Дидактика
Дида́ктика (від грец. διδαϰτιϰός — повчальний, з грец. διδάσϰω — вчити, навчати) — галузь педагогіки, яка розробляє теорію навчання й освіти. Науково обґрунтовує зміст освіти; методи, форми, принципи організації навчання; досліджує закономірності процесу навчання, освіти й самоосвіти дітей, молоді, дорослих з метою всебічного розвитку особистості, досягнення навчально-виховних цілей.
Зміст
Історична довідка
Термін «дидактика» увійшов до обігу в німецькомовному гуманістичному середовищі 17 ст., завдяки працям В. Ратке, Й. Штурма, К. Гельвіга (1581–1617; Німеччина), Й. Юнга.
Статус науки дидактика отримала завдяки працям педагога Я. А. Коменського, який у книзі «Велика дидактика» («Didactica magna», укладена до 1638, вперше видана 1657) виклав основні принципи навчання і форми його організації. Коменський запропонував, зокрема, класно-урочну систему навчання, поділ учнів на класи, структурував навчальний час за роками, чвертями, щоденними заняттями з перервами, започаткував предметну систему викладання за певними програмами і підручниками, висунув пропозицію підсумкових іспитів у кінці навчального року. З доробком педагога пов’язують також ідею навчання дітей рідною мовою, концепцію професіоналізму вчителів, визначення критеріїв педагогічної майстерності.
Подальший розвиток теорія освіти і навчання отримала у працях Й. Г. Песталоцці (прагнув поєднати навчання з продуктивною працею, обґрунтував роль чуттєвого сприйняття у навчанні), Й. Ф. Гербарта (концепція виховувального навчання), Г. Спенсера (теорія активного навчання, єдності навчання, пізнання і творчості).
В Україні помітним внеском у розвиток дидактики стала культурно-просвітницька діяльність О. Духновича. Педагог укладав підручники для народних шкіл; його праці «Книжица читальная для начинающих» (1847; Будапешт), «Сокращенная грамматика письменного русского языка» (1853; Буда), «Народная педагогия» (1857; Львів) та ін. сприяли відкриттю на Закарпатті понад 70 початкових шкіл.
Цілісну дидактичну систему розробив К. Ушинський. Діяч обстоював право кожного народу на школу з рідною мовою навчання, визначив основні шляхи і засоби розвивального навчання, з урахуванням вікових і психологічних особливостей дітей.
Значущим є доробок Б. Грінченка — автора кількох підручників, «Української граматки: до науки читання й писання» (1907, Київ), 4-томного словника української мови (1907–1909, Київ). Попри заборону царського уряду, педагог викладав у школах українською мовою.
Знаним дидактиком-практиком 20 ст. був вітчизняний педагог В. Сухомлинський, який розвинув ідею розумового виховання дитини під час навчання та практичної діяльності.
В історію вітчизняної педагогіки, дидактики національного виховання увійшли імена Г. Ващенка, М. Драгоманова, А. Макаренка, М. Костомарова, С. Русової та ін.
Об’єкт і предмет
Дидактика належить до системи гуманітарних загальнолюдських знань, має міцні взаємозв’язки з багатьма науками. Найтісніше пов’язана з філософією, соціологією, політологією, педагогічною психологією, логікою, фізіологією людини, кібернетикою та їхніми конкретними методиками.
Об’єкт дидактики — навчально-виховний процес у закладі освіти, його цілі, зміст, методи і форми організації, технології та результати.
Предмет дидактики — загальна теорія навчання всім дисциплінам.
Основні категорії дидактики: викладання, навчання, учіння, освіта, мета освіти, зміст освіти, методи навчання, прийоми навчання, форми навчання, види організації навчання, педагогічні технології, знання, навички, вміння тощо.
Головні принципи
До основних дидактичних принципів відносять:
- принцип спрямованості навчального процесу: полягає у визначенні для кожного заняття трьох взаємопов’язаних цілей — освітньої, виховної та розвивальної в структурі заняття, формах і методах викладу;
- принцип науковості: полягає у такому доборі матеріалу, який відповідав би структурній побудові та досягненням сучасної науки й навчального предмета;
- принцип системності і послідовності: дотримання вимоги викладу і вивчення матеріалу за висхідною, тобто від простого — до складного, від нижчого — до вищого, від попереднього — до наступного;
- принцип доступності, дохідливості викладання;
- принцип активності й свідомості навчання: формування свідомої мотивації в ставленні до навчання;
- принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок;
- принцип диференціації навчального процесу: передбачає дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їхнього загального розвитку, здібностей, умов і профілю освітнього закладу;
- принцип оптимізації навчально-виховного процесу тощо.
Додатково
Нерідко зміст дидактики метафорично окреслюють як відповідь на основні питання: для чого навчати? чому навчати? як навчити? як учитися?
Література
- Бахтіярова Х. Ш., Арістова А. В., Волобуєва С. В. та ін. Основи психології та педагогіки. Київ : Національний транспортний університет, 2008. 256 с.
- Левківський М. В. Історія педагогіки. 4-те вид. Київ : Центр учбової літератури, 2011. 190 с.
- Калашнікова Л. М., Жерновникова О. А. Педагогіка вищої школи у схемах і таблицях. Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2016. 260 с.
- Головенкін В. П. Педагогіка вищої школи. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського, 2019. 290 с.
- Бабушко С. Р., Галицька М. М., Рекун Н. М. Українські педагоги ХІХ ст.: внесок у сучасну педагогіку // Педагогічна освіта: теорія і практика. 2021. № 30. С. 58–99. URL: http://pedosv.kpnu.edu.ua/article/view/234489
- Хмельницька О. С. Педагогіка. Історія педагогіки. Переяслав : Домбровська Я. М., 2021. 222 с.
- Кулішов В. С. Дидактика вищої школи. Біла Церква : БІНПО ДЗВО «УМО» НАПН України, 2022. 142 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кожедуб О. В. Дидактика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дидактика (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
