Симоненко, Василь Андрійович
Симоне́нко, Васи́ль Андрі́йович (псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон; 08.01.1935, с. Біївці, тепер Лубенського району Полтавської області, Україна — 13.12.1963, м. Черкаси, тепер Україна) — письменник, журналіст. Писав українською мовою.
|
Симоненко, Василь Андрійович | |
|---|---|
| Псевдоніми | В. Щербань, С. Василенко, Симон |
| Народження | 08.01.1935 |
| Місце народження | Біївці |
| Смерть | 13.12.1963 |
| Місце смерті | Черкаси |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Напрями діяльності | літературна творчість, журналістика |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Національна премія України імені Тараса Шевченка (1995) |
Життєпис
1952 закінчив середню школу із золотою медаллю в с. Тарандинцях Лубенського району Полтавської області. Того ж року вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
1957–1960 працював у газеті «Черкаська правда», 1960–1963 — у газеті «Молодь Черкащини». У цей час також писав вірші. Був активним учасником Клубу творчої молоді (м. Київ). Від 1962 — член Спілки письменників України.
Працював у комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів, здійснених органами НКВС. 1962 разом з А. Горською та Л. Танюком виявив місця масових поховань на Лук’янівському (м. Київ) і Васильківському (м. Васильків) цвинтарях, а також у с. Биківні. Після цього потрапив під нагляд КДБ.
1962 був заарештований та побитий працівниками міліції, що (на думку друзів поета) стало причиною його смерті. За офіційною версією Симоненко помер від онкологічного захворювання.
Творчість
Єдина прижиттєва збірка поезій «Тиша і грім» вийшла друком 1962.
У 1964 опублікована збірка «Земне тяжіння», за яку Симоненка посмертно висунули на здобуття Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (однак нагороду отримав М. Бажан).
Серед творів:
- збірки поезій «Тиша і грім» (1962), «Земне тяжіння» (1964), «Берег чекань» (1965), «Лебеді материнства» (1981);
- збірки новел і гуморесок «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992);
- казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964);
- щоденник «Окрайці думок» (1965) тощо.
Визнання
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1995, посмертно).
Діє Черкаський літературно-меморіальний музей В. Симоненка.
Іменем поета названо школу в м. Черкасах. Також на його честь засновано декілька відзнак, зокрема Всеукраїнську літературну премію імені Василя Симоненка і журналістську премію (обидві — 2012).
Твори
- Симоненко Василь. Вибрані твори / Упоряд. А. і Д. Ткаченків. Серія «Шістдесятники». 4-те вид. Київ : Смолоскип, 2017. 852 с.
- Симоненко Василь. Задивляюсь у твої зіниці. Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2019. 208 с.
Література
- Ткаченко А. О. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. Київ, 1990. 310 с. Буряченко С. Я. Крізь болотну тишу — до весняного грому. Київ, 2001. 124 с.
- Коваль В. К. Серце моє в колючому дроті: Есе. Спогади. Документи. Київ, 2005.703 с.
Відео
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Симоненко, Василь Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Симоненко, Василь Андрійович (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
