Пізнання соціальне
Пізнання́ соціа́льне — процес вироблення нових знань про соціальні явища і процеси; історичні, культурні, політичні, соціологічні тощо феномени суспільного життя; суспільство в цілому.
Характеристика
Соціальне пізнання зазвичай порівнюють і протиставляють природничо-науковому пізнанню й за такого підходу наділяють низкою специфічних рис і особливостей.
По-перше, суспільство визначають як складніший об’єкт пізнання, ніж об’єкти неорганічної й органічної природи. Сутність соціальних явищ і процесів, закономірностей суспільного життя осягнути значно важче, ніж причиново-наслідкові зв’язки природних законів.
По-друге, соціальне пізнання передбачає осягнення насамперед ідеального, духовного (а не матеріального) світу, що принципово відрізняється від природних зв’язків і відносин.
По-третє, у процесі соціального пізнання суспільство одночасно постає і об’єктом і суб’єктом пізнання, оскільки люди — і діячі історії й пізнавачі своєї діяльності. Якісна однорідність суб’єкта й об’єкта перетворює соціальне пізнання на самопізнання, що створює як переваги, так і труднощі в дослідженні. З одного боку, тотожність суб’єкта і об’єкта дозволяє вченому використовувати особистий і набутий життєвий досвід, який сприяє глибшому осмисленню суспільних явищ і процесів. З іншого боку, ця обставина вносить у соціальне пізнання елемент суб’єктивізму, позаяк і в сукупному об’єкті пізнання і в суб’єкті пізнання представлені різні інтереси, задачі, цілі й ціннісні орієнтації.
По-четверте, у соціальному пізнанні, на відміну від природничо-наукового, обмежено можливості спостереження та експериментування при вивченні соціальних об’єктів й, особливо, історичного минулого. У пізнанні соціальної дійсності використання математичних та інших суворих пізнавальних процедур можливе лише у доволі вузьких межах, або взагалі неможливе. Тому головним джерелом знання тут стають історичний досвід і соціальні практики.
По-п’яте, особливістю соціального пізнання є історичність його об’єктів та форм їхньої взаємодії: соціальні явища завжди динамічні, а не статичні. Соціальне життя — рухоме й мінливе; закономірності, що діють у суспільстві, мають характер тенденцій, а не суворо детермінованих залежностей. Соціальне пізнання має справу не з абстрактними ізольованими об’єктами, але зі складною й мінливою системою взаємозв’язків і відносин.
Виділяють взаємопов’язані аспекти (складники, сторони) соціального пізнання — онтологічний, гносеологічний, аксіологічний.
Онтологічний аспект стосується опису й пояснення буття суспільства, тенденцій, закономірностей функціонування і розвитку соціальних систем. Такий підхід включає людину тією мірою, якою вона вплетена в систему суспільних відносин.
Гносеологічний аспект пов'язаний з вивченням специфіки самого соціального пізнання. Він передбачає розв’язання засадничої пізнавальної та епістемологічної проблеми: чи можливе об’єктивне дослідження соціальної дійсності, чи може воно претендувати на істину й володіти статусом науки? Поряд з цим, до гносеологічного боку відносять вирішення таких питань: у який спосіб провадять пізнання суспільних явищ; якими є можливості дослідження соціально-гуманітарної реальності та чи існують межі такого дослідження; яку роль відіграють соціальні практики і особистий досвід дослідника у соціальному пізнанні; яке місце відведене конкретно-соціологічним дослідженням і соціальним експериментам; якими є можливості людського розуму в осягненні духовного світу людини, суспільства і культури тощо.
Аксіологічний аспект соціального пізнання відіграє провідну роль у розумінні його специфіки, оскільки пізнання соціальних, культурних, гуманітарних феноменів міцно пов’язане з цінностями, пристрастями та інтересами суб’єктів пізнання. Вчений-суспільствознавець, вивчаючи соціальні явища і процеси, де діють люди, наділені свідомістю й волею, сам перебуває всередині суспільства, володіє певним статусом, відчуває вплив соціально-культурного середовища. Ціннісний підхід виявляється протягом всього соціального дослідження: від вибору об’єктів пізнання до інтерпретації його результатів. Аксіологічні передумови і пріоритети істотно визначають форми і методи пізнання, ціннісні судження і оцінки фактів, дій і вчинків окремих соціальних суб’єктів, витлумачення результатів соціальних досліджень. Інтереси й ціннісні орієнтації дослідника чинять вплив на його гносеологічну позицію й оцінку досягнутих знань. Ціннісно-світоглядний фактор ускладнює вивчення соціальних об’єктів і вимагає від ученого критичної самооцінки й рефлексії над своєю пізнавальною діяльністю з метою досягнення максимальної об’єктивності у пізнавальному процесі. Виконання цих вимог не відміняє оцінки та інтерпретації подій з певних світоглядних позицій, але передбачає сполучення ціннісного підходу з когнітивним, вміння ученого віднаходити в огромі індивідуального й неповторного спільне, повторюване й закономірне.
Значення
Дослідники-суспільствознавці, здійснюючи соціальне пізнання, прагнуть зорієнтувати суспільство на той чи інший шлях розвитку, впливають на формування та поширення комплексу знань, ідей, переконань.
Процеси глобалізації й інформатизації не тільки швидко змінюють соціальну реальність, а й вимагають нових підходів до її дослідження. Трансформації соціумів потребують осягнення й інтерпретації щодалі більшої та складнішої царини економічних, політичних, культурних, ідеологічних подій і явищ. Помилки соціального пізнання, зокрема в галузі соціального передбачення і прогнозування, здатні обернутися значними ризиками.
Література
- Вебер М. Объективность социально – научного и социально – политического знания // Избранные произведения / Под ред.
Ю. Н. Давыдова. Москва : Прогресс, 1990. С. 345–415. - Адорно Т. К логике социальных наук // Вопросы философии. 1992. № 10. С. 76–86.
- Синяков С. В. Світоглядна детермінація соціального пізнання. Київ : ВАТ, 1998. 192 с.
- Виндельбанд В. Прелюдии // Избранное. Дух и история / Пер. с нем. Москва : Юристъ, 1995. С.184–208.
- Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. Москва : Республика, 1998. 430 с.
- Дильтей В. Введение в науки о духе // Собр. соч. : в 6 т. / Под ред. А. В. Михайлова и Н. С. Плотникова. Москва : Дом интеллектуальной книги, 2000. Т. 1. С. 270–730.
- Кассирер Э. Логика наук о культуре // Избранное. Опыт о человеке. Киев : Изд-во «Центр гуманитарной подготовки», 2016.
С. 64–94.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Синяков С. В. Пізнання соціальне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пізнання соціальне (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.12.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
