Відмінності між версіями «Аккадська мова»
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | '''Акка́дська мо́ва''' — мертва мова, належала до східносемітської групи [[Семітські мови|семітської]] сім’ї мов. | ||
| + | ==Територія поширення== | ||
| + | Виникла в районі м. [[Аккад]] на півдні [[Межиріччя]]. Найдавніша писемно зафіксована семітська мова. | ||
| + | Перші писемні свідчення про існування аккадської мови — аккадські власні назви, згадані на [[шумер]]ських клинописних табличках (межа 4–3 тис. до н. е.). У 24–22 ст. до н. е., після захоплення Шумеру аккадцями, аккадська мова поступово поширилася всією територією Межиріччя, виконуючи роль офіційної мови. Вона була основною писемною мовою регіону й міжнародною мовою на [[Близький Схід|Близькому Сході]] до межі 2–1 тис. до н. е. Унаслідок [[Міграція|міграції]] семітських племен із заходу. Аккадську мову поступово витіснила [[арамейська мова]]. До середини 1 тис. до н. е. усна аккадська мова вимерла. Найновіші написи цією мовою датують 3 ст. до н. е. | ||
| − | + | ==Діалекти== | |
| + | Аккадську мову ділять на староаккадську (3 тис. до н. е.) і вавилоно-ассирійську (2–1 тис. до н. е.). Вавилоно-ассирійська мова мала два діалекти (вавилонський і ассирійський), кожен із яких вважали окремою літературною мовою. Більшість писемних пам’яток аккадської мови написано вавилонським варіантом. Частина дослідників вважає діалектом аккадської мови також еблаїтську мову (функціонувала в 3 тис. до н. е. в районі м. Ебла, тепер Західної [[Сирія|Сирії]]), яка, однак, має низку фонетичних рис, властивих західносемітським мовам. | ||
| + | |||
| + | [[Писемність]] аккадської мови ґрунтувалася на запозиченому в шумерів [[клинопис]]і, модифікованому відповідно до особливостей семітських мов. | ||
| + | |||
| + | ==Фонетичний склад== | ||
| + | Фонетику аккадської мови досліджено нерівномірно у зв’язку зі специфікою передавання звуків у клинописі. [[Консонантизм]] аккадської мови типовий для семітських мов, у системі була опозиція глухих, дзвінких та емфатичних приголосних. У вокалізмі, припускають, функціонували короткі, довгі та наддовгі голосні. | ||
| + | |||
| + | ==Морфологічний лад== | ||
| + | Аккадська мова належить до [[Мови номінативні|номінативних]] і [[Флективність|флективних]] мов. У граматиці аккадської мови виокремлено категорії числа, особи й роду. Іменники й прикметники в однині відмінювалися за трьома відмінками (називний, родовий, знахідний), у множині — за двома (називний (прямий) і непрямий). Порядок слів у реченні фіксований. Основні способи словотвору — префіксація, суфіксація, редуплікація. Більшість слів, зафіксованих у пам’ятках аккадської мови, належать до питомої семітської лексики. У 3 тис. до н. е. до її лексичного складу потрапили численні запозичення з [[Шумерська мова|шумерської мови]], у 1 тис. до н.е. — з арамейської й [[Давньоперська мова|давньоперської]] мов. Менше запозичень з [[Еламська мова|еламської]] (3–2 тис. до н. е.), та [[Хуритська мова|хуритської]] (2–1 тис. до н. е.) мов. | ||
== Література == | == Література == | ||
| − | + | # Липин Л. А. Аккадский язык. Москва : Наука, 1964. 157 с | |
| − | # Липин Л. А. Аккадский язык. Москва, 1964. | ||
# Huehnergard J. A Grammar of Akkadian. Atlanta, 1997. | # Huehnergard J. A Grammar of Akkadian. Atlanta, 1997. | ||
# Black J. G., George A., Postgate N. A Concise Dictionary of Accadian. Wiesbaden, 2000. | # Black J. G., George A., Postgate N. A Concise Dictionary of Accadian. Wiesbaden, 2000. | ||
| − | # Каплан Г. Очерк грамматики аккадского языка. Санкт-Петербург, 2006. | + | # Каплан Г. Очерк грамматики аккадского языка. Санкт-Петербург : Петербургское Востоковедение, 2006. 224 с. |
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == | ||
* [[Автор_ВУЕ::Редакція ВУЕ]] | * [[Автор_ВУЕ::Редакція ВУЕ]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Цивілізація]] | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] |
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Філологічні науки]] | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
[[Категорія:Мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії]] | [[Категорія:Мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії]] | ||
Поточна версія на 21:13, 24 вересня 2018
Акка́дська мо́ва — мертва мова, належала до східносемітської групи семітської сім’ї мов.
Зміст
Територія поширення
Виникла в районі м. Аккад на півдні Межиріччя. Найдавніша писемно зафіксована семітська мова. Перші писемні свідчення про існування аккадської мови — аккадські власні назви, згадані на шумерських клинописних табличках (межа 4–3 тис. до н. е.). У 24–22 ст. до н. е., після захоплення Шумеру аккадцями, аккадська мова поступово поширилася всією територією Межиріччя, виконуючи роль офіційної мови. Вона була основною писемною мовою регіону й міжнародною мовою на Близькому Сході до межі 2–1 тис. до н. е. Унаслідок міграції семітських племен із заходу. Аккадську мову поступово витіснила арамейська мова. До середини 1 тис. до н. е. усна аккадська мова вимерла. Найновіші написи цією мовою датують 3 ст. до н. е.
Діалекти
Аккадську мову ділять на староаккадську (3 тис. до н. е.) і вавилоно-ассирійську (2–1 тис. до н. е.). Вавилоно-ассирійська мова мала два діалекти (вавилонський і ассирійський), кожен із яких вважали окремою літературною мовою. Більшість писемних пам’яток аккадської мови написано вавилонським варіантом. Частина дослідників вважає діалектом аккадської мови також еблаїтську мову (функціонувала в 3 тис. до н. е. в районі м. Ебла, тепер Західної Сирії), яка, однак, має низку фонетичних рис, властивих західносемітським мовам.
Писемність аккадської мови ґрунтувалася на запозиченому в шумерів клинописі, модифікованому відповідно до особливостей семітських мов.
Фонетичний склад
Фонетику аккадської мови досліджено нерівномірно у зв’язку зі специфікою передавання звуків у клинописі. Консонантизм аккадської мови типовий для семітських мов, у системі була опозиція глухих, дзвінких та емфатичних приголосних. У вокалізмі, припускають, функціонували короткі, довгі та наддовгі голосні.
Морфологічний лад
Аккадська мова належить до номінативних і флективних мов. У граматиці аккадської мови виокремлено категорії числа, особи й роду. Іменники й прикметники в однині відмінювалися за трьома відмінками (називний, родовий, знахідний), у множині — за двома (називний (прямий) і непрямий). Порядок слів у реченні фіксований. Основні способи словотвору — префіксація, суфіксація, редуплікація. Більшість слів, зафіксованих у пам’ятках аккадської мови, належать до питомої семітської лексики. У 3 тис. до н. е. до її лексичного складу потрапили численні запозичення з шумерської мови, у 1 тис. до н.е. — з арамейської й давньоперської мов. Менше запозичень з еламської (3–2 тис. до н. е.), та хуритської (2–1 тис. до н. е.) мов.
Література
- Липин Л. А. Аккадский язык. Москва : Наука, 1964. 157 с
- Huehnergard J. A Grammar of Akkadian. Atlanta, 1997.
- Black J. G., George A., Postgate N. A Concise Dictionary of Accadian. Wiesbaden, 2000.
- Каплан Г. Очерк грамматики аккадского языка. Санкт-Петербург : Петербургское Востоковедение, 2006. 224 с.
