Відмінності між версіями «Аваре»
м (added Category:Філологічні науки using HotCat) |
|||
(Не показані 10 проміжних версій 4 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Аваре́''' ({{lang-ja|哀れ}}, букв. — прекрасне, чарівне) — категорія японської середньовічної естетики, що домінувала в японські літературі та мистецтві й передавала захоплення, подив у поєднанні з відтінком смутку («чарівний смуток», «сумна чарівність») | + | '''Аваре́''' ({{lang-ja|哀れ}}, букв. — прекрасне, чарівне) — категорія японської середньовічної [[Естетика|естетики]], що домінувала в японські літературі та мистецтві й передавала захоплення, подив у поєднанні з відтінком смутку («чарівний смуток», «сумна чарівність»). |
− | + | Термін виник унаслідок злиття вигуків захоплення, подиву «О!» (япон. «а!») і «харе!» ({{lang-ja|晴れ}} — ясна погода, чисте небо). Потім позначався ієрогліфом {{lang-ja|憂 (哀}}) — журба, однак продовжував пов’язуватися з будь-чим, що може викликати глибоке переживання. | |
− | + | Уперше зафіксовано в історико-міфологічному літописі «Записи давніх діянь» («Коджікі»; 712). | |
− | + | За доби Хейан (794–1185) на основі аваре сформувалася філософсько-естетична категорія моно-но аваре ({{lang-ja|物の哀れ}}, букв. — чарівний смуток речей або сумна чарівність речей), що позначала особливу, часто приховану красу, притаманну кожному явищу чи предмету, й була тісно пов’язана з характерною для [[синтоїзм]]у вірою у власне божество (камі) та душу (монотама, або моноґокоро) кожної речі. Завдання митця полягало в тому, щоб виявити таку красу і передати у вишуканій формі. У цю епоху в поняття аваре було привнесено трагічно-журливий відтінок та значення швидкоплинності життя, неминучості старіння. | |
− | [ | + | Категорія моно-но аваре стала однією з домінувальних у японській естетиці й знайшла своє втілення в різних видах мистецтва та літератури, зокрема в поетиці жанру [[вака]]. Естетикою моно-но аваре насичено численні повісті (моноґатарі), поетичні антології, твори жанру дзуйхіцу, ліричні щоденники тощо доби Хейан (794–1185). Моно-но аваре — це потяг душі до витоків речей, прагнення схопити й усвідомити їх невловиму суть. Першорядним є «моно» — «речі», потім «аваре» — «чарівний смуток», що породжує споглядання цих речей; через аваре пізнається сутність «моно». Принцип моно-но аваре став основою естетики й поетики антології «Кокін вака-сю» (905). У ньому закладено ідею переходу від магії речей до магії почуттів — від матеріалізму синтоїзму до духовності буддизму. Цим переходом зумовлено появу й панування в японському мистецтві та літературі нового естетичного принципу осягнення сумної краси «юґен» (починаючи з кінця доби Хейан), втіленого в поезії антології «Сінкокін-вака-сю» (1205). Їй була притаманна вже власне буддійська естетика. |
− | + | == Література == | |
− | Мурасаки С. Повесть о Гэндзи: в 2-х т. Санкт-Петербург, 2001. | + | # Murasaki S. Le Genji Monogatari. Paris, 1959. |
+ | # Morris I. The World of the Shining Prince. London, 1964. | ||
+ | # [Benl O.] Genjimonogatari. Die Geschichte vom Prinzen Genji // Verfaßt von der Hofdame Murasaki, vollständige Аusgabe aus dem Оriginal übersetzt von Oscar Benl. 1966. | ||
+ | # Михайлова Ю. Д. Мотоори Норинага: жизнь и творчество. Москва, 1988. | ||
+ | # Мурасаки С. Повесть о Гэндзи: в 2-х т. Санкт-Петербург, 2001. | ||
+ | # Бондаренко І. Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури. 2010. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 566 с. | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
− | * І. П. Бондаренко | + | * [[Автор_ВУЕ::Бондаренко І. П.|І. П. Бондаренко]] |
+ | |||
+ | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
[[Категорія:Е-ВУЕ]] | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
− | |||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
[[Категорія:Філологічні науки]] | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
+ | [[Категорія:Літературознавство]] | ||
+ | [[Категорія:Теорія літератури]] | ||
+ | [[Категорія:Теорія жанрів і стилів]] | ||
+ | [[Категорія:Літературні стилі]] |
Поточна версія на 18:55, 13 жовтня 2018
Аваре́ (яп. 哀れ, букв. — прекрасне, чарівне) — категорія японської середньовічної естетики, що домінувала в японські літературі та мистецтві й передавала захоплення, подив у поєднанні з відтінком смутку («чарівний смуток», «сумна чарівність»).
Термін виник унаслідок злиття вигуків захоплення, подиву «О!» (япон. «а!») і «харе!» (яп. 晴れ — ясна погода, чисте небо). Потім позначався ієрогліфом яп. 憂 (哀) — журба, однак продовжував пов’язуватися з будь-чим, що може викликати глибоке переживання.
Уперше зафіксовано в історико-міфологічному літописі «Записи давніх діянь» («Коджікі»; 712).
За доби Хейан (794–1185) на основі аваре сформувалася філософсько-естетична категорія моно-но аваре (яп. 物の哀れ, букв. — чарівний смуток речей або сумна чарівність речей), що позначала особливу, часто приховану красу, притаманну кожному явищу чи предмету, й була тісно пов’язана з характерною для синтоїзму вірою у власне божество (камі) та душу (монотама, або моноґокоро) кожної речі. Завдання митця полягало в тому, щоб виявити таку красу і передати у вишуканій формі. У цю епоху в поняття аваре було привнесено трагічно-журливий відтінок та значення швидкоплинності життя, неминучості старіння.
Категорія моно-но аваре стала однією з домінувальних у японській естетиці й знайшла своє втілення в різних видах мистецтва та літератури, зокрема в поетиці жанру вака. Естетикою моно-но аваре насичено численні повісті (моноґатарі), поетичні антології, твори жанру дзуйхіцу, ліричні щоденники тощо доби Хейан (794–1185). Моно-но аваре — це потяг душі до витоків речей, прагнення схопити й усвідомити їх невловиму суть. Першорядним є «моно» — «речі», потім «аваре» — «чарівний смуток», що породжує споглядання цих речей; через аваре пізнається сутність «моно». Принцип моно-но аваре став основою естетики й поетики антології «Кокін вака-сю» (905). У ньому закладено ідею переходу від магії речей до магії почуттів — від матеріалізму синтоїзму до духовності буддизму. Цим переходом зумовлено появу й панування в японському мистецтві та літературі нового естетичного принципу осягнення сумної краси «юґен» (починаючи з кінця доби Хейан), втіленого в поезії антології «Сінкокін-вака-сю» (1205). Їй була притаманна вже власне буддійська естетика.
Література
- Murasaki S. Le Genji Monogatari. Paris, 1959.
- Morris I. The World of the Shining Prince. London, 1964.
- [Benl O.] Genjimonogatari. Die Geschichte vom Prinzen Genji // Verfaßt von der Hofdame Murasaki, vollständige Аusgabe aus dem Оriginal übersetzt von Oscar Benl. 1966.
- Михайлова Ю. Д. Мотоори Норинага: жизнь и творчество. Москва, 1988.
- Мурасаки С. Повесть о Гэндзи: в 2-х т. Санкт-Петербург, 2001.
- Бондаренко І. Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури. 2010. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 566 с.