Самчук, Улас Олексійович
Самчу́к, Ула́с Олексі́йович (псевдоніми — Данильченко, В. Данильчук, Перебендя, А. Офіренко, Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак; криптоніми — У. С., М. П., П. Б., Б. П., В. P., М. К., Ф. Н.; 20.02.1905, с. Дермань, тепер Рівненського району Рівненської області, Україна — 09.07.1987, м. Торонто, Канада) — письменник, журналіст, публіцист, громадсько-політичний діяч, член уряду Української Народної Республіки в екзилі. Писав українською мовою.
|
Самчук, Улас Олексійович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Данильченко, В. Данильчук, Перебендя, А. Офіренко, Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак, криптоніми: У.С., М.П., П.Б., Б.П., В.P., М.К., Ф.Н. |
| Народження | 20.02.1905 |
| Місце народження | Дермань |
| Смерть | 09.07.1987 |
| Місце смерті | Торонто |
| Місце поховання | Оквілл |
| Напрями діяльності | літературна творчість, журналістика |
Зміст
Життєпис
Народився в селянській родині. Навчався в початковій школі с. Тилявки. 1917–1920 здобував освіту у двокласному народному училищі (згодом перейменовано на чотирикласну вище початкову школу) при Дерманській Свято-Федорівській учительській семінарії. Після закриття училища польською владою 1921–1925 навчався в Кременецькій українській мішаній приватній гімназії. Закінчив курси В. Авраменка, згодом організував власну школу «національного танку».
Мобілізований до польського війська (гарнізон у м. Тарнові, Польща). Дезертував 23.08.1927 і втік за кордон. Відтоді в еміграції. Два роки жив і працював у Німеччині, 1929–1941 — у Чехословаччині.
1928–1929 як вільний слухач студіював літературу в Бреславському університеті (тепер Вроцлавський університет, Польща), 1929–1931 — в Українському вільному університеті в Чехословаччині. Жоден із закладів вищої освіти не закінчив. Володів кількома іноземними мовами, зокрема польською, чеською, німецькою, російською і французькою.
Громадсько-політичну діяльність розпочав у просвітянському й кооперативному русі на початку 1920-х. З 1929 активно співпрацював з організаційними структурами Української військової організації (УВО), Організації українських націоналістів (ОУН) у м. Празі. Провідний публіцист УВО, керівник Секції митців, журналістів і письменників Культурної референтури Організації українських націоналістів.
1938–1939 як репортер часопису «Українське слово» (м. Париж) і референт пропаганди Українського національного об’єднання (УНО) Самчук перебував у середовищі націоналістичного підпілля на Закарпатті. Був одним із засновників літературно-мистецького товариства «Говерля» в м. Хусті. Брав участь у підготовці виборів до Сойму Карпатської України. Мав намір отримати громадянство Карпатської України.
1941–1942 був редактором газети «Волинь». 1945–1948 проходив через табори переміщених осіб (Ді-Пі; англ. Displaced Persons). 1945 очолив організацію «Мистецький український рух» (МУР), створену в м. Фюрті (Німеччина).
Восени 1948 переїхав до м. Торонто. 1975 отримав паспорт громадянина Канади, виписаний на прізвище Данильчука.
Один із засновників Організації українських письменників «Слово» (1954). Був членом комітету зі створення пам’ятника Т. Шевченку в м. Вашингтоні (США). Керівник ресорту (міністерства) культури уряду УНР в екзилі (1980). Двічі брав шлюб. Першою дружиною Самчука була фармацевт М. Зоц-Рахуба (1909–1994), другою — актриса Т. Прахова (1903–1990).
Похований на цвинтарі святого Володимира в м. Оквіллі, поблизу м. Торонто.
Творчість
Перше оповідання «На старих стежках» надруковано 1926 у журналі «Наша бесіда». Активно співпрацював із часописами «Літературно-науковий вісник», «Сурма», «Український націоналіст» тощо.
Літературне визнання принесла трилогія «Волинь» (1932–1937). Досвід роботи в націоналістичному підпіллі описав у неопублікованому романі «Саботаж УВО», який завершив 1931. Серед інших відомих праць — романи «Марія» (1934), «Гори говорять» (1934), «Кулак» (1937), «Юність Василя Шеремети» (1946–1947), «На твердій землі» (1967) та ін.
Автор трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948), «Темнота» (1957), «Втеча від себе» (1982).
Твори Самчука перекладено англійською, німецькою, французькою, польською та хорватською мовами.
Нагороди і визнання
Здобув премію Львівського товариства письменників і журналістів імені І. Франка (1934).
1980 редакція російського журналу «Сучасник» (м. Торонто) висунула кандидатуру Самчука на Нобелівську премію в галузі літератури.
Діють Тилявський районний літературно-меморіальний музей У. Самчука (с. Тилявка, Тернопільська область), музей у Дерманській гімназії (с. Дермань Друга, Рівненська область), літературний музей (м. Рівне) тощо. Ім’ям Самчука названо вулиці в містах Рівному, Луцьку, Тернополі, Білій Церкві тощо.
2005 у містах Рівному, Здолбунові відкрито пам’ятники Самчуку. Меморіальні дошки встановлено в містах Рівному, Городку та ін.
Оповідання, новели
- Збірка «Месники» (1932)
- Збірка «Віднайдений рай» (1936)
Романи
- Волинь (1932–1937)
- Гори говорять! (1934)
- Марія (1934)
- Кулак (1937)
- Дермань [незакінч.] (1944)
- Юність Василя Шеремети (1946–1947)
- Ост: у 3 томах:
Морозів хутір (1948)
Темнота (1957)
Втеча від себе (1982)
- Сонце з Заходу (1949)
- Чого не гоїть огонь (1959)
- «Генерал Тарас» [незакінч.] (1962)
- «На краю часу» ([1963])
- На твердій землі (1967)
Драми
- «Слухайте! Слухайте! Говорить Москва!» (1930)
- Жертва пані Маї [незакінч.] (1940)
- Шумлять жорна (1947)
- Повій, вітре ([1948–1949] — про життя українських емігрантів у Канаді; незнайдена)
Документальна проза
- П’ять по дванадцятій (1954)
- На білому коні (1956)
- На коні вороному (1975)
- Живі струни (1976)
- Планета Ді-Пі (1979)
- Слідами піонерів (1979)
Переклади іншими мовами
- Ułas Samczuk. Wołyń. Tłumaczenie: Tadeusz Hollender; przedm.: Ksawery Pruszyński. Warszawa: Towarzystwo Wydawnicze «Rój». 1938. 331 s. (польськ.).
- Ułas Samczuk. Wołyń. Tłumaczenie: Tadeusz Hollender. Biały Dunajec — Ostróg 2005, Wydawnictwo «Wołanie z Wołynia». 331 s. (польськ., передрук wyd. 2).
- Ulas Samčuk. Za zemlju. Prevoditelj: Ivan Vanjčik, Stanko Gašparović. Zagreb: Izdanje Savremene biblioteke. 1941. 283 str. (хорватс.).
- Oulasse Samtchouk. Où va la rivière? Traduit de l'ukrainien:?. Liége: Solédi, 1948. 334 p. Collection Bibliothèque Internationale № 3. (фр.).
- Oulas Samtchouk. Mariya. Traduit de l'ukrainien: Л. Шульгин та Русана; préface de René Arcos. Paris : Éditions du Sablier. 1955. 152 p. (фр.).
Неопубліковані твори
- Саботаж УВО: роман (1931)
- Сонце з Заходу: роман (1949)
- На краю часу: роман ([1963])
Твори
- Гори говорять. Чернівці : Societatea Tipografica, 1934. 164 с.
- Марія. Львів : [б.в.], 1934. 144 с.
- Волинь : у 3 ч. Львів : [б. в.], 1936–1937.
- Дермань. Рівне : Волинські обереги, 2005. 120 с.
- Юність Василя Шеремети. Рівне : Волинські обереги, 2005. 326 с.
- Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941–1943 років / Упоряд. А. Жив’юк. *Рівне : Рівненська друкарня, 2008. 456 c.
- Вибрані твори. Харків : Ранок, 2009. 238 c.
- Кулак. Месники. Віднайдений рай: Роман, оповідання, новели. Дрогобич : ВФ «Відродження», 2009. 488 с.
- Ост : у 3 т. Харків : Фоліо, 2019.
- Репортажі з Карпатської України. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2019. 256 с.
Література
- Волинські дороги Уласа Самчука / Упоряд. Я. Поліщук. Рівне : Азалія, 1993. 108 с.
- Улас Самчук: До 90-річчя від дня народження письменника / Упоряд. Я. Поліщук. Рівне : Азалія, 1994. 106 с.
- Жив’юк А. Між Сциллою політики і Харибдою творчості: Громадсько-політичний портрет Уласа Самчука. Рівне : Ліста-М, 2004. 184 с.
- Павлюк І. Улас Самчук і преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1937—2000 років // Слово і час. 2005. № 7. С. 61–65.
- Улас Самчук: художнє осмислення української долі в XX столітті. Рівне : Волинські обереги, 2005. 348 с.
- Чернихівський Г. Улас Самчук: сторінки біографії. Тернопіль : Збруч, 2005. 245 с.
- Руснак І. Художня історіософія Уласа Самчука. Вінниця : ДП «ДКФ», 2009. 368 с.
- Артемова Ю. І. Мовна особистість Уласа Самчука на тлі епохи // Література та культура Полісся. Серія: Філологічні науки. 2018. Вип. 93. С. 153–162.
Додатково
Твори
Твори Уласа Самчука на «Diasporiana», зовнішнє посилання: [1]
Відео
Улас Самчук / Програма «Велич особистости» • 52 студія // 2015. Зовнішнє посилання: [2]
Аудіокниги
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Руснак І. Є. Самчук, Улас Олексійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Самчук, Улас Олексійович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
