Уртит

Урти́т (від Луявр-Урт — саамської назви місця знахідки — Ловозерського гірського масиву, Кольський півострів, Росія), нефеліноліт лейкократовий — повнокристалічна лейкократова плутонічна гірська порода лужного ряду родини ультраосновних фоідалітів.

Уртит

Історична довідка

Уперше уртит описав у 1896 геолог, дослідник Кольського півострова В. Рамзай (1865–1928; тепер Фінляндія).

Характеристика

Мінеральний склад (%): нефелін (70–90), клінопіроксен (10–20); другорядні мінерали: титаномагнетит, апатит та ін. Вторинні мінерали (содаліт, канкриніт, егірин або егірин-авгіт та ін.) можуть складати до 50 %. Структура крупно-, середньозерниста, іноді пегматоїдна, гіпідіоморфнозерниста. Текстура масивна, рідше — такситова. Колір — світло-сірий, світло-зелений, зеленувато-сірий.

Середній хімічний склад (% мас): SiO2 — 43,71; TiO2 — 0,58; Al2О3 — 26,63; Fe2O3+FeO — 3,53; MgO — 1,69; CaO — 5,02; Na2O — 13,22, K2О — 4,08. Утворює самостійні інтрузиви площею 0,1–2 км2. Є складником комплексних масивів, де асоціює з лужними габроїдами і нефеліновими сієнітами або ультраосновними породами і карбонатитами.

Різновиди

У залежності від мінерального складу виокремлюють різновиди уртиту:

  • за вмістом піроксенів — діопсидовий, егіриндіопсидовий, фасаїтовий ;
  • за домішками другорядного мінералу — евдіалітовий, полевошпатовий.

Поширення. Використання

Рідкісна гірська порода. Трапляється у вигляді невеликих, часто листових тіл серед інших лужних порід. Виявлений у Росії (Кольський півострів, Східний Сибір), Середній Азії, Гренландії, Східній Африці та ін. З уртитом пов'язані родовища апатиту, титано-ніобієвих руд. Комплексна сировина у виробництві глинозему, цементу, соди, скла, фарфору, поташу, сульфату калію. Використовують для отримання штучного корунду.

Література

  1. Ramsay W. Urtit, ein basisches Endglied der Augitsyenit-Nephelinsyenit-Serie // Geologiska Föreningen i Stockholm Förhandlingar. 1896. Vol. 18. Is. 6. P. 459–468. URL: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/11035899609445459
  2. Le Bas M. J. IUGS Reclassification of the High-Mg and Picritic Volcanic Rocks // Journal of Petrology. 2000. Vol. 41. Is. 10. P. 1467–1470.
  3. Deer W., Howie R., Zussman J. Rock-forming Minerals : in 5 vol. 2nd ed. London : Geological Society, 2001. Vol. 4A. 972 p.
  4. Igneous Rocks. IUGS Classification and Glossary of Terms / Ed. by R. W. Le Maitre, A. Streckeisen, B. Zanettin et al. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 236 p.
  5. Blatt H., Tracy R., Owens B. Petrology: Igneous, Sedimentary, and Metamorphic. 3rd ed. New York : W. H. Freeman, 2006. 530 p.
  6. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Уртит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Уртит (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.11.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

]]


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶