Алеманда
Алема́нда (від фр. allemande, буквально — німецька) — старовинний танець. Час виникнення не встановлений. Перші нотні записи були зроблені у 16 ст. У середньовічних Франції, Англії, Нідерландах алема́нда була побутовим та придворним танцем. У Німеччині до 17 ст. такий танець іменувався «Deutscher Tanzt», «Tanzt», «Ballett», а назву «Алема́нда» стали використовувати з 1609. У танці переважали реверанси і спокійні кроки із зміною положень рук. Танцювали парами.
Найбільшої популярності алема́нда набула у 17–18 ст. як жанр інструментальної мініатюри. Нею обов’язково починалися танцювальні сюїти. Для алема́нди характерні двочастинна форма, помірний темп, дводольний або чотиридольний розмір, часто із затактом, плавна мелодика, поліфонічна фактура.
В українській музиці алема́нду можна зустріти у творчості М. Лисенка, В. Косенка, Є. Юцевича, І. Шамо, М. Скорика, Я. Верещагіна та ін.
Література
- Барсова И. А. Аллеманда // Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия; Советский композитор, 1973. — Т. 1. — С. 107;
- Ивлиева И. С. Аллеманда // Балет. Энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, 1981. — С. 19;
- Філенко Т. Алеманда // Українська музична енциклопедія. — К.: Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2006. — Т. 1. — С. 47.
