Відмінності між версіями «Абруццо»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
(Не показані 5 проміжних версій 3 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Абру́ццо''' ({{lang-it|Abruzzo}}), Абруцці — | + | [[File:Castelli(TE)-Italy.jpg|праворуч|мини|350px|муніципалітет Кастеллі (провінція Терамо)]] |
+ | {{Адміністративно-територіальна одиниця | ||
+ | |Назва=Абруццо | ||
+ | |Тип=регіон | ||
+ | |Адміністративний центр=Л’Аквіла | ||
+ | |Регіон=Південна Європа | ||
+ | |Країна=Італія | ||
+ | |Площа=10832 | ||
+ | |Кількість населення=1327 | ||
+ | |Густота населення=122 | ||
+ | |Найбільші міста=Пескара, Л’Аквіла, Терамо, Монтесільвано, К’єті | ||
+ | |Адміністративні кордони=Марке, Лаціо, Молізе | ||
+ | |Міжнародні кордони= | ||
+ | }} | ||
+ | '''Абру́ццо''' ({{lang-it|Abruzzo}}), Абруцці — регіон у центральній частині [[Італія|Італії]], на узбережжі [[Адріатичне море|Адріатичного моря]]. Адміністративний центр — м. Л’Аквіла. Територія — 10 832 км<sup>2</sup>. Населення — 1327 тис. осіб (2016, оцінка), густота населення — 122 особи/км<sup>2</sup>. У складі Абруццо провінції: К’єті, Л’Аквіла, Пескара, Терамо; 305 комун. Утворена 1963. | ||
− | Територія Абруццо гірська з погорбованим вузьким узбережжям. Межує з | + | Територія Абруццо гірська з погорбованим вузьким узбережжям. Межує з [[Марке]] на півночі, [[Лаціо]] на заході, [[Молізе]] на півдні; на сході — Адріатичне море, протяжність узбережжя — 131 км. |
− | |||
==Історична довідка== | ==Історична довідка== | ||
− | Територія Абруццо заселена з доісторичних часів. Виявлено археологічні знахідки [[Кам’яна доба|кам’яної доби]] (вздовж долин річок Тронто, Вібрати, Санґро), [[Бронзовий вік|бронзового віку]] (на місці висушеного озера Фучіно), [[Залізний вік|залізного віку]] (зокрема на території муніципалітетів Лорето-Апрутіно, Капестрано), а також археологічні пам’ятки саннітських племен 8–4 ст. до н. е. У 4–3 ст. до н. е. відбулося римське завоювання регіону, його активне господарське освоєння (амфітеатри, театри, храми, терми, шляхи сполучення, зрошувальні системи). Після занепаду Римської імперії (до 12 ст.) Абруццо захопили варварські племена. З 13 ст. територією управляли німецька, згодом анжуйська династія, з 15 ст. настало іспанське панування, яке призвело до занепаду території. Упродовж 18–19 ст. Абруццо було частиною [[Неаполітанське королівство|Неополітанського Королівства]] та [[Королівство Обох Сицилій|Королівства Обох Сицилій]]. 1861–1946 Абруццо у складі Королівства Італії, а з 1946 — Італійської Республіки. | + | Територія Абруццо заселена з доісторичних часів. Виявлено археологічні знахідки [[Кам’яна доба|кам’яної доби]] (вздовж долин річок Тронто, Вібрати, Санґро), [[Бронзовий вік|бронзового віку]] (на місці висушеного озера Фучіно), [[Залізний вік|залізного віку]] (зокрема на території муніципалітетів Лорето-Апрутіно, Капестрано), а також археологічні пам’ятки саннітських племен 8–4 ст. до н. е. У 4–3 ст. до н. е. відбулося римське завоювання регіону, його активне господарське освоєння (амфітеатри, театри, храми, терми, шляхи сполучення, зрошувальні системи). Після занепаду Римської імперії (до 12 ст.) Абруццо захопили варварські племена. З 13 ст. територією управляли німецька, згодом анжуйська династія, з 15 ст. настало іспанське панування, яке призвело до занепаду території. Упродовж 18–19 ст. Абруццо було частиною [[Неаполітанське королівство|Неополітанського Королівства]] та [[Королівство Обох Сицилій|Королівства Обох Сицилій]]. 1861–1946 Абруццо у складі Королівства Італії, а з 1946 — Італійської Республіки. |
==Природа== | ==Природа== | ||
− | [[Апенніни]], що проходять через | + | [[Апенніни]], що проходять через регіон трьома паралельними пасмами, займають більшу частину території Абруццо. Тут розташовані найвища точка Апеннін г. Корно-Ґранде (2912 м) і льодовик Кальдероне. Частина території між узбережжям і Апеннінами погорбована, утворена глинистими породами, які при тривалих опадах формують зсуви. Гірські річки невеликі, з стрімкою течією, впадають в Адріатичне море, найбільша — Атерно-Пескара. Кліматичні умови формуються під впливом гірського рельєфу, характеризуються холодними та суворими зимами в горах і теплими й вологими на узбережжі. Влітку в горах багато опадів, на узбережжі посушливо. На клімат також впливають вітри сироко, що дмуть з північної частини Африки. |
==Рослинний і тваринний світ== | ==Рослинний і тваринний світ== | ||
− | Природний ландшафт формують типові середземноморські екосистеми. На узбережжі це мирт, верес, мастикове дерево, вище в гірських районах — олива, сосна, верба, дуб, тополя, вільха, суничне дерево, акація, каперси, розмарин, глід, солодка, мигдальне дерево, дуб. Вище 600 м переважають дубово-грабово-кленові ліси з чагарниками з шипшини та ялівцю. На висотах понад 1000 м домінують букові ліси. Високогірна флора Апеннін представлена такими видами: альпійська орхідея, гірський ялівець, едельвейс Абруццо. Фауна регіону дуже різноманітна: серна, апеннінський бурий ведмідь, італійський вовк, олень, рись, козуля, лисиця, дикий кіт, кабан, борсук та інші види. Природні екосистеми охороняються в національних парках і природних заповідниках (Національний парк Ґран-Сассо-е-Монті-делла-Лаґа; [[Абруццо, Лаціо й Молізе національний парк]] та ін.). | + | Природний ландшафт формують типові середземноморські екосистеми. На узбережжі це мирт, верес, мастикове дерево, вище в гірських районах — олива, сосна, верба, дуб, тополя, вільха, суничне дерево, акація, каперси, розмарин, глід, солодка, мигдальне дерево, дуб. Вище 600 м переважають дубово-грабово-кленові ліси з чагарниками з шипшини та ялівцю. На висотах понад 1000 м домінують букові ліси. Високогірна флора Апеннін представлена такими видами: альпійська орхідея, гірський ялівець, едельвейс Абруццо. Фауна регіону дуже різноманітна: серна, апеннінський бурий ведмідь, італійський вовк, олень, рись, козуля, лисиця, дикий кіт, кабан, борсук та інші види. Природні екосистеми охороняються в національних парках і природних заповідниках (Національний парк Ґран-Сассо-е-Монті-делла-Лаґа; [[Абруццо, Лаціо й Молізе національний парк]] та ін.). |
==Населення== | ==Населення== | ||
− | Територія Абруццо порівняно з іншими | + | Територія Абруццо порівняно з іншими регіонами Італії слабозаселена, населення розміщене нерівномірно. Найменша густота населення — в гірській провінції Л’Аквілі — 61 осіб/км<sup>2</sup>, найбільша в прибережній Пескарі — 260 осіб/км<sup>2</sup>. Найбільші міста (2016): Пескара (121 тис.), Л’Аквіла (70 тис.), Терамо (54 тис.), Монтесільвано (54 тис.), К’єті (52 тис.). |
==Економіка== | ==Економіка== | ||
Рядок 20: | Рядок 33: | ||
==Транспорт== | ==Транспорт== | ||
− | Через територію регіону проходять: автостради (А14 — вздовж Адріатичного моря, А24 та А25 сполучають регіон з Римом), залізниця (понад 500 км), лінія швидкісних потягів «Євростар». Порти Пескара, Ортона, Васто мають місцеве значення. Функціонує паромне сполучення з островами Треміті та балканськими країнами. Міжнародний аеропорт Абруццо у м. Пескарі. | + | Через територію регіону проходять: автостради (А14 — вздовж Адріатичного моря, А24 та А25 сполучають регіон з Римом), залізниця (понад 500 км), лінія швидкісних потягів «Євростар». Порти Пескара, Ортона, Васто мають місцеве значення. Функціонує паромне сполучення з островами Треміті та балканськими країнами. Міжнародний аеропорт Абруццо у м. Пескарі. |
==Освіта. Культура== | ==Освіта. Культура== | ||
+ | У регіоні чотири університети, дві мистецькі академії, дві консерваторії, Вищий інститут музичних студій. Національна лабораторія Ґран Сассо Інституту ядерної фізики — найбільша в світі підземна лабораторія. | ||
− | + | В Абруццо розташовані музеї: Національний музей Абруццо, Експериментальний музей сучасного мистецтва, Музей спелеології (усі — м. Л’Аквілі); Національний археологічний музей Абруццо (м. К’єті), Будинок-музей [[Д'Аннунціо Габріеле|Ґ. Д’Аннунціо]] (м. Пескара), Музей текстильного мистецтва, Фортеця-музей армії (обидва — м. Терамо) та ін.; працюють Постійний театр Абруццо (м. Л’Аквіла), Театр Маруччіно (м. К’єті) та ін. Архітектурні пам’ятки: Базиліка Сан-Бернардино (1454), Церква Санта Марія ді Коллемаджо (1287), Фонтан 99 труб (1272; усі — м. Л’Аквіла), Собор св. Юстина (1069; м. К’єті), римський театр і амфітеатр (м. Терамо) та ін. | |
− | |||
− | В Абруццо розташовані музеї: Національний музей Абруццо, Експериментальний музей сучасного мистецтва, Музей спелеології (усі — м. Л’Аквілі); Національний археологічний музей Абруццо (м. К’єті), Будинок-музей [[Д'Аннунціо Габріеле|Ґ. Д’Аннунціо]] (м. Пескара), Музей текстильного мистецтва, Фортеця-музей армії (обидва — м. Терамо) та ін.; працюють Постійний театр Абруццо (м. Л’Аквіла), Театр Маруччіно (м. К’єті) та ін. Архітектурні пам’ятки: Базиліка Сан-Бернардино (1454), Церква Санта Марія ді Коллемаджо (1287), Фонтан 99 труб (1272; усі — м. Л’Аквіла), Собор св. Юстина (1069; м. К’єті), римський театр і амфітеатр (м. Терамо) та ін. | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
Рядок 36: | Рядок 48: | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Географічні науки]] | [[Категорія:Географічні науки]] | ||
− | [[Категорія:Адміністративно- | + | [[Категорія:Політична географія]] |
+ | [[Категорія:Адміністративно-територіальні одиниці]] | ||
+ | [[Категорія:Регіони Італії]] |
Поточна версія на 14:31, 30 березня 2021
Абруццо | |
---|---|
Тип | регіон |
Адміністративний центр | Л’Аквіла |
Країна | Італія |
Регіон країни | Південна Європа |
Площа (кв. км) | 10832 |
Чисельність населення (тис.осіб) | 1327 |
Густота населення (осіб на кв.км) | 122 |
Найбільші міста | Пескара, Л’Аквіла, Терамо, Монтесільвано, К’єті |
Адміністративні кордони | Марке, Лаціо, Молізе |
Абру́ццо (італ. Abruzzo), Абруцці — регіон у центральній частині Італії, на узбережжі Адріатичного моря. Адміністративний центр — м. Л’Аквіла. Територія — 10 832 км2. Населення — 1327 тис. осіб (2016, оцінка), густота населення — 122 особи/км2. У складі Абруццо провінції: К’єті, Л’Аквіла, Пескара, Терамо; 305 комун. Утворена 1963.
Територія Абруццо гірська з погорбованим вузьким узбережжям. Межує з Марке на півночі, Лаціо на заході, Молізе на півдні; на сході — Адріатичне море, протяжність узбережжя — 131 км.
Зміст
Історична довідка
Територія Абруццо заселена з доісторичних часів. Виявлено археологічні знахідки кам’яної доби (вздовж долин річок Тронто, Вібрати, Санґро), бронзового віку (на місці висушеного озера Фучіно), залізного віку (зокрема на території муніципалітетів Лорето-Апрутіно, Капестрано), а також археологічні пам’ятки саннітських племен 8–4 ст. до н. е. У 4–3 ст. до н. е. відбулося римське завоювання регіону, його активне господарське освоєння (амфітеатри, театри, храми, терми, шляхи сполучення, зрошувальні системи). Після занепаду Римської імперії (до 12 ст.) Абруццо захопили варварські племена. З 13 ст. територією управляли німецька, згодом анжуйська династія, з 15 ст. настало іспанське панування, яке призвело до занепаду території. Упродовж 18–19 ст. Абруццо було частиною Неополітанського Королівства та Королівства Обох Сицилій. 1861–1946 Абруццо у складі Королівства Італії, а з 1946 — Італійської Республіки.
Природа
Апенніни, що проходять через регіон трьома паралельними пасмами, займають більшу частину території Абруццо. Тут розташовані найвища точка Апеннін г. Корно-Ґранде (2912 м) і льодовик Кальдероне. Частина території між узбережжям і Апеннінами погорбована, утворена глинистими породами, які при тривалих опадах формують зсуви. Гірські річки невеликі, з стрімкою течією, впадають в Адріатичне море, найбільша — Атерно-Пескара. Кліматичні умови формуються під впливом гірського рельєфу, характеризуються холодними та суворими зимами в горах і теплими й вологими на узбережжі. Влітку в горах багато опадів, на узбережжі посушливо. На клімат також впливають вітри сироко, що дмуть з північної частини Африки.
Рослинний і тваринний світ
Природний ландшафт формують типові середземноморські екосистеми. На узбережжі це мирт, верес, мастикове дерево, вище в гірських районах — олива, сосна, верба, дуб, тополя, вільха, суничне дерево, акація, каперси, розмарин, глід, солодка, мигдальне дерево, дуб. Вище 600 м переважають дубово-грабово-кленові ліси з чагарниками з шипшини та ялівцю. На висотах понад 1000 м домінують букові ліси. Високогірна флора Апеннін представлена такими видами: альпійська орхідея, гірський ялівець, едельвейс Абруццо. Фауна регіону дуже різноманітна: серна, апеннінський бурий ведмідь, італійський вовк, олень, рись, козуля, лисиця, дикий кіт, кабан, борсук та інші види. Природні екосистеми охороняються в національних парках і природних заповідниках (Національний парк Ґран-Сассо-е-Монті-делла-Лаґа; Абруццо, Лаціо й Молізе національний парк та ін.).
Населення
Територія Абруццо порівняно з іншими регіонами Італії слабозаселена, населення розміщене нерівномірно. Найменша густота населення — в гірській провінції Л’Аквілі — 61 осіб/км2, найбільша в прибережній Пескарі — 260 осіб/км2. Найбільші міста (2016): Пескара (121 тис.), Л’Аквіла (70 тис.), Терамо (54 тис.), Монтесільвано (54 тис.), К’єті (52 тис.).
Економіка
Абруццо — одна з індустріалізованих зон центральної Італії. Промислові підприємства (машинобудування, добувна, хімічна, харчова, текстильна галузь, виробництво меблів) зосереджені переважно в прибережній зоні. Сільське господарство через особливості рельєфу концентрується в долинах. Основні культури: зернові, картопля, оливки, фрукти, виноград, тютюн, шафран, солодковий корінь (лакриця), розвинуте виноробство. Значення пасовищного тваринництва в горах поступово зменшується (вівці, кози), продукція з свинини відома за межами регіону. Туризм є галуззю господарства, значення якої зростає (гірськолижні курорти, відпочинок біля моря).
Транспорт
Через територію регіону проходять: автостради (А14 — вздовж Адріатичного моря, А24 та А25 сполучають регіон з Римом), залізниця (понад 500 км), лінія швидкісних потягів «Євростар». Порти Пескара, Ортона, Васто мають місцеве значення. Функціонує паромне сполучення з островами Треміті та балканськими країнами. Міжнародний аеропорт Абруццо у м. Пескарі.
Освіта. Культура
У регіоні чотири університети, дві мистецькі академії, дві консерваторії, Вищий інститут музичних студій. Національна лабораторія Ґран Сассо Інституту ядерної фізики — найбільша в світі підземна лабораторія.
В Абруццо розташовані музеї: Національний музей Абруццо, Експериментальний музей сучасного мистецтва, Музей спелеології (усі — м. Л’Аквілі); Національний археологічний музей Абруццо (м. К’єті), Будинок-музей Ґ. Д’Аннунціо (м. Пескара), Музей текстильного мистецтва, Фортеця-музей армії (обидва — м. Терамо) та ін.; працюють Постійний театр Абруццо (м. Л’Аквіла), Театр Маруччіно (м. К’єті) та ін. Архітектурні пам’ятки: Базиліка Сан-Бернардино (1454), Церква Санта Марія ді Коллемаджо (1287), Фонтан 99 труб (1272; усі — м. Л’Аквіла), Собор св. Юстина (1069; м. К’єті), римський театр і амфітеатр (м. Терамо) та ін.