Радіотекст

Ра́діотекст — мовленнєвий витвір у радіожурналістиці; тематично, граматично, структурно завершена комунікаційна цілісність, призначена для сприйняття на слух.

Як базова одиниця радіодискурсу, радіотекст містить не тільки власне вербальні елементи, а й медійні (музичні блоки, звукові ефекти), які посилюють його сугестивність. Трансляція, сприйняття та розуміння радіотексту зумовлені дією двох головних чинників — його логічно-смисловою структурою та паралінгвістичною реалізацією (темпоритм мовлення, інтонація, паузи, музичний супровід тощо).

Історична довідка

Перші трансляції радіотексту на теренах колишнього СРСР припадають на 1920-ті. Інформацію подавали у вигляді радіогазети: в ефірі прочитували розлогі замітки із центральних газет про найважливіші суспільно-політичні події. Для цього газетні замітки вирізали, наклеювали на цупкий папір (щоб не було шурхоту) — і читали в ефірі. Радіогазети, попри цілковиту подібність до традиційних друкованих видань, відразу здобули популярність серед населення.

Радіопередачі велися з Ленінграда, Москви, Новосибірська та інших міст. В Україні радіогазети транслювали з основного радіоцентру республіки (Харків), із чотирьох окружних (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Артемівськ), а також численних місцевих трансляційних вузлів.

Упродовж ХХ ст. радіотекст ускладнювався в тематичному, жанровому і стильовому планах. У ХХІ ст. у звʼязку з дигіталізацією та інтернетизацією радіотекст інтегрується у мультимедійний продукт — синтезується з газетними елементами (діаграмами, графіками, таблицями), телевізійними (відеоконтентом), мережевими (можливістю обговорювати та коментувати новину на форумі) тощо.

Характеристика

Радіотекст має усномовленнєву природу: він виконується та одномоментно сприймається слухачем. Функціональна специфіка зумовлює своєрідні змістові, структурні, стильові параметри культури радіотексту.

Змістові особливості

Інформацію в радіотексті викладають стисло і ясно. Змістово матеріал повинен бути максимально доступним масовому слухачеві, тому перевагу надають загальновживаній лексиці.

Найсильніше смислове навантаження у радіотексті мають іменники та дієслова. Іменники окреслюють предметне коло новини, дієслова вказують на динаміку предметів. Наприклад, «ціни зросли», «злочинця затримали», «свято триває».

Задля економії мовних засобів та спрощення повідомлення не називають водночас родового (широкого) та видового (конкретизованого) понять предмета. Наприклад, або «передбачаються складні погодні умови», або перелік «мокрий сніг, дощ, налипання мокрого снігу, ожеледиця».

Радіотекст не перевантажують цифровими даними. У стандартному інформаційному радіоповідомленні в межах 5–7 речень зазвичай уживають не більше 2 цифр.

Структурні особливості

Радіотекст складається переважно з коротких речень. Граматичні конструкції — прості, чіткі, без надмірних ускладнень дієприкметниковими, дієприслівниковими зворотами, розлогими вставними конструкціями. Також уникають складнопідрядних і складносурядних речень.

Стильові особливості

Наближення до розмовної манери. Текст повідомлення подають у розмовній манері: що простіше складене повідомлення, то краще воно сприймається слухачем.

Економія мовних засобів. У радіотексті уникають марнослів’я, наприклад, замість вислову «здійснили реалізацію партії курячого м’яса» висловлюються коротше — «продали курятину». Також недоречними є повтори, особливо в контекстуально зрозумілих деталях. Наприклад, у випусках новин не повторюють слово «сьогодні» («сьогодні відбулася прес-конференція», «сьогодні стало відомо», «сьогодні сталася аварія»), оскільки інформують про події поточного дня.

Неетично пропускати імена осіб (наприклад, державних посадовців), називаючи в радіотексті лише їхні прізвища.

Запобігання немилозвучним висловлюванням. У радіотексті обмежено уживають абревіатури та скорочення (наприклад, ВАТ «Азот», ЗАТ «Росинка», ЄБРР), оскільки такі немилозвучні елементи важко сприймаються на слух.

Значення

Радіотекст — ключове поняття радіомовної комунікації, основа радіожурналістики — історично першого виду журналістської діяльності в системі сучасних електронних медій. Він лежить в основі будь-якого інформаційного повідомлення, новинної чи тематичної радіопередачі. Від якості радіотексту (зрозумілості, грамотності, структурованості, виразності) залежить те, як слухачі сприймуть і зрозуміють інформацію.

Цитата

Регулярне радіомовлення в Україні започатковано 16.11.1924. Цього дня у м. Харкові о 19:00 з рупорів пролунало звернення до слухачів Голови ВУЦВК Г. Петровського та керівника уряду республіки В. Чубаря. Після звернення транслювався і був прийнятий у міських клубах концерт державного музичного квартету імені Вільома, відтак радіожурнал «Пролетар» (загалом — менше 1 год ефіру).

Перший в Україні текст, що пролунав по радіо, був таким:

Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків! Усім, усім, усім! Працює перша в Україні радіотелефонна станція!

Література

Зарва М. В. Слово в эфире: О языке и стиле радиопередач: Изд. 2-е, перераб. Москва : Искусство, 1977. 179 с.
Музыря А. А. Искусство слышать мир: Молодежи об искусстве. Москва : Искусство, 1989. 270 с. (Эстетическая природа радиовещания).
Миронченко В. Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник для студ. ун-тів спец. «Журналістика». Київ : ІЗМН, 1996. 438 с.
Лизанчук В. В. Радіожурналістика: засади функціонування : підручник. Львів : ПАІС, 2000. 366 c.
Гоян. О. Я. Радіостанція як ділове підприємство: методика журналістської творчості: Посіб. для студ. Ін-ту журналістики. Київ : [Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка], 2001. 62 с.
Єлісовенко Ю. П. Ораторське мистецтво: навч. посіб. Київ : «Ділова Україна», 2002. 155 с.
Мащенко І. Г. Хроніка українського радіо і телебачення в контексті світового аудіовізуального процесу. Київ : Україна, 2005. 382 с.
Нагорняк М. Синтаксичні конструкції в текстах новин інтернет-радіостанцій // Стиль і текст. 2014. Випуск 15. С.147–157.
Нагорняк М. В. Жанрові пріоритети новинного контенту мережевих радіостанцій як чинник ефективної комунікації зі споживачами // Психолінгвістика: зб. наук. пр. ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». 2015. Вип. 17. С.264–275.
Єлісовенко Ю. П., Нагорняк М. В. Радіовиробництво : навч.посіб. Київ : ТОВ «ДРУКАРНЯ «БІЗНЕСПОЛІГРАФ», 2017. 304 с.

Автор ВУЕ

Нагорняк М. В.

Покликання на цю статтю: Радіотекст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Радіотекст (дата звернення: 29.04.2024).