Аквілон

Аквіло́н (Aquilo) —1) У давньоримській міфології — бог північного вітру. Відповідає у давньогрецькій міфології Борею — синові бога вітрів Еола (за іншими джерелами — бога зоряного неба Астрея) і богині вранішньої зорі Еос. Аквілон — батько дощу, снігу, граду, бурі. Зображувався старим із сивим волоссям, загорнутим у грізні хмари. Вирізнявся різким норовом і нестерпним характером. Через це батько тримав його разом з братами — богами інших вітрів, зачиненим у печері у своєму царстві на міфічному острові Еолії, щоб буйні вітри не спричинили значних руйнацій, випускаючи лише по одному на прогулянку або ж наказуючи здіймати на морі хвилі до небес, рвати паруси та ламати щогли кораблів, виривати дерева з корінням, зривати дахи з будівель тощо. 2) Сильний холодний північний чи північно-східний вітер. 3) У переносному значенні — недоля, рок, фатум.

Література

Підлісна Г. Антична література. Київ, 1992.

Гербер Х. Мифы Греции и Рима. Москва, 2007.

Автор ВУЕ

• О. В. Наумовська