Шумпетер, Йозеф Алоїз
Шумпе́тер, Йо́зеф Алої́з (нім. Schumpeter, Joseph Alois; 08.02.1883, м. Тріші, тепер м. Тршебич, край Височіна, Чехія — 08.01.1950, м. Солсбері, штат Коннектикут, США) — економіст, соціолог, історик економічної думки, автор теорії капіталістичного розвитку та підприємництва.
|
Шумпетер, Йозеф Алоїз (Schumpeter, Joseph Alois) | |
|---|---|
| Народження | 08.02.1883 |
| Місце народження | Тршебич |
| Смерть | 08.01.1950 |
| Місце смерті | Солсбері |
| Alma mater | Віденський університет |
| Напрями діяльності | економіка, соціологія, економетрика, політика |
| Традиція/школа | Історична школа економіки, Лозаннська школа |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї власника текстильної фабрики. У 4-річному віці втратив батька. Вважав себе етнічним німцем, попри чеське походження прабатьків.
1893 переїхав з матір’ю до м. Відня.
Навчався 1893–1900 у закритому віденському ліцеї Терезіанума; 1901–1906 — на факультеті права та політичних наук Віденського університету під керівництвом О. фон Бем-Баверка.
Отримав ступінь доктора філософії (1906).
1909–1911 — професор економіки у Чернівецькому університеті імені Франца Йозефа (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича); 1911–1918 — в Університеті м. Граца.
1918 був членом комісії приватизації Ради народних депутатів Німеччини.
Міністр фінансів Австрії (1919–1920). Запропонував податок на капітал як спосіб погашення військового боргу.
Президент приватного банку «Бідерманн» (нім. «Biedermann»; 1921–1924). Після його банкрутства повернувся до академічної діяльності. 1925–1932 очолював кафедру економіки Боннського університету; одночасно 1927–1930 — професор Гарвардського університету, 1931–1932 — професор Токійського коледжу торгівлі.
Переїхав 1932 до США. 1939 отримав громадянство США.
Президент Економетричного товариства (1940–1941) та Американської економічної асоціації (1948–1950).
Наукова діяльність
Економічна динаміка та зростання
Вивчав проблеми динамічного розвитку економіки. Економічний розвиток, на його думку, заснований на поширенні інновацій у різних сферах господарського життя: винахід нових продуктів з якісно новими властивостями, нових засобів виробництва (технологій), відкриття нових ринків збуту товарів або робочої сили, залучення нових джерел сировини, зміни в організації та структурі підприємств. Економічному розвитку протистоїть традиційне мислення та стереотипи, усталена і звична поведінка.
Висновував, що економічне зростання є циклічним. У першій фазі економіка виходить зі стану рівноваги завдяки масовим інноваціям підприємців. У другій — переходить у стан рівноваги аж до відновлення процесів інновацій. Рушійною силою економічного розвитку є інвестиції в основний капітал. Важливу роль у цьому процесі відводив кредиту, який є умовою залучення новаторами-підприємцями до економічного обороту додаткових ресурсів і реалізації нововведень.
Підприємці та творче руйнування
Розглядав підприємців як головних суб’єктів економічних інновацій, для яких характерні прагнення до нововведення, ініціативність, готовність ризикувати, віра у власні сили, відчуття незалежності. Діяльність підприємців є революційною, з нею пов’язане «творче руйнування» — процес, коли нові ідеї, якісно кращі технології та вироблені за їхньою допомогою товари витісняють попередні. Творче руйнування порушує економічну рівновагу, оновлює економічні структури капіталізму, спричиняє прогрес і покращення рівня життя всіх членів суспільства.
Аналізував історію капіталізму як історію творчого руйнування:
- фабрики зруйнували кустарне (ручне) виробництво;
- гужовий транспорт витіснено автомобілями;
- гасові лампи стали непотрібними через винахід електричного світла тощо.
Нові винаходи уможливлюють економічний прогрес.
Монополія і конкуренція
Убачав можливим позитивну взаємодію монополії та конкуренції як чинника економічного прогресу. Монополії, на його думку, мають найкращі умови для зниження витрат виробництва і підвищення якості продукції за рахунок величезних ресурсів та можливостей здійснення управлінських, організаційних, технічних інновацій. Ефективні монополії, конкуруючи між собою, забезпечують прибуток завдяки новаторській діяльності. Це є джерелом позитивної динаміки розвитку економіки та суспільства. Теорія Шумпетера протилежна ідеям, що вбачають у монополіях причини економічної стагнації та регресу.
Наукові дослідження
Автор близько 50 праць. Найвідоміші з-поміж них: «Сутність та основний зміст теоретичної політичної економії» (нім. «Das Wesen und der Hauptinhalt der theoretischen Nationalökonomie»; 1908), «Теорія економічного розвитку: дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотків і ділового циклу» (нім. «Die Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung: Eine Studie über Gewinne, Kapital, Kredit, Zinsen und den Konjunkturzyklus»; 1934), «Бізнес-цикли: теоретичний, історичний та статистичний аналіз капіталістичного процесу» (англ. «Business cycles: a theoretical, historical, and statistical analysis of the capitalist process»; 1939), «Капіталізм, соціалізм і демократія» (англ. «Capitalism, socialism and democracy»; 1942), «Економічна теорія та історія підприємництва» (англ. «Economic theory and entrepreneurial history»; 1949), «Історія економічного аналізу» (англ. «History of economic analysis»; 1954).
Нагороди та визнання
Почесний член Економетричного товариства (1940). 1986 створено Міжнародне товариство Йозефа Шумпетера (англ. International Joseph Alois Schumpeter Society, ISS). 1988 Товариство запровадило премію його імені Шумпетера, яку присуджують за інноваційні досягнення у сферах бізнесу, політики та економіки. 2001 засновано Інститут Шумпетера в м. Берліні. Президент Чехії В. Клаус 2004 відкрив музей Шумпетера у будинку, де учений народився в м. Тршебичі.
Додатково
- Серед студентів Шумпетера в Гарварді 1927–1930 були майбутні вчені — економіст і соціолог Р. Гейлбронер, лауреат Нобелівської премії з економіки Р. М. Солоу.
- 2019 премію премію імені Шумпетера отримав Дж. Сорос.
Праці
- Das Wesen und der Hauptinhalt der theoretischen Nationalökonomie. Leipzig : Duncker und Humblot, 1908. 626 p.
- Business Cycles: A Theoretical, Historical, and Statistical Analysis of the Capitalist Process : in 2 vol. New York : McGraw-Hill, 1939.
- Capitalism, Socialism, and Democracy. New York : Harper and Brothers, 1942. 381 p.
- Economic Theory and Entrepreneurial History // Change and the Entrepreneur: Postulates and the Patterns for Entrepreneurial History. Cambridge : Harvard University Pres, 1949. 200 p.
- History of Economic Analysis. London : Routledge, 1987. 1308 p.
- The Theory of Economic Development. An Inquiry into Profits, Capital, Credit, Interest, and the Business Cycle. London : Routledge, 2017. 255 p.
- У к р. п е р е к л. — Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія / Пер. з англ. В. Ружицький, П. Таращук. Київ : Основи, 1995. 528 с.
- Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу / Пер. з англ. В. Старка. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 242 с.
Література
- Allen R. L. Opening Doors: The Life and Work of Joseph Schumpeter : in 2 vol. New Brunswick; London : Transaction Publishers, 1991. Vol. 1. 314 p.
- Schumpeter J. A.: Critical Assessments / Ed. J. C. Wood. London; NewYork : Routledge, 1991. Vol. 1. 356 p.
- Andersen E. Sl. Joseph A. Schumpeter: A Theory of Social and Economic Evolution. Basingstoke; New York : Palgrave Macmillan, 2011. 272 p.
- Skousen M. The Making of Modern Economics: The Lives and Ideas of the Great Thinkers. 3rd ed. London; New York : Routledge, 2016. 500 p.
- Stolper W. Joseph Alois Schumpeter: The Public Life of a Private Man. Princeton : Princeton University Press, 2019. 400 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Черних Г. А., Єнін М. Н. Шумпетер, Йозеф Алоїз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шумпетер, Йозеф Алоїз (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
