Кора земна
Кора́ земна́ — верхня частина літосфери, тверда, найтонша й найвіддаленіша від центру оболонка Землі, обмежена знизу поверхнею Мохоровичича.
Зміст
Історична довідка
Термін «кора земна» у значенні поверхневого шару Землі, що змінюється під впливом постійних геологічних чинників, уперше науково обґрунтував Ч. Лаєлл у книзі «Принципи геології» (англ. «Principles of Geology»; Лондон, 1830–1833). Дж. Дана висунув контракційну гіпотезу, яка пов’язувала утворення земної кори з ідеєю охолодження й зменшення об’єму Землі та доповнив термін поняттям охолодженого шару. В основу сучасних уявлень про склад, структуру й товщину земної кори покладено геофізичні дані швидкості розповсюдження сейсмічних повздовжніх хвиль (Vp) до межі їхнього стрибкоподібного зростання (поверхня Мохоровичича).
Головні типи
Виокремлюють континентальний та океанічний типи земної кори.
К о н т и н е н т а л ь н и й т и п займає близько третини загальної поверхні планети (більша частина суходолу та неглибокі шельфові моря). Утворюється у процесі переробки океанічної земної кори на активних континентальних окраїнах. Товщина в залежності від тектонічних умов коливається від 25–45 км (на континентальних платформах) до 60–75 км (в областях гороутворення), не перевищуючи (за рідкісними винятками) 1 % радіуса Землі.
У континентальній корі розрізняють шари:
- осадовий (Vp < 4,5 км/c);
- гранітний або гранітно-метаморфічний (Vp=5,1–6,4 км/c), складений у межах кристалічних щитів гнейсами, кристалічними сланцями, мармурами, кварцитами й гранітоїдами, а в фундаментах молодих платформ і складчастих структурах (див. Складчастість гірських порід) — менш метаморфізованими породами (див. Метаморфічні гірські породи);
- базальтовий (Vp=6,1–7,5 км/c), складений магматичними гірськими породами (базити) та породами з високим ступенем метаморфізму (грануліти).
Осадовий шар відсутній на щитах та інших підняттях фундаменту давніх платформ. У западинах платформ і міжгірних прогинах складчастих структур товщина осадового шару сягає 10 км, зрідка — 20–25 км.
Гранітний шар у межах щитів і масивів платформ виходить на поверхню, у товщі Землі його досліджують надглибокими свердловинами; товщина на платформах — 15–20 км, у складчастих структурах — 25–30 км.
Товщина базальтового (грануліт-базитового) шару може сягати 20–35 км. Назви гранітного і базальтового шарів умовні й історично пов'язані з виділенням поверхні Конрада (Vp=6,2 км/c; розділяє шари, де швидкість сейсмічних повздовжніх хвиль відповідає умовам гранітів і базальтів). Обидва ці шари іноді об'єднують у поняття консолідованої земної кори, оскільки межа між ними не завжди простежується. Вік найдавніших порід консолідованої кори сягає 4 млрд років.
О к е а н і ч н и й т и п займає майже дві третини поверхні Землі. Відрізняється від континентального відсутністю гранітного шару, істотно меншою товщиною (переважно 5–7 км), молодшим віком (не перевищує 220 млн років).
Виокремлюють три шари океанічної кори:
- осадовий (Vp 1,6–5,4 км/c), переважно має товщину до 1–2 км, але може бути відсутнім в осьових зонах серединно-океанічних хребтів або сягати 15 км у западинах задугових басейнів;
- вулканічний (Vp 4,5–5,5 км/c), у верхній частині складений базальтами, у нижній — дайками долеритів, загальна товщина — 1,2–2 км;
- базальтовий (Vp 6–7,5 км/c), складений масивами габро, які в нижній частині чергуються з ультраосновними породами, товщина шару — 2–8 км і більше.
Океанічна кора формується на дивергентних межах літосферних плит (уздовж осьових частин серединно-океанічних хребтів), де відбувається піднімання на поверхню й застигання базальтової магми. Виділяють також перехідні субконтинентальну та субокеанічну форми земної кори.
Хімічний склад
Найпоширеніші елементи земної кори: Кисень (46,6 %), Силіцій (27,7 %), Алюміній (8,1 %), Залізо (5,0 %), Кальцій (3,7 %), Натрій (2,7 %), Калій (2,6 %), Манган (1,5 %), Титан (0,44 %), Фосфор (0,15 %). Переважно присутні у формі оксидів.
Кора земна України
Континентальний тип, товщина 25–65 км. Найменша товщина — на Закарпатті та під Чорним морем, найбільша — на Українському кристалічному щиті та в Карпатах. Найдавніші гірські породи, виявлені на Українському кристалічному щиті (у Запорізькій області), включають архейські ультрабазити віком близько 3,7 млрд років. Поверхня Мохоровичича на території України розташована на глибині 30–60 км (переважно 40–50 км). В Україні зафіксовано різновікові тектонічні регіони: докембрійську Східноєвропейську платформу, палеозойські Скіфську та Західноєвропейську платформу, кіммерійські та альпійські складчасті, а також кільцеві тектонічні структури.
Література
- Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України. Київ : Знання, 2005. 511 с.
- Іванік О. М., Мєнасова А. Ш., Крочак М. Д. Загальна геологія. Київ : Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2020. 205 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Кора земна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кора земна (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
