Беллуччі, Моніка

Беллу́ччі, Мо́ніка ([[італ. Monica Anna Maria Bellucci; 30.09.1963, м. Читта-ді-Кастелло, область Умбрія, Італія) — акторка, модель.

Життєпис

Народилася в родині власника автотранспортної компанії та художниці-аматорки. Була єдиною дитиною у сім’ї. З дитинства захоплювалась кіно, фільмами режисерів В. де Сіки, Ф. Фелліні, Р. Росселліні, Л. Вісконті, Ж-Л. Годара. З 1978 навчалася в лінгвістичному ліцеї. Почала працювати моделлю в 13 років, професійно — з 18 років. Навчалася на юридичному факультеті університету Перуджі (італ. Università degli Studi di Perugia). 1988 покинула навчання, переїхала до м. Мілана, де підписала контракт з Еліт Модел Манеджмент (Elite Model Management). До 1989 стала відомою як фотомодель у м. Парижі та м. Нью-Йорку. Співпрацювала з відомими брендами «Лореаль» (франц. «L'Oréal»), «Картьє» (франц. «Cartier»), «Дольче енд Габбана» (італ. «Dolce & Gabbana»), «Діор» (франц. «Dior»), журналом «Ель» (фран. «Elle»). Тоді ж почала відвідувати курси акторської майстерності.

2012 стала обличчям компанії «Дольче енд Габбана» (італ. Dolce & Gabbana).

Двічі була заміжньою: 1990–1994 із К. К. Бассо (1959, Франція), 1999–2013 — із В. Касселем (1966, Франція). Має двох доньок — Д. Кассель (2004, Італія), Л. Кассель (2010, Італія).

Творчість

1990 дебютувала в італійському телефільмі Д. Різі «Життя з дітьми». 1991 зіграла у фільмі «Розіграш» (режисер Ф. Лаудадіо [1950–2005, Італія]). Це була перша повноцінна роль Беллуччі в кіно, у якій їй вдалося продемонструвати свою акторську майстерність.

1992 — роль нареченої Дракули у фільмі «Дракула Брема Стокера» (реж. Ф. Ф. Коппола). Після цієї роботи вирішила стати професійною акторкою. 1995 переїхала до м. Парижа. 1997 була номінована на премію «Сезар» як найперспективніша акторка за роль Лізи у фільмі «Квартира» (1996; режисер Ж. Мімуні [1956, Франція]). Ця стрічка принесла Белуччі визнання у Франції.

2000 першою англомовною головною роллю акторки стала Шанталь Герст у фільмі С. Гопкінса (1958, Ямайка) «Під підозрою», у якому вона взяла участь разом із М. Фріменом та Дж. Гекменом.

2000 знялася в романтичній драмі «Малена» Дж. Торнаторе (1956, Італія) у ролі сицилійської вдови Малени Скордіа. Спершу ця роль була написана для С. Лорен, однак вона відмовилася від неї через надмірну відвертість деяких сцен. Це перший міжнародний кіноуспіх Белуччі, що закріпив її серед найпопулярніших жінок планети.

Зіграла в різножанрових касових фільмах: комедійному фільмі «Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра» (2002; режисер А. Шаба [1958, Франція]) у ролі Клеопатри. Фільм мав успіх (світові збори становили понад 128 мільйонів доларів). 2002 разом із В. Касселем узяла участь у «насильницькому» артгаузному трилері (див. Артгаус) Г. Ное (1963, Аргентина) «Незворотність» (визнаний одним із найскандальніших фільмів усіх часів через тривалу сцену гвалтування, викликав обурення на прем'єрі під час Каннського кінофестивалю 2002).

2003 зіграла у пригодницькому бойовику «Сльози сонця» (режисер А. Фукуа [1965, США]), «Матриця: Перезавантаження» та «Матриця: Революція» (обидва — Вачовські, брати / сестри), пригодницькому фільмі «Брати Грімм» (2005, режисер Т. Ґілліам [1940, США]), кінокомедії «Скільки ти коштуєш» (2005; режисер Б. Бліє), бойовику «Пристрель їх» (2007; режисер М. Девіс [1961, США]), романтичній кінокомедії «Приватне життя Піппи Лі» (2009; режисер Р. Міллер [1962, США]).

Знялась у фільмі про останні дні Ісуса Христа «Страсті Христові» (2004, реж. М. Гібсон) у ролі Марії Магдалини. Незважаючи на критику, фільм зібрав в прокаті понад 600 мільйонів доларів.

2010 зіграла Лауру Левіані в біографічному драматичному трилері Л. Кондрацької (1976, Канада) «Стукачка», «Любов: Інструкція з використання» (2011; режисер Дж. Веронезі [1962, Італія]), драматичному кінофільмі «Вілль-Марі» (2015; режисер Г. Едуан), фільмі жахів «Некромант» (2018; режисер К. Роуч-Тернер [1978, Австралія]), романтичному фільмі «Найкращі роки життя» (2019; режисер К. Лелуш). Зіграла наречену в романтичному фільмі «По чумацькому шляху» (2016, режисер Е. Кустуриця). Для кращої інтерпретації персонажа вивчила всі діалоги сербською мовою.

Зіграла у франшизі фільмів про Джеймса Бонда (роль Люсії Скіарри у фільмі «Спектр», 2015).

Серед партнерів-акторів: Б. Вілліс, К. Рівз (1964, Ліван), Л. Фішборн (1961, США), Ж. Депардьє, М. Гібсон, Г. Леджер, К. Овен, П. Джаматті, В. Райдер, Р. де Ніро, Н. Кейдж та ін.

2019 відбувся театральний дебют Беллуччі, що започаткував тривалу серію виступів із моновиставою-оповіддю «Листи та спогади Марії Каллас» (акторка декламувала листи М. Каллас).

Від 2003 брала участь у Каннському кінофестивалі як ведуча та член журі.

Нагороди

Кінопремії «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль другого плану в романтичній драмі «Пам’ятай мене» (2003, режисер Г. Муччино [1967, Італія]), «Золотий глобус» за найкращу головну жіночу роль в італійській комедійній драмі режисера М. Різі «Остання новорічна ніч» (1998), 2005 — за внесок у кіно на 45-й церемонії вручення цієї премії в м. Римі.

2016 — приз Дублінського товариства кінокритиків за найкращу жіночу роль (Бернар у фільмі «Вілль-Марі») на Дублінському міжнародному кінофестивалі.

2017 — почесна премія «Доностія» на Сан-Себастьянському міжнародному кінофестивалі.

2020 — почесна премія «Магрітт» (Бельгія).

2021 — нагорода Стелла Делла Моле Еворд (Stella Della Mole Award) за художню інновацію та життєві досягнення на 39-му Туринському кінофестивалі; спеціальна нагорода «Давид ді Донателло» (італ. Ente David di Donatello) за кар’єрні досягнення.

Визнання

Кавалер ордену Почесного легіону, ордену Мистецтв та літератури (2006). Постійний член Академії кінематографічних мистецтв та наук (2016). У 2019 відкрито зірку акторки на Алеї слави у бельгійському м. Остенде.

Література

1. Frini R. Monica Bellucci. Rome : Gremese, 2006. 95 p.
2. Smith E. The Monica Bellucci Handbook — Everything You Need to Know about Monica Bellucci. Dayboro : Emereo Publishing, 2011. 112 p.
3. Moliterno G. Historical Dictionary of Italian Cinema. 2nd ed. Lanham : Rowman & Littlefield, 2021. 715 p.
4. Curtis D. Monica Bellucci. A Life in Cinema — From Italian Starlet to International Icon. [W. p.] : Independently published, 2023. 86 p.

Автор ВУЕ

М. В. Чорна

Покликання на цю статтю: Чорна М. В. Беллуччі, Моніка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беллуччі, Моніка (дата звернення: 29.05.2024).