Томашівський, Степан Теодорович
Томашівський, Степан Теодорович (09.01.1875, с. Купновичі, тепер Самбірського району Львівської області, Україна — 21.12.1930. м. Краків, тепер Польща) — історик, представник державницького напряму української історіографії, публіцист, політик, дійсний член (1899) та голова (1913–1915) Наукового товариства імені Шевченка.
|
Томашівський, Степан Теодорович | |
|---|---|
| Народження | 09.01.1875 |
| Місце народження | Купновичі |
| Смерть | 21.12.1930 |
| Місце смерті | Краків |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Місце діяльності | Львів, Берлін |
| Напрями діяльності | історія, політика |
| Традиція/школа | державницький напрям |
Життєпис
1895 закінчив Самбірську гімназію, вступив на філософський факультет Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). 1900–1906 — вчитель історії, латинської, грецької та німецької мов у гімназіях міст Перемишля і Бережан. 1906 став викладачем львівської академічної гімназії. Учень М. Грушевського, лідер його львівської школи. Разом з І. Франком, В. Гнатюком входив до так званої фамілії М. Грушевського, що здійснювала керівництво HТШ. Референт друкарні, багаторічний член Виділу (Управи) HTШ.
1904 за дослідження «Народні рухи в Галицькій Русі 1648 р.» Томашівський здобув диплом доктора філософії. Від 1910 — доцент історії Австро-Угорщини у Львівському університеті.
Згодом був в опозиції до М. Грушевського (один з організаторів), яка вплинула на його відставку з посади голови НTШ. Упродовж 1913–1915 Томашівський очолював товариство, був головним редактором «Записок Наукового товариства імені Тараса Шевченка» (116–124 томи).
1914–1918 — член Бойової управи Українських січових стрільців. У листопаді 1918 — лютому 1919 — радник делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції (1919–1920). У 1920 очолював дипломатичну місію ЗУНР у м. Лондоні.
У 1921–1925 мешкав у м. Берліні, співпрацював із гетьманським рухом. У той час також займався журналістикою. Редактор «Українського слова» (1924), «Літопису політики, письменства й мистецтва» (1925–1926) та часопису «Політика». Позаштатний професор Українського наукового інституту в м. Берліні (1927–1930).
У 1926 вчителював у м. Львові. Провідний публіцист консервативної газети «Нова зоря». 3 1928 був доцентом історії України в Ягеллонському університеті.
Діяльність
Томашівський належав до консервативно-клерикального напряму суспільно-політичної думки, разом із В. Липинським вважається співтворцем державницької школи в українській історіографії. Автор праці «Українська історія. Старинні і середні віки» (1919).
Після 1907 орієнтувався на політику, яку сповідував М. Грушевський. За Першої світової війни й після неї був прихильником самостійницької політики Галичини та побудови держави на теренах Західної України.
На відміну від М. Грушевського розглядав Галичину, а не всю Україну, спадкоємицею держави Данила Галицького, а Галицько-Волинське князівство — першою власне українською державою. Підкреслював визначальне значення греко-католицької церкви для західноукраїнського суспільства.
Вважається одним зі співзасновників Української національно-демократичної партії.
Член Української християнської організації. Творець ідеологічної платформи Української католицької народної партії (1930).
Автор близько 50 великих праць, понад 500 рецензій, 100 публіцистичних статей.
Праці
- Матеріали до історії Хмельниччини. «ЗНТШ», 1896, т. 14.
- Народні рухи в Галицькій Русі 1648 р. «ЗНТШ»,1898, т. 23–24.
- Причинки до історії Мазепинщини. «ЗНТШ»,1908, т. 81.
- Угорщина і Польща на початку ХVIII ст. «ЗНТШ», 1908, т. 83.
- Мазепа і австрійська політика. «ЗНТШ», 1909, т. 92.
- Етнографічна карта Угорської Руси. В кн.: Статьи по славяноведению. Вып. 3. СПб., 1910.
- Церковний бік української справи. Відень, 1916.
- Ватиканські матеріали до історії України: Т. 1: Донесення римських нунціїв про Україну 1648– 1657 р. // Жерела до історії України-Русі, т. 16. Львів, 1919.
- Українська історія: Нарис I: Стародавні і середні віки. Львів, 1919.
Література
- Крип’якевич І. Степан Томашівський // ЗНТШ. 1931. № 51.
- Халак Н. Степан Томашівський: початки наукової та громадсько-політичної праці до 1911 р. // Україна в минулому. Вип. 2. Київ—Львів, 1992.
- Швагуляк М. Степан Томашівський і західноукраїнський консерватизм: від ідеологічного гурту до політичної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 1997.
- Бортняк Н. Наукова спадщина й громадсько-політична діяльність Степана Томашівського: істоpiографія та джерела // Молода нація. 2000. № 4.
- Халак Н. Степан Томашівський – науковець і політик // Historians. 01.02.2013. URL: http://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/565-nadiia-khalak-stepan-tomashivskyi-naukovets-i-polityk
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Томашівський, Степан Теодорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Томашівський, Степан Теодорович (дата звернення: 28.04.2024).
Оприлюднено: 10.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
