Ушинський, Костянтин Дмитрович
Уши́нський, Костянти́н Дми́трович [02.03. або 03.03.1824, за іншими даними — 1823, хутір Богданка, тепер село Шосткинського району Сумської області, Україна (за іншою версією — м. Тула, тепер РФ) ― 04.01. або 05.01.1871, м. Одеса, тепер Україна; похований у м. Києві] ― педагог, основоположник наукової педагогіки й народної школи, автор праць із теорії та історії педагогіки, підручників для початкового навчання, громадський діяч.
|
Ушинський, Костянтин Дмитрович | |
|---|---|
| Народження | 02.02.1824 |
| Місце народження | Богданка |
| Смерть | 04.01.1870 |
| Місце смерті | Одеса |
| Напрями діяльності | педагогіка |
Зміст
Життєпис і діяльність
Походив з незаможної родини дрібномаєтного дворянина, ветерана Вітчизняної війни 1812. Батько — Дмитро Ушинський — відпустив селян на волю ще до селянської реформи 1861. Мати — Любов Степанівна Гусак-Капніст — походила з родини українського письменника В. В. Капніста; опікувалася початковою освітою й вихованням сина, культивувала любов до української мови та культури. Мати померла, коли Костянтину було 11 років.
Середню освіту здобув у Новгород-Сіверській гімназії (1840).
1844 закінчив із відзнакою юридичний факультет Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова).
Світогляд К. Ушинського формувався під впливом європейської та російської філософської думки, революційних подій 1840–1850-х. Володів українською, грецькою, латинською, англійською, російською та ін. мовами.
Протягом 1846–1849 працював професором Ярославського Демидовського юридичного ліцею (тепер Ярославський державний університет імені П. Г. Демидова, РФ). Був надзвичайно популярним серед студентів викладачем, його лекції вирізнялися самостійністю мислення та майстерністю викладу. В умовах посилення політичної реакції в Росії (внаслідок революційних подій 1848 у Західній Європі) викладання юридичних і політичних наук перебувало під особливим контролем. К. Ушинський рішуче протестував проти принизливого поліційного нагляду над вищою школою, за що був звільнений з роботи.
Через скрутне матеріальне становище погодився обійняти посаду нижчого урядовця в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ у м. Санкт-Петербурзі, де працював у 1849–1855. За різкий відгук про начальника, графа Д. А. Толстого (1823–1889, Росія), був звільнений. Деякий час працював журналістом, зокрема в журналі «Сучасник» («Современник»): писав статті, перекладав наукову й художню літературу.
1851 одружився з подругою дитинства, Надією Дорошенко, яка походила з українського гетьманського роду Дорошенків. У шлюбі мали п’ятьох дітей.
1854–1859 ― викладач, а згодом інспектор Гатчинського сирітського інституту.
1859–1862 ― інспектор Смольного інституту шляхетних дівчат у м. Санкт-Петербурзі. На цій посаді проявив себе як ефективний реформатор: знищив поділ на «благородний» і «міщанський» відділи, запровадив семирічний термін навчання, нові навчальні плани, ввів нові предмети ― природознавство та фізику, відкрив школу грамоти для покоївок, запросив на роботу нових учителів, започаткував викладання предметів рідною мовою тощо. Проте, всі його прогресивні починання розцінили як зневагу до традицій Росії.
Зазнавав переслідувань практично впродовж усього життя, оскільки офіційна влада не сприймала його демократичних педагогічних ідей. За сфабрикованим доносом в січні 1862 Ушинського звільнили з посади. Наслідком душевних переживань стала хвороба, через що був змушений виїхати до Швейцарії на лікування. У подальшому займався лише науково-методичною діяльністю.
Протягом 1862–1867 мешкав у Швейцарії, де вивчав народну школу, вчительські семінарії, жіночі заклади освіти. Там написав головні педагогічні твори.
Повернувся до України; помер у м. Одесі. Похований у Видубицькому монастирі у Києві, на березі р. Дніпра.
Праці
Вже у першій педагогічній статті «Про користь педагогічної літератури» (1857) автор зосередив увагу на таких соціально-педагогічних проблемах, як народність виховання, залежність школи від умов суспільного розвитку, значення громадської ініціативи в розвитку народної освіти й відповідальності педагогічної науки перед суспільством. Порушив низку теоретичних проблем: наукові основи педагогіки, співвідношення педагогічної теорії та практики, місце й роль виховання в педагогічному процесі, педагогічна майстерність тощо.
Згодом публікуються інші праці вченого: «Три елементи школи» (1857), «Про народність у суспільному вихованні» (1857), «Про заходи поширення освіти через грамотність» (1857) та ін. Ці статті зробили Костянтина Ушинського відомим і популярним педагогом.
Головні педагогічні твори: «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології» (перший том вийшов у м. Санкт-Петербурзі 1868, другий у 1869; розпочав роботу над третім томом, «Педагогічною антропологією», який так і не встиг завершити), «Листи із Швейцарії»; відомі підручники «Рідне слово», «Посібник з викладання за “Рідним словом”», «Дитячий світ». Написав кілька десятків статей, присвячених проблемам педагогічної психології.
«Педагогічна антропологія» ― так і невтілений задум завершальної книги тритомника ― складається з двох великих частин: «Частина фізіологічна» і «Частина психологічна». У ній автор обґрунтував предмет, закономірності, принципи педагогіки. Дослідив фізіологічні закони діяльності людського організму й психічні явища, ними зумовлені, із чіткою педагогічною метою ― знайти резерви виховання та розширити сферу його впливу. Ця фундаментальна праця стала підсумком попередніх педагогічних шукань ученого й мала віхове значення для подальшого розвитку педагогічної науки.
Підручник «Рідне слово» перевидавався 150, а «Дитячий світ» ― 70 разів, ними користувалися учні й учителі не лише України, а й Болгарії, Польщі, Росії, Словаччини, Чехії.
Визнання
Педагогічну спадщину Костянтина Ушинського відносять до найзначущих внесків у вітчизняну педагогічну науку. Квінтесенцією його педагогічної концепції є ідея про нерозривний зв’язок філософських поглядів і теоретичних педагогічних положень, мету виховання як підготовку людини до життя, праці.
Педагог надавав великого значення праці в психічному й фізичному розвитку людини, вважав її важливим чинником морального виховання. Він створив цілісну дидактичну систему, розкрив загальні умови навчання й виховання дітей, принципи добору змісту освіти, основні шляхи та засоби розвивального навчання, був прихильником класно-урочної системи та вважав урок основною ланкою освітнього процесу.
Уперше теоретично й практично довів ефективність звукового, аналітико-синтетичного методу навчання грамоті; розробив і науково обґрунтував основи початкового навчання та виховання дітей. Одним із перших сформулював ідею народності в педагогіці, подав її як головний складник виховної системи. В основі такої ідеї ― переконаність у праві кожного народу мати школу рідною мовою, побудовану на народних традиціях. І хоча педагог не заперечував значення історичного досвіду інших народів, проте вимагав, щоб засвоєння його було підпорядковане принципу народності. Порушив проблему ролі вчителя в суспільстві та його професійної майстерності.
На ідеях Костянтина Ушинського розвивалася педагогіка не тільки України, а й багатьох інших країн. Його творча спадщина поцінована у світовому педагогічному просторі.
На честь К. Ушинського у м. Києві було названо вулицю (1957), встановлено пам’ятник (1974, скульптор О. Скобліков, арх. А. Іващенко). Ім’я педагога було надано 1945 Одеському педагогічному інституту (тепер Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського). На честь Костянтина Ушинського також названі вулиці в багатьох містах України (Вінниці, Донецьку, Івано-Франківську, Керчі, Чернігові тощо) й Росії, освітні установи (школи, коледжі, гімназії), педагогічні бібліотеки та ін.: встановлено меморіальні дошки.
Додатково
1870, за порадою лікарів, К. Ущинський вирушив до Криму лікувати хворі легені. Провів у Криму літо. Вирішив остаточно оселитися з родиною в м. Києві. Цього ж року його спіткало тяжке горе. На полюванні через нещасний випадок загинув старший син — 18-річний Павло. Від тяжких страждань здоров’я Костянтина Дмитровича знову погіршало. Лікарі наполягали на ще одній поїздці до Криму. Дорогою Ушинський застудився, захворів на запалення легенів і змушений був зупинитися в м. Одесі, де й помер на 47 році життя, правлячи рукопис «Педагогічної антропології». Смерть великого педагога схвилювала освітянську громадськість Одеси. Народні вчителі, учні народних шкіл провели труну з його тілом до залізничної станції.
На могилі Костянтина Ушинського встановлено мармурову плиту з епітафією, автором якої був П. Тичина.
Праці
- Человек как предмет воспитания. Москва : Фаир-Пресс, 2004. 574 с.
- Моя система воспитания. О нравственности. Москва : АСТ, 2018. 572 с.
У к р. п е р е к л. —
- Про сімейне виховання. Київ : Радянська школа, 1974. 151 с.
- Вибрані педагогічні твори : в 2 т. Київ : Радянська школа, 1983.
Література
- Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги / За ред. А. М. Бойко. Київ : Професіонал, 2004. 576 с.
- Березівська Л. Д. Ушинський Костянтин Дмитрович // Українська педагогіка в персоналіях : у 2 кн. Київ : Либідь, 2005. Кн. 1: X–XIX ст. С. 284–292.
- Ідеї К. Д. Ушинського в контексті сучасної педагогічної науки та освіти: 1991–2009 рр. (до 185 річчя від дня народження). Одеса : [б. в.], 2010. 124 с.
- Аймедов К. В., Бабієнко В. В., Бабієнко В. А. та ін. Загальна педагогіка та історія педагогіки. Київ : Слово, 2014. 352 с.
- Ушинський Констянтин Дмитрович (02.03.1823 – 23/24.12.1870) // Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського. URL: https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/10904-2/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Березівська Л. Д. Ушинський, Костянтин Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ушинський, Костянтин Дмитрович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
