Аббаньяно, Нікола
Аббанья́но, Ніко́ла (італ. Abbagnano, Nicola; 15.07.1901, м. Салерно, обл. Кампанія, Італія — 09.10.1990, м. Мілан, обл. Ломбардія, Італія) — філософ-екзистенціаліст та історик філософії, основоположник концепції позитивного екзистенціалізму.
Аббаньяно, Нікола (Abbagnano, Nicola) | |
---|---|
Народження | 1901 |
Місце народження | Салерно, Кампанія, Італія |
Смерть | 1990 |
Місце смерті | Мілан, Ломбардія, Італія |
Alma mater | Неаполітанський університет Фрідріха ІІ, Неаполь |
Напрями діяльності | філософія, педагогіка, історія |
Традиція/школа | позитивний екзистенціалізм |
Життєпис
Народився в сім’ї адвоката. Закінчив 1922 Неаполітанський університет.
Викладав філософію й історію в ліцеї Умберто І, у 1927–1936 — професор філософії та педагогіки католицького університету «Сестра Орсола Бенінказа» (обидва — м. Неаполь). 1936–1971 — професор історії філософії Туринського університету. Один з ініціаторів створення Центру методологічних досліджень у Турині (1947).
Виступаючи проти негативних імплікацій екзистенції у вченнях М. Гайдеггера, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра, які він називав «негативним екзистенціалізмом», Аббаньяно обґрунтував концепцію «позитивного екзистенціалізму». Фундаментальною характеристикою людського існування вважав категорію можливості. Залежно від тлумачення «можливого», Аббаньяно виокремив в екзистенціалізмі три напрями: «неможливість можливого», «необхідність можливого», «можливість можливого». Власне вчення визначив як «філософію можливості можливого»: людина має можливість обирати; приймаючи певне рішення, вона несе за нього відповідальність; критерій і норма будь-якої можливості — можливість можливості, або трансцендентальна можливість, завдяки якій відбувається рух від можливості до можливості цієї можливості, в результаті чого формується достеменне існування людини.
Після Другої світової війни Аббаньяно звернувся до філософії науки, неопозитивізму та американського прагматизму; працював над програмою філософії, яка отримала назву «методологічний емпіризм», а також досліджував проблеми соціології, історії філософії, працював над розробкою концепції філософії як мудрості.
Праці
- Il principio della metafisica. Napoli, 1936.
- La structura dell’existenza. Torino, 1939.
- Introduzione all’esistenzialismo. Milano, 1942.
- Storia della filosofia. Torino, 1946–1950.
- Filosofia religione scienza. Torino, 1947.
- L’existenzialismo positive. Torino, 1948.
- Possibilitа e libertа. Torino, 1956.
- Problemi di sociologia. Torino, 1959.
- Storia del pensiero scientifico. Torino, 1951–1953. Vol. 1–3.
- Dizionario di filosofia. Torino, 1961.
- Р о с. п е р е к л.. — Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. 311 с.
- Воспоминания философа. Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. 309 с.
Література
- Langiulli N. Possibility, necessity and existence. Philadelphia, 1992.
- Зорин А. Л. Экзистенциализм и позитивный экзистенциализм // Аббаньяно Н. Структура экзистенции. Введение в экзистенциализм. Позитивный экзистенциализм и другие работы. Санкт-Петербург, 1998.
- Maiorca B. Nicola Abbagnano. Esistenza, ricerca, saggezza. Roma, 2003.
- Старокожева М. С. Природа і мистецтво як достеменна реалізація людини (за Н. Аббаньяно) // Мультиверсум: Філософський альманах. 2009. Вип. 83.
- Шевченко С. Л. Автентичність людського буття у філософії екзистенціалізму. Київ, 2012.