Пересихання річок
Пересиха́ння річо́к — припинення стоку води в руслі річки в періоди, коли внаслідок великої водовбирної здатності ґрунту від дощів не виникає скільки-небудь значного поверхневого стоку й поповнення запасів підземних вод, які дренує річка.
Це явище характерне для малих і середніх річок посушливих зон. Підземні води виснажуються на ґрунтовий стік, випаровування та просочування нижче зони дренування. Річки в період пересихання розбиваються на роз’єднані між собою плеса.
Причини пересихання
Пересихання річок зумовлене двома основними групами факторів:
1) природними умовами формування річкового стоку, серед яких особливості клімату й коливань його основних показників (атмосферні опади, температура повітря, випаровування), фізико-географічні та гідрогеологічні умови водозбору;
2) антропогенними факторами, насамперед зарегулюванням стоку, експлуатацією водозаборів підземних вод, особливо групових (у межах великих міст), а також урбанізацією території (прокладання мереж зливової каналізації для перехоплення дощового стоку, засипання русел).
У посушливих районах Австралії та Північної Америки такі струмки й малі річки називають кріками. Крік у певний період року частково або повністю пересихає.
Пересихання річок в Україні
В Україні в період літньо-осінньої межені зазвичай пересихають малі річки Причорномор’я — території, розташованої в посушливій зоні. Основна причина — майже повна відсутність підземного живлення, оскільки річки не дренують водоносні горизонти. Літні дощі (за винятком сильних) не утворюють поверхневого стоку. У суворі зими ці річки можуть перемерзати.
Прикладом пересихання влітку під дією поєднаного впливу обох груп факторів (природних і антропогенних) є р. Великий Куяльник, яка впадає в Куяльницький лиман (Одеська область). Крім того, що річка протікає в посушливій зоні, на значній протяжності вона зарегульована великою кількістю ставків.
На картах річки або їхні ділянки, що пересихають, позначають синіми пунктирними лініями.
Література
- Чеботарев А. И. Гидрологический словарь. 3-е изд., перераб. и доп. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1978. 308 с.
- Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 399 с.
- Горбачова Л. О. Сучасний внутрішньорічний розподіл водного стоку річок України // Український географічний журнал. 2015. № 3. С.16–23.
- Лобода Н. С., Куза А. М. Антропогенне навантаження на стік річки Великий Куяльник в умовах кліматичних змін // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2017. № 3 (46). С. 33–41.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Пересихання річок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пересихання річок (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
