Архей
Архе́й (від грец. ἀρχαῖος — стародавній), археозой — геологічний еон, відповідає геологічному часу від 4,0 до 2,5 млрд років тому.
Термін запропонував 1872 геолог та мінералог Дж. Д. Дана для всіх стародавніх кристалічних порід. 1888 геолог С. Ф. Еммонс (1841–1911; США) відніс верхню частину архею до протерозою. У 1980-х виокремлено хадейський еон (4,6–4,0 млрд років тому), у якому Земля перебувала ще в стані планетарної акреції.
Архейський еон розділяють на 4 періоди:
- еоархей (4,0–3,6 млрд років тому);
- палеоархей (3,6–3,2 млрд років тому);
- мезоархей (3,2–2,8 млрд років тому);
- неоархей (2,8–2,5 млрд років тому).
В еоархеї на Землі виникла глобальна конвекція мантії. Формувалися кислі магми гранітоїдного складу — тоналіт-трондьемітові гнейси (ТТГ). Виникли перші ізольовані одна від одної солоні водойми з гарячою водою та перші організми — ціанобактерії.
У палеоархеї в розвитку Землі почали проявлятися процеси пульсації, які полягали в періодичному розтягуванні й стисканні. Формувалися сірогнейсові овоїди діаметром у сотні кілометрів, на яких утворювалися зеленокам’яні пояси. Відбувалося становлення першого гіпотетичного суперконтиненту — Ваальбари та єдиного Світового океану (Панталасси) з базальтовою корою океанічного типу.
У мезоархеї зі збільшенням потужності кори виникли малі плити та зони субдукції — тектонічного процесу, який проходив по конвергентній межі літосферних плит, на якій одна плита рухалася поверхнею іншої тектонічної плити й пірнала в земну мантію, тобто відбувалося підсування океанічної кори і порід мантії під краї інших плит. Почався поділ верхньої й нижньої мантії. Зеленокам’яні пояси мезо- і неоархею, на відміну від палеоархейських, простягаються на сотні, а іноді й на тисячі кілометрів.
Приблизно 2,8 млрд років тому почав розколюватися суперконтинент Ваальбара. Неоархей є часом формування основної маси континентальної земної кори. Сформувалися один або кілька суперконтинентів. Уперше зафіксовано збільшення потужності земної кори до 70 км. Наприкінці неоархею виникли перші багатоклітинні організми та розпочався перший кисневий фотосинтез. Виник озоновий шар і, відповідно, зменшився парниковий ефект.
Література
- Щербак Н. П., Артеменко Г. В., Лесная И. М. и др. Геохронология раннего докембрия Украинского щита. Київ, 2005;
- Ogg J. A Concise Geologic Time Scale 2016. Amsterdam, 2016.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Архей // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архей (дата звернення: 29.05.2024).
