корасойнс |
| Смерть | 29.12.2022 |
| Місце смерті | Сан-Паулу |
| Місце поховання | Сантос |
| Місце діяльності | Бразилія |
| Напрями діяльності | фізичне виховання та спорт |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Ріу-Бранку, Британської імперії, Почесного легіону, ФІФА, За заслуги перед Південною Америкою Південноамериканської футбольної федерації, За військові заслуги, За культурні заслуги, Міжнародного олімпійського комітету. |
| Хрести | Угорської Республіки |
| Премії | Золотий м'яч |
Зміст
Життєпис і спортивна кар’єра
Народився у сім’ї футболіста. У віці 3 років переїхав із родиною до м. Бауру (штат Сан-Паулу), де почав грати в футбол. Сім’я була бідною, не мав можливостей для нормальних тренувань (м’яча, бутсів тощо). Вчився грати у батька. Починав грати у місцевій вуличній команді. У віці 8 років грав за дитячу команду «Америкінья», з нею виграв турнір м. Бауру. З 13 років виступав за «Бокінью» — юнацьку команду клубу «Бауру Атлетико» (перемогла у двох юнацьких чемпіонатах). Тренером команди був В. де Бріто (1913–1979; Бразилія). 21.03.1954 у м. Сан-Паулу «Бауру Атлетико» здолала місцеву команду з рахунком 12:1, а Пеле забив 5 м’ячів. Після розпаду команди «Бауру Атлетико» (1955) грав у футзал за команду «Радіум». Завдяки футзалу вперше зміг зіграти з дорослими, навчитися швидко мислити. Команда перемогла в одному з місцевих турнірів, а Пеле став найкращим бомбардиром.
Тренер В. де Бріто відвіз Пеле до м. Сантоса і рекомендував свого вихованця керівникам місцевого клубу. У червні 1956 Пеле підписав свій перший професійний контракт. Спочатку грав за аматорську команду «Сантоса» (забив 13 м’ячів у 13 іграх). Дебютував у професійній команді 07.09.1956 у матчі проти клубу «Корінтіанс» (7:1) і тоді ж забив свій перший м’яч у професійній кар’єрі. Спочатку як дуже молодий був у резервному складі, у більшості матчів виходив на заміну, але попри це став одним з найкращих бомбардирів команди. У червні 1957 зіграв у міжнародному турнірі «Морумбі» (метою змагань була побудова нового стадіону). Гра Пеле на турнірі привернула увагу тренерів збірної Бразилії, його викликали до збірної для участі у «Кубку Рока» (змаганні між командами Бразилії та Аргентини). Дебютував за збірну 07.07.1957, забив перший м’яч у віці 16 років 9 місяців (став наймолодшим гравцем збірної Бразилії, що забивав за неї). Бразилія виграла кубок, це був перший міжнародний трофей Пеле. Про молодого футболіста заговорила преса.
Відтоді він був гравцем стартового складу клубу «Сантос» і взяв футболку з номером 10. Став найкращим бомбардиром «Сантоса», забив за рік 57 м’ячів. У лютому — квітні 1958 брав участь у Турнірі Ріо — Сан-Паулу (змаганні основних футбольних команд міст Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу). Забив 8 м’ячів, показав гарну гру, зокрема у матчі «Сантос» — «Америка» (5:3), в якому забив 4 м’ячі. Після цього отримав прізвисько «Король».
Виграв з «Сантосом» Чемпіонат штату Сан-Паулу (1958, 1960, 1961, 1962) і турнір Ріо — Сан-Паулу (1959). Разом із клубом вирушав у тури за кордон у країни Америки та Європи. 1959 відвідав 9 країн Європи з 22 іграми протягом 44 днів; 1960 — 7 країн, 18 ігор, 1961 — 7 країн, 19 ігор. За свою кар’єру в «Сантосі» Пеле забив за клуб 361 м’яч за кордоном із середнім показником понад один гол за гру. Європейські клуби намагалися купити Пеле, пропонували контракти, але вони були відхилені «Сантосом». Парламент Бразилії за ініціативою президента країни 1961 оголосив Пеле «національним надбанням» (щоб уникнути його трансферу в один з європейських клубів).
.jpg)
1959 Пеле було призвано до армії (служив у 6-й моторизованій артилерійській групі в Ріу-Гранді). Грав у бразильській національній збірній армії, став чемпіоном Південної Америки, забив вирішальний м’яч у матчі проти армійської збірної Аргентини. Загалом за армійську збірну зіграв 10 матчів, забив 14 м’ячів.
Згодом повернувся до клубу. «Сантос» з Пеле завоював Кубок Бразилії 1960, що дозволило виступати в «Кубку Лібертадорес». Найуспішнішим був сезон 1962, коли Пеле разом із «Сантосом» виграв «Кубок Лібертадорес», а також Міжконтинентальний кубок у двох матчах проти «Бенфіки» (Лісабон). Пеле був ключовою фігурою у переможних іграх. Він вважав матч у Лісабоні найкращим у своїй кар’єрі.
Як володар «Кубка Лібертадорес» (1962) клуб «Сантос» автоматично кваліфікувався до півфінальної стадії наступного «Кубка Лібертадорес» (1963). У фінальних матчах «Сантос» переграв аргентинську команду «Бока Хуніорс» (3:2 та 2:1) і став дворазовим чемпіоном континенту. У матчах Міжконтинентального кубка 1963 «Сантос» зустрівся з «Міланом», чемпіоном Європи. У першій грі «Мілан» переміг з рахунком 4:2, а два м’ячи «Сантоса» забив Пеле. Під час матчу Пеле травмувався, не грав в інших поєдинках. «Сантос» переміг із рахунком 4:2 у другій грі, 1:0 у третій грі та став двічі чемпіоном світу.
Пеле виступав за «Сантос» до 1974, став найкращим бомбардиром в історії клубу і виграв з командою понад двадцять трофеїв. 19.11.1969 в матчі проти «Васко да Гами» на стадіоні «Маракана» у м. Ріо-де-Жанейро нападник забив тисячний м’яч у своїй кар’єрі.
Попри те, що Пеле вже був зіркою футболу, він удосконалював свою майстерність і здобував освіту. Закінчив факультет фізичного виховання Університету м. Сантоса (1974). Під час навчання досяг успіхів у інших видах спорту, зокрема волейболі та баскетболі.
10.06.1975 підписав контракт з американським клубом «Нью-Йорк Космос». Приїзд Пеле сприяв популяризації футболу в США (середня відвідуваність американської ліги 1974 становила 10 тис. уболівальників за гру; 1975 з Пеле «Космос» мав у середньому 34 тис. уболівальників за гру). За участю бразильця команда виграла чемпіонат Північноамериканської футбольної ліги (1977).
Прощальна гра Пеле відбулася 01.10.1977 на стадіоні «Джаянтс» у м. Іст-Ратерфорді (шт. Нью-Джерсі, США) у присутності 75 тис. глядачів. У матчі взяли участь обидва клуби Пеле: «Сантос» та «Нью-Йорк Космос». Нападник провів по одному тайму за кожну з команд. Згодом був почесним президентом клубу «Нью-Йорк Космос» (з 2010).
Водночас із клубними виступами розвивалася кар’єра Пеле у збірній Бразилії. В її складі він став переможцем Чемпіонату світу 1958, наймолодшим бомбардиром і наймолодшим автором хет-трику в історії чемпіонатів світу, а також наймолодшим гравцем, що забивав у фіналі. Ці показники для дорослих чемпіонатів світу на 2022 неперевершені. На Чемпіонаті світу 1958 забив 6 м’ячів. Його перший гол у фіналі, під час якого він перекинув захисника, а потім поцілив у кут воріт, був визнаний одним із найкращих в історії чемпіонатів світу.
На Чемпіонаті світу 1962 у Чилі в матчі другого туру проти Чехословаччини (0:0) отримав травму, через яку пропустив більшу частину турніру. Збірна Бразилії виграла той чемпіонат. Оскільки тоді золотою медаллю чемпіонів нагороджували лише учасників фінального матчу, отримав її тільки 2007 після рішення ФІФА.
Чемпіонат світу 1966 в Англії став єдиною невдалою світовою першістю в кар’єрі Пеле. Збірна Бразилії поступилася Угорщині й Португалії та залишила турнір після групового етапу.
На Чемпіонаті світу 1970 в Мексиці команда повернула собі чемпіонський титул. Пеле грав фактично під нападниками, віддавав результативні передачі, більше працював на команду. Забив чотири м’ячі (зокрема один — у фіналі) та отримав «Золотий м’яч» — приз найкращому гравцю турніру.
Свою останню гру за збірну Бразилії Пеле провів 18.07.1971 у м. Ріо-де-Жанейро проти команди Югославії. Його останній виступ за національну збірну відвідали 138 575 уболівальників.
Усього нападник зіграв за національну команду 92 офіційні матчі та забив у них 77 м’ячів. З урахуванням товариських матчів проти клубів і команд штатів: 113 ігор (84 перемоги, 15 нічиїх і 14 поразок) і 95 голів. «Король футболу» здобув зі збірною 10 трофеїв: три кубки чемпіонатів світу (1958, 1962 і 1970), два Кубки Рока (1957 і 1963), Атлантичний кубок (1960), три Кубки Освальдо Круза (футбольний турнір між збірними Бразилії та Парагваю; 1958, 1962 і 1968) і Кубок Бернардо О'Хіггінса (турнір між командами Бразилії та Чилі; 1959). Пеле був єдиним в історії футболу тричі чемпіоном світу та одним із двох найкращих бомбардирів в історії збірної Бразилії [на Чемпіонаті світу 2022 за кількістю м’ячів, забитих за національну команду, з ним зрівнявся Неймар (нар. 1992; Бразилія)]. На 4 чемпіонатах світу забивав 12 разів (в середньому 0,85 гола за гру) у 14 іграх. Пеле, Вава (1934–2002; Бразилія), П. Брайтнер (нар. 1951; Німеччина), З. Зідан і К. Мбаппе (нар. 1998; Франція) є єдиними гравцями, які забили в двох фіналах чемпіонату світу. Пеле зробив шість гольових передач на першості світу 1970 — рекорд для одного чемпіонату світу.
Характеристика гравця
На початку кар’єри грав на різних позиціях нападника. Пізніше брав на себе роль плеймейкера позаду нападників, іноді діяв у ролі атакувального півзахисника. Унікальний стиль гри Пеле поєднував блискавичну швидкість, креативність і технічну майстерність із фізичною силою, витривалістю, атлетизмом, а також з точністю ударів по воротах. Його майстерна техніка, спритність і навички дриблінгу дозволяли йому випереджати опонентів з м’ячем, раптово змінювати напрямок і витончено обходити гравців. Попри відносно невеликий зріст (1,73 м) він перевершував інших у грі в повітрі.
Пеле вирізняли гольове чуття, виняткова інтуїція та тонке розуміння гри. Мав високу індивідуальну майстерність, водночас залишався прихильником командної гри.
20 найкращих голів Пеле
На думку експертів, у техніці Пеле не було слабких місць, його специфічна манера гри суттєво змінила уявлення про можливості та саму сутність футболу.
Діяльність в інших галузях
Після завершення кар’єри Пеле активно займався бізнесом, благодійністю, знімався у кіно та рекламі. Зокрема, зіграв одну з головних ролей в американському фільмі «Втеча до перемоги» (1981, режисер Дж. Г'юстон).
З 1992 — посол ООН з питань екології та навколишнього середовища, з 1994 — посол доброї волі ЮНЕСКО. Обіймав посаду міністра спорту Бразилії (1995–1998), став ініціатором ухвалення закону щодо боротьби з корупцією у бразильському футболі.
2009 Пеле підтримав заявку м. Ріо-де-Жанейро на проведення Літніх Олімпійських ігор 2016. У липні 2009 він очолював презентацію Ріо-2016 в Асоціації національних олімпійських комітетів Африки (м. Абуджа, Нігерія). 12.08.2012 узяв участь в Олімпійському саміті з питань голоду. 2016 виставив на аукціон понад 1600 предметів із колекції, яку накопичував упродовж десятиліть, і зібрав 3,6 мільйона фунтів стерлінгів на благодійність.
Заснував свій благодійний фонд (2018). Основна мета фонду — допомога дітям (особливо тим, хто живе в бідності) у розширенні їхніх можливостей, здобутті освіти.
Автор кількох автобіографічних книг.
Випустив треки, зокрема «Acredita No Véio» («Повірте старому»; 2020), записаний разом із дуетом гітаристів «Родріго та Габріела» (Мексика).
Україніка
Перший у світі приватний музей Пеле (3 тис. експонатів) було відкрито в Україні у м. Луганську напередодні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року.
Нагороди та визнання
Командор ордена Ріу-Бранку (1969), командор ордена Британської імперії (1997).
Кавалер французького ордена Почесного легіону (1963).
Нагороджений Хрестом ордена Угорської Республіки (1994), орденом ФІФА (1984), орденом «За заслуги перед Південною Америкою» Південноамериканської футбольної федерації (1984), бразильськими орденами — Національним орденом «За заслуги» (1991), орденом «За військові заслуги» (1995), «За культурні заслуги» (2003), Олімпійським орденом Міжнародного олімпійського комітету (2016).
Отримав Великий приз французької Академії спорту (1970).
Внесений до Книги рекордів Гіннеса як автор найбільшої кількості забитих м’ячів в історії футболу (за даними різних джерел, ця цифра коливається від 1279 до 1289), а також як єдиний в історії футболу триразовий чемпіон світу.
Неодноразово визнаний найкращим футболістом 20 століття за версіями різних спортивних ЗМІ, включений до різних символічних збірних століття. Міжнародний олімпійський комітет також визнав Пеле найкращим спортсменом сторіччя (1999), попри те, що той жодного разу не брав участі в Олімпійських іграх. Найкращий гравець сторіччя за версіями ФІФА та Міжнародної федерації футбольної історії та статистики (обидві — 2000).
Журнал «Тайм» («Time») включив футболіста до списку ста найвпливовіших людей 20 століття.
Почесний «Золотий м’яч» ФІФА (2013).
Введений до Національної зали футбольної слави (США, 1993).
Місто Сантос заснувало День Пеле (з 1995), відзначається 19 листопада (в день, коли Пеле забив 1000-й м’яч).
Статуя Пеле урочисто відкрита 1971 в Трес-Корасойс (рідному місті Пеле).
У м. Сантосі від 07.06.2014 діє Музей Пеле.
У місці поховання Пеле на вертикальному кладовищі у м. Сантосі створено мавзолей Пеле з бронзовими статуями.
Додатково
Своє справжнє ім’я Пеле отримав на честь винахідника Т. Едісона.
Прізвисько Пеле йому дали у шкільні роки через те, що він неправильно вимовляв ім’я свого улюбленого гравця — воротаря Біле з клубу «Васко да Гама».
Чемпіонат світу 1966 в Англії вирізнявся грубою грою, зокрема серйозними фолами на Пеле, які призвели до його травмування болгарськими та португальськими захисниками.
Перед матчем між збірними України та Шотландії у червні 2022 Пеле звернувся до президента Російської Федерації В. Путіна з відкритим листом, у якому закликав його зупинити вторгнення в Україну. Лист розмістив у мережі «Інстаграм» («Instagram»). Пеле висловив свої сподівання на те, що насильство припиниться і ми зможемо разом збудувати найкращий світ. На його думку, цей конфлікт аморальний, невиправданий і не приносить нічого, крім болю, страху, жаху та мук. Немає жодних причин, щоб він продовжувався. Пеле згадав про свою особисту зустріч з В. Путіним під час Кубка конфедерацій 2017 у м. Москві. Коли вони зустрілися і обмінялися широкою посмішкою, яка супроводжувалася тривалим рукостисканням, Пеле не міг уявити, що колись вони можуть бути настільки розділені.
Твори
- Pelé, a Autobiografia. São Paulo : Sextante, 2006. 298 p.
- Pelé, a Minha Vida. São Paulo : Bizâncio, 2006. 320 p.
- Pelé: minha vida em imagens. São Paulo : Cosac & Naify, 2010. 150 p.
- У с п і в а в т. — Manual de futebol: dicas do Pelé. 2nd ed. São Paulo : Melhoramentos, 2002. 120 p.
- Por amor ao futebol. São Paulo : Companhia das Letrinhas, 2010. 40 p.
- Pelé: a importância do futebol. Santos : Realejo, 2014. 220 p.
Література
- Пеле Едсон Арантес ду Насіменто // Франков А. В. Футбол. Харків : Фактор, 2009. С. 80–82.
- Талиновский Б. Х., Франков А. В., Панкратов Е. П. Все чемпионаты мира по футболу : в 9 т. Киев : Издательский дом Украинский Медиа Холдинг, 2010.
- Freedman L. Pelé: A Biography. Santa Barbara : ABC — CLIO, 2014. 188 р.
- Harris H. Pelé: His Life and Times. London : John Blake Publishing, 2018. 326 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Пеле // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пеле (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
