Перегляд вихідного коду сторінки Анди

[[Файл:Льюльяйльяко.jpg|міні|праворуч|320пкс|Льюльяйльяко]]
'''А́нди''' — гірська система на заході Південної Америки, одна з найдовших і найвищих на Землі. 
Простягається від Карибського моря на Північ до [[Вогняна Земля|Вогняної Землі]] на Півдні Складчастий пояс Анд продовжується на Півночі — у Кордильєрах Центральної Америки, на Півдні — у вигляді підводних хребтів і гір Антарктичного півострова. Найвища вершина — г.&nbsp;Аконкагуа (6 962 м).
{{Рельєф
|Назва=Анди
|Тип=Гірська система
|Країни=Аргентина, Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Перу, Чилі
|Регіон=Південна Америка
|Найвища точка=Аконкагуа
|Найнижча точка=
|Ширина=
|Довжина=
|Площа=
}}
==Формування==
Згідно з концепцією тектоніки літосферних плит, Анд сформувалися при зіткненні [[Літосферні плити|літосферних плит]] Наска й Антарктичної із Заходу та Південноамериканської зі Сходу. Унаслідок процесу [[Субдукція|субдукції]] західної плити з важчою земною корою океанічного типу «занурилися» під Південноамериканську плиту. Ці [[тектонічні рухи]] тривають і нині. Анди утворилися в епоху [[Альпійська складчастість|альпійської складчастості]]. До альпійської складчастої споруди приєднані [[Мезозойська складчастість|мезозойські]] та, ймовірно, [[Герцинська складчастість|герцинські]] складчасті утворення, представлені дислокованими товщами вапняків, пісковиків і вулканогенних порід. У центральній частині Анд сформувалися великі внутрішні, а на східній периферії — зовнішні тектонічні прогини, з якими пов’язані поклади нафти й газу. 
==Корисні копалини==
Надра Анд багаті на металеві корисні копалини: [[мідь]], [[свинець]], [[цинк]], [[олово]], [[літій]] та [[срібло]]. Також відкриті родовища залізних і молібденових руд, [[Золото|золота]], гірничо-хімічної сировини ([[Селітра|селітри]], калійних солей), [[Каміння коштовне|коштовного каміння]] ([[Смарагд|смарагдів]], [[Аметист|аметистів]], [[Опал|опалів]]). Економіка країн, через які простягаються Анди, зокрема [[Чилі]], [[Перу]] й [[Болівія|Болівії]], побудована на експорті руд і металів. 
==Вулканічний пояс==
[[Файл:Анди.jpg|міні|праворуч|320пкс|Наслідки виверження вулкана Невадо-дель-Руїс, м. Армеро]]
Вулканічний пояс Анд є частиною Тихоокеанського вогняного кола. В Андах 204 [[Вулкан|вулкани]], з них 66 вивергалися в історичний час, з яких у 11 виверження були [[Експлозія (геологія)|експлозивними]]. Жодна із сучасних гірських систем не має такої кількості активних вулканів. Особливо небезпечними вважаються виверження вище снігової лінії, оскільки лава та гарячі гази швидко розтоплюють маси снігу й льоду. Виникають лахари — грязьові водно-кам’яні маси, що рухаються зі швидкістю до 60 км/год, найбільш руйнівні з усіх типів [[Сель|сельових потоків]]. 1985 за виверження вулкана Невадо-дель-Руїс лахари накрили міста Армеро та Чинчина (Колумбія), унаслідок чого загинуло понад 23 тис. осіб. Можливі сильні [[землетрус]]и, пов’язані з рухом тектонічних плит та окремих блоків за тектонічними розломами. 

Анди перетинають 5 [[Кліматична зона|кліматичних зон]]. 
[[Файл:Анди33.jpg|міні|праворуч|320пкс|Вулкан Котопахі, худ. Черч Фредерік Едвін, 1862. Детройтський інститут мистецтв]]
==Гірські пасма==
Загалом у горах виділяють 3 паралельні пасма: 
*Західне (Кордильєра-Окси-денталь); 
*Центральне (Кордильєра-Сентраль); 
*Східне (Кордильєра-Орієнталь). 

Вони зливаються в гірських вузлах чи навпаки розділяються глибинними розломами або річковими долинами на менші пасма. На території Колумбії простягаються всі 3 великі пасма. Висота Західного пасма становить 3500–4000 м, Центрального та Східного — 4600–5100 м (найвища точка — г. Рітакуба-Бланко, 5 410 м). Їх розділяють долини річок Каука й Магдалена. 

У межах Центральної Кордильєри є низка згаслих та активних вулканів, серед яких Невадо-дель-Уїла (5 365 м), Невадо-дель-Руїс (5 321 м), Невадо-дель-Толіма (5 726 м), Кумбаль (4 764 м); у межах Західних — Галерас (4 276 м). Серед вулканів в Еквадорі — згаслі Чімборасо (бл. 6 300 м) та Ільїнса (5 248 м); активні Котопахі (5 897 м), Тунгурауа (5 023 м) та Пічінча (4 784 м), розташований над столицею Кіто. 

У Колумбії в передгір’ях Анд також розташовані великі міста, як-от столиця [[Богота]], Медельїн, Манісалес. На Півночі материка, на кордоні Колумбії та Венесуели, Кордильєра-Оксиденталь розгалужується на 2 пасма, що огинають западину Маракайбо. Західна гілка — Сьєра-де-Періха, а східна — Кордильєра-де-Мерида, яка, повертаючи до [[Карибське море|Карибського моря]], утворює Венесуельське берегове пасмо (т. з. Приморські Анди). 

У Північних Андах добре виражена [[поясність висотна]]: до 1 200 м — тропічні ліси, плантації бананів та [[Цукрова тростина (Saccharum)|цукрової тростини]]; від 1 200 до 2 000 м — густі тропічні та субтропічні ліси, на вологих підвітряних схилах до 2 300 м — гірські дощові ліси (тьєрра темплада); від 2 300 до 3 900 м — мішані ліси, зарості чагарників та папороті, луки, плантації картоплі, троянди та інших квітів (тьєрра фріа). На висоті понад 3 900 м розташовані специфічні ландшафти парамо, що вирізняються багатою за видовим складом альпійською рослинністю. Вище — зона гірської тундри, снігів та [[льодовик]]ів. 

Центральні Анди займають значну територію Перу та Болівії. Виділяють 4 паралельні гірські системи: 
*Кордильєра-Негра; 
*Кордильєра-Бланка (з горами Уаскаран — 6 747 м, Гуантсан — 6 369 м, Чопікалкі — 6 354 м; вкриті льодовиковими шапками); 
*Кордильєра-Сентраль (з г. Асуангате — 6 350 м); 
*Коридильєра-Орієнталь, де пасма відособлені. 

Вони розділені глибокими повздовжніми річковими долинами Санти, Мараньйона та Уайяги. Останні дві прорізають Центральну та Східну Кордильєри, утворюють [[водоспад|водоспади]]. Набувши рис широких рівнинних річок, зливаються в межах [[Амазонська низовина|Амазонської низовини]]. В Андах, між Перу та Болівією, на висоті 3 800 м знаходиться велике і глибоке (до 281 м) оз. [[Тітікака]], улоговина якого має тектонічне походження.  У центральній частині гір розташоване високе плоскогір’я Альтиплано, яке обмежують Кордильєри-Оксиденталь (із Заходу) і пасма Кордильєри-Сентраль і Коридильєри-Реаль (зі Сходу). Високі гори блокують надходження вологого повітря, унаслідок чого всередині гірської системи сформувалися посушливі [[Аридний клімат|аридні]] високогірні регіони, відомі як Пуна. Однак у вологий сезон на Сході випадає 700–800 мм опадів. Попри відсутність дощів протягом 6–7 міс., тут поширена високотравна рослинність (місцева назва — халка). 
[[Файл:Пуна біля м. Пуно, Перу.jpg|міні|праворуч|320пкс|Пуна біля м. Пуно, Перу]]
Центральна і західна частина Пуни й Альтиплано — високогірна пустеля (3600–4000 м) із суворим кліматом: добовою амплітудою температур — до 30 °С, сильними вітрами й розрідженим повітрям. Річна кількість опадів — 50–150 мм. Розлогі улоговини зайняті солончаками — Салар-де-Уюні (10,5 тис. км2), Арисаро, Койпаса. У центрі одного з них розташоване солоне оз. Поопо (площа — 1,3 тис. км<sup>2</sup>, середня глибина — 1,5 м). Рівнини вкриті уламками гірських порід, білою чи рожевою сіллю. На межі Альтиплано знаходиться м. Ла-Пас, фактична столиця Болівії, що вважається найбільш високjгірною у світі (3 640 м над рівні моря). Від перуансько-чилійського кордону, між узбережжям Тихого океану і Кордильєрою-Домейко, більш ніж на 600 км вузькою смугою простягається пустеля [[Атакама]]. На Півдні від 23° пд. ш. домінує рельєф Центральної Кордильєри, якою проходить кордон між Чилі та Аргентиною. У її межах знаходяться гори Аконкагуа (6 962 м, найвища вершина Анд), Мерседаріо (6 720 м), а також вулкани Охос-ель-Саладо (6 887 м, найвищий вулкан у світі) і Льюльяйльяко (6 739 м). Паралельно до Центральної Кордильєри з боку Чилі простягнулася Берегова Кордильєра, відділена Центральною долиною. З боку Аргентини розташовані масиви Передкордильєри, далі на Схід — гірського пасма Сьєри-де-Фаматіна та Сьєри-де-Вільга. 

У Південних Андах  у нижньому висотному поясі ростуть ксерофітні чагарники, що зумовлено посушливим кліматом (у м. Сантьяго-де-Чилі опадів випадає 250 мм/рік), вище знаходиться зона вічнозеленої середземноморської рослинності, виноградники та плантації цитрусових, на висоті 1200–1800 м — мішані та хвойні ліси, 1800–2200 м — листяні ліси, понад 2 200 м до снігової лінії — альпійські луки й гірська тундра. Середні висоти Патагонських Андах на Півдні материка — від 3 000 до 3 200 м. Найвищою точкою є г. Сан-Валентин (4 058 м). У високогір’ях значні площі займають льодовики. У нижній частині гір субтропічний клімат змінюється помірним океанічним, річна кількість опадів сягає 4 000 мм. Поширені льодовикові форми рельєфу, озера та короткі повноводні річки. На Півдні Чилі береги розчленовані глибокими фіордами. 
[[Файл:Салар-де-Уюні.jpg|міні|праворуч|320пкс|Салар-де-Уюні]]
==Фауна==
Анди мають багату [[Фауна|фауну]]. У джунглях, дощових та мішаних лісах тропічних Андах мешкають пуми ягуарунді, андський (окулярний) ведмідь, чіпкохвоста мавпа, білорогий олень, карликовий олень, андський тапір. Тварини, що живуть у високогір’ях, пристосовані до різких перепадів температури, збіднілої рослинності та гірського рельєфу. До них належать [[лама]], [[альпака]], [[вікунья]]. У Південних та Патагонських Андах мешкають магеллановий пес, карликовий броненосець гемал патагонський, південноандський олень. 
==Цивілізації==
Багато археологічних знахідок свідчить про існування в Андах розвинених цивілізацій. [[Інки]] мешкали в гірських районах сучасних Перу до кін. 15 ст. — до моменту міжусобних війн і вторгнення європейців. Нині серед туристів популярні давні міста [[Куско стара частина|Куско]], [[Пісак]] і [[Мачу-Пікчу]]. Також їх приваблює природне та етнографічне різноманіття гір.
==Література==
#Pulgar Vidal J. Geografía del Perú: Las ocho regiones naturales, la regionalización transversal, la microregionalización. Lima : Peisa, 1987. 244 p.
#Лукашова Е. Н. Южная Америка // Физическая география материков и океанов / Под общ. ред. А. М. Рябчикова. Москва : Высшая школа,1988. 562 с.
#Hermelín M. Desastres de origen natural en Colombia, 1979–2004. Medellín : Universidad EAFIT, 2005. 247 p.
#Tilling R. I. Volcanism and Associated Hazards: the Andean Perspective // Advances in Geosciences. 2009. Vol. 22. P. 125–137.
#Margirier A., Audin L., Robert X. et al. Time and Mode of Exhumation of the Cordillera Blanca batholith (Peruvian Andes) // Journal of Geophysical Research: Solid Earth. 2016. Vol. 121. № 8. P. 6235–6249.
#Ryan J. Aconcagua and the Southern Andes. Kendal : Cicerone Press, 2018. 176 p.

==Автор ВУЕ==
[[Автор_ВУЕ::Вишневський М. А.|М. А. Вишневський]]

[[Автор_ВУЕ::Бахмач І. П.|І. П. Бахмач]]
{{Цитування_автор}}

[[Категорія:ВУЕ]]
[[Категорія:Е-ВУЕ]]
[[Категорія:Природа]]
[[Категорія:Географічні науки]]
[[Категорія:Фізична географія]]
[[Категорія:Гори, гірські системи]]
[[Категорія:Гірські системи‎]]



== Відео ==
{| class="wikitable" style="margin-left: auto; margin-right: auto; color: black; background-color: #ffffcc; width: 17%;"
|-
! Кальбуко (вулкан)
|-
| style="text-align: centr;" | {{#widget:Iframe
|url=https://www.youtube.com/embed/rVcTPfBxOPU
|width=700
|height=400
|border=0
}}
|}
[[Категорія:Відеоконтент]]